Дунаєвецький районний суд Хмельницької області
Справа № 674/1253/16-ц
Провадження № 2/674/76/17
27 лютого 2017 року Дунаєвецький районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Артемчук В. М.
при секретарі Мудрицькій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дунаївці, в порядку ст. 197 ЦПК України, цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про стягнення коштів за прострочення грошового зобов'язання
(ціна позову 72754,76 грн.)
07 вересня 2016 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за прострочення грошового зобов'язання (ціна позову 72754,76 грн.), посилаючись на те, що станом на 01.01.2014 року ОСОБА_2 заборгувала йому кошти у розмірі 83513,17 грн., що може бути підтверджено рішенням Дунаєвецького районного суду від 25 квітня 2014 року.
Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Станом на 01.01.2016 року заборгованість відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми становить: 156267,93 грн.
Судом стягнуто 73798,94 грн. і 4604,23 грн. та 5110 грн., що становить 83513,17 грн.- кошти, які підлягають до стягнення становлять: 156267,93 -83513,17=72754,76 грн. з них інфляційних -67044,96 грн. 3 % річних -5709,80 грн., а тому звертається до суду про стягнення з ОСОБА_2 на його користь кошти у розмірі 72754,76 грн. В поданій заяві просить розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день і час судових засідань відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України, про що свідчать розписка про отримання в суді судової повістки та довідка про доставку СМС-повідомлення про день і час розгляду справи , причин неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи в судовому засіданні у її відсутності не подавала.
Суд ухвалив проводити розгляд даної справи у відсутності сторін по наявних матеріалах.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належними чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що рішенням Дунаєвецького районного суду від 25 квітня 2014 року на користь ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за позикою 4604,23 грн та 5110 грн. З даного рішення вбачається , що з відповідачки рішенням Дунаєвецького районного суду від 21 липня 2010 року та від 25 квітня 2012 року стягнуто на користь позивача заборгованість за позиком в розмірі 35000 грн. та 27750 грн., а всього 62750 грн. ,що підтверджується оглянутими і доданими до матеріалів справи копіями даних рішень.
Вказані рішення набрали законної сили, проте відповідачка обов'язок зі сплати грошової суми, покладений на неї в судовому порядку, належним чином не виконала ,що свідчить про прострочення нею виконання свого зобов'язання щодо виплати коштів по договору позики.
Наявність судових рішень про задоволення вимог позивача, яке не виконано відповідачкою, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позволяє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України за період з 01.01.2014р. по 01.01.2016р..
Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання , а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Дана правова позиція Верховного Суду України відображена в постанові від 23.01.2012р., яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норма права, та для всіх судів України.
Судом не встановлено, що відповідачка виконала рішення суду і повернула позику позивачу згідно рішень суду і таких доказів суду не надала.
Позивачем заявлені позовні вимоги про сплату відповідачкою суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми з посиланням на те ,що відповідачка заборгувала йому кошти в розмірі 83513,17грн., однак з таким погодитися не можна ,оскільки такий борг не підтверджується вищезазначеним рішеннями суду від 21 липня 2010 року та від 25.04.2012 року. Борг відповідачки по розписці від 13 жовтня 2010 року - 35000 грн., які стягнуті з відповідачки по рішенню суду від 21 липня 2010 року, борг по розписці від 02.02.2009 року - 1500 доларів США, що еквівалентно курсу долара НБУ - 11981,55 грн. та 1500 євро, що еквівалентно курсу євро НБУ- 15768,92 грн., рішенням суду від 25.04.2012 року стягнуто борг за договором позики в розмірі 27750 грн.
Станом на 01.01.2014 року заборгованість по договорах позики становила: 62750 грн. .
З урахуванням розміру та періоду прострочення грошового зобов'язання з 01.01.2014 року по 01.01.2016 року станом на 01.01.2016 року розмір трьох процентів річних від прострочення суми основного боргу становить :
62750 х 3 : 100 х 730:365 = 3765 грн., які підлягають стягненню на користь позивача .
Індекс інфляції за період з 01.01.2014року по 01.01.2016 року становить 178,98 (2014 рік -124,9 ; 2015 рік - 143,3) , а тому інфляційне збільшення боргу буде становити 49559,95 грн. (62750 х178,98 =112309,95 - 62750), яке також підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Судом встановлено, що грошове зобов'язання (борг по договорах розписки) на вимогу позивача не виконується відповідачкою, а тому слід стягнути з відповідачки на користь позивача 3765 грн. - три проценти річних та 49559,95 грн. - індексу інфляції. Підстав для задоволення вимог позивача про стягнення суми боргу в розмірі 72754,76 грн. немає.
Виходячи з вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 598, 599, 625, 1046-1050 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3765 (три тисячі сімсот шістдесят п'ять ) грн. та інфляційні втрати в розмірі 49559 ( сорок дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять ) грн. 95 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Дунаєвецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуюча:/підпис/
Вірно:
Суддя Дунаєвецького райсуду В. М. Артемчук