номер провадження справи 17/8/17
22.02.2017 Справа № 908/3522/16
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Локарус Україна”, 52400, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, смт Солоне, вул. Гагаріна, 12-а
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська торговельно-транспортна компанія”, 69095, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 109, прим. 2/1
про стягнення 735 048,00 грн.
суддя Корсун Віталій Леонідович
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.12.16 № 10
від відповідача: не з'явився
28.12.16 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Локарус Україна” (далі ТОВ “Локарус Україна”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська торговельно-транспортна компанія” (надалі ТОВ “ДТТК”) про стягнення 735 048,00 грн. суми попередньої оплати.
Розподіл судової справи між суддям 28.12.16, 29.12.16 та 30.12.16 автоматизованої системою не здійснювався, у зв'язку із відсутньою відповідної кількістю суддів для розподілу справи.
03.01.16 автоматизованою системою судової справи вищевказаний позов передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 03.01.17 судом порушено провадження у справі № 908/3522/16, якій присвоєно № провадження 17/8/17. У сторін витребувані документи необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 15.02.17.
Крім того, ухвалою від 03.01.17 судом відмовлено у задоволені заяви позивача від 27.12.16 про забезпечення позову.
Ухвалою від 15.02.17, у зв'язку із неявкою в судове засідання 15.02.17 представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження по даній справі, судом розгляд справи відкладено на 22.02.17.
В судовому засіданні 22.02.17 був присутнім лише представник позивача. За його клопотанням розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 22.02.17 на підставі ст. ст. 82-1, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача роз'яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається та на те, що у жовтні 2016 року між ТОВ “Локарус Україна” та ТОВ “ДТТК” була досягнута домовленість щодо поставки відповідачем позивачу дизельного палива у кількості 81 тис. літрів на загальну суму 1 506 600,00 грн., на виконання якої відповідачем було виставлено для оплати рахунок-фактуру від 24.10.16 № 1024 на загальну суму 1 506 600,00 грн. Позивач частково оплатив вищевказаний рахунок-фактуру перерахувавши на рахунок відповідача 735 048,00 грн. Проте, як пояснював позивач, відповідач умови досягнутої домовленості щодо поставки дизельного палива не виконав, у зв'язку з чим позивачем направлено відповідачу лист про термінове повернення коштів у розмірі 735 048,00 грн. сплачених на підставі рахунку-фактури від 24.10.16 № 1024. Враховуючи, що відповідач позивачу кошти не повернув, позивач звернувся до суду із цим позовом та просить суд на підставі ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 610, 626, 638, 655, 663, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 180, 181 ГК України, стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 735 048,00 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом жодного не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. (…) За змістом (абз. 3) зазначеної ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Як вбачається з безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з офіційного сайту Міністерства юстиції України (usr.minjust.gov.ua), станом на час порушення провадження по справі № 908/3522/16, місцезнаходженням відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська торговельно-транспортна компанія” є: 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 109, прим. 2/1, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.
З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/3522/16 господарським судом на адресу ТОВ “ДТТК” (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 109, прим. 2/1) направлялись копії ухвал господарського суду Запорізької області від 03.01.17 (про порушення провадження у справі та про відмову в забезпеченні позову) та від 15.02.17 (про відкладення розгляду) по справі № 908/3522/16.
Як свідчить наявне в матеріалах справи № 908/3522/16 повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвали суду від 03.02.17 про порушення провадження у цій справі та про відмову в забезпечені позову вручены уповноваженому представнику відповідача працівником виробничого підрозділу ДППЗ «Укрпошта»- 31.01.17.
Крім того, судом прийнято до уваги, що ухвала суду від 15.02.17 по даній справі направлена судом на адресу відповідача станом на час та дату судового засідання призначеного на 22.02.17 до суду від підприємства зв'язку не повернулись із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи № 908/3522/16.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).
Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялись за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ “ДТТК” було виставлено на оплату рахунок-фактуру від 24.10.16 № 1024 на загальну суму 1 506 600,00 грн. (з ПДВ).
Позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в загальній сумі 735 048,00 грн. в якості оплати за паливо по рахунку від 24.10.16 № 1024, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 02.11.16 № 67 на суму 125 048,00 грн., від 22.11.16 № 83 на суму 300 000,00 грн., від 28.11.16 № 87 на суму 70 000,00 грн. та від 01.12.16 № 96 на суму 240 000,00 грн.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що виставлення відповідачем рахунку-фактури від 24.10.16 № 1024 на загальну суму 1 506 600,00 грн. (з ПДВ) та здійснення позивачем оплати відповідачу за вказаним рахунком на загальну суму 735 048,00 грн. із зазначенням в платіжних документах (дорученнях) у призначенні платежу, що вказана оплата здійснена згідно рахунку від 24.10.16 № 1024, свідчить про укладення між сторонами договору купівлі-продажу дизельного пального у спрощений спосіб.
Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.
У відповідності із ч. 1 ст. 665 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, суттєвими умовами правовідносин купівлі - продажу, щодо яких повинно бути досягнуто згоди між продавцем та покупцем, є предмет (найменування товару), його кількість та ціна.
Як вбачається з наданих суду документів, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у поставці товару, а обов'язки відповідача - в оплаті отриманого товару.
Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відбулась угода поставки у вигляді досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, необхідних для зазначених угод.
Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що відповідачем товар поставлено не було, кошти перераховані позивачем в розмірі 735 048,00 грн. за рахунком фактурою від 24.10.16 № 1024 не повернуто, у зв'язку із чим останній просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 735 048,00 грн.
Розглядаючи справу по суті спору судом прийнято до уваги те, що згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов до говору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України (ГК України), п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Статтею 663 ЦК України закріплено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Згідно із положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).
За ч. 2 ст. 693 ЦК України, на підставі якої позивач просить стягнути суму боргу, передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, право вимагати повернення попередньої оплати виникає у покупця у разі невиконання продавцем зобов'язання передати товар у встановлений строк.
Отже, враховуючи, що із змісту укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору купівлі-продажу товару за рахунком-фактурою від 24.10.16 № 1024 не визначено строк (термін) виконання відповідачем (продавцем) зобов'язання за цим договором щодо передачі покупцеві обумовленого товару, то такий строк має визначатись виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.
До матеріалів свого позову у цій справі позивач надав копію листа від 14.12.16 № 54 з тексту якого вбачається, що у зв'язку із не виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору-рахунку № 1024 від 24.10.16 по поставці дизельного пального на суму 1 506 600 грн., керівник ТОВ “Локарус Україна” просить директора ТОВ “Дніпропетровська торговельно-транспортна компанія” повернути перераховану суми попередньої оплати в розмірі 735 048,00 грн. без зазначення дати, до якої (дати) має бути фактично вчинена така дія.
Поряд з цим, не зважаючи на вимоги суду викладені в ухвалах господарського суду від 03.01.17 та 15.02.17 у цій справі (якими суд зобов'язував і позивача і відповідача надати суду все листування між сторонами у цій справі по суті спору з доказами направлення такого листування однією стороною іншій та доказів отримання такого листування іншою стороною), ні позивачем, ні його представником в суді не надано до матеріалів справи, зокрема, доказів (фіскальний чек, повідомлення про вручення поштового відправлення і таке інше) направлення на адресу ТОВ “Дніпропетровська торговельно-транспортна компанія” листа від 14.12.16 № 54, наведеного вище, чи доказів отримання вказаного листа ТОВ “Дніпропетровська торговельно-транспортна компанія”.
При цьому, представник позивача в суді не повідомив суд та жодним чином не обґрунтував про не можливість з тих чи інших причин надати такі докази суду з причин, не залежних від нього (позивача у цій справі).
А тому, як наслідок, можливе надання такого доказу, зокрема до суду апеляційної інстанції, вказаних доказів в силу у т.ч. ст. 101 ГПК України, не може бути прийнято як доказ на підтвердження тих чи інших обставин, про які позивач у справі жодним чином не повідомляв суд першої інстанції.
Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту порушення його прав з боку відповідача саме станом на момент звернення з цим позовом до суду.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача передоплати в розмірі 735 048,00 грн. є передчасними, необґрунтованими належними та допустимими доказами, а тому у заявленому вигляді не підлягають задоволенню.
З підстав наведених вище у тексті цього рішення, а також приймаючи до уваги, що обов'язок виконання виходячи із конкретної дати чи події не врегульовано самими сторонами в укладеному між ТОВ “Локарус Україна” та ТОВ “ДТТК” у спрощений спосіб договорі купівлі-продажу дизельного пального, судом, через надуманість, відхиляються твердження позивача викладені у тексті позовної заяви у цій справі з посиланням на рішення Конституційного суду України у справі № 1-2/2002 від 09.07.02.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 27.02.17
Суддя В.Л. Корсун