27.02.2017 Справа №607/14948/16-к
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016210180000631 від 25 жовтня 2016 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. В. Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
законного представника
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
представника служби у
справах дітей
Тернопільської РДА ОСОБА_8
На початку липня 2014 року близько 23.00 год. обвинувачений ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_9 (якого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 у справі №607/12196/16-к засуджено за вказані кримінальні правопорушення), переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи, що їхні дії є непомітними для сторонніх осіб, підійшли до будинку АДРЕСА_2 , шляхом зламу кріплення навісного замка дверей проникли у гаражне приміщення, звідки таємно викрали один мішок цукру вагою 50 кг та три електричні переноски і вийшли із гаражного приміщення. З місця вчинення правопорушення обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_9 із викраденим майном втекли, чим спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1630 гривень.
Крім цього, на початку жовтня 2014 року близько 23.00 год. обвинувачений ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_9 (якого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 у справі №607/12196/16-к засуджено за вказані кримінальні правопорушення), переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи, що їхні дії є непомітними для сторонніх осіб, підійшли до будинку АДРЕСА_2 , разом із ОСОБА_9 , шляхом зламу запірних пристроїв дверей проникли у вказаний будинок, звідки таємно викрали бензокосу «Faworyt» червоного кольору, електричні переноски, кабелі та з місця вчинення правопорушення обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_9 із викраденим майном втекли, чим спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 5370 гривень.
Також, 09 липня 2016 року близько 19.00 год. обвинувачений ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_9 (якого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 у справі №607/12196/16-к засуджено за вказані кримінальні правопорушення), переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи, що їхні дії є непомітними для сторонніх осіб, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , шляхом підкладення закладки в магнітний замок вхідних дверей під'їзду № 2 вказаного будинку, відчинили двері та на першому поверсі біля сходової клітки побачив велосипед марки «Hilton» моделі «Transet GT» чорного кольору та марки «Winner» моделі «Amigo» жовтого кольору. В подальшому ОСОБА_9 зайшов у приміщення під'їзду, підійшов до вказаних велосипедів, які розміщувались поряд один від одного під сходовою кліткою, і, діючи умисно з корисливих спонукань та з ціллю особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, взяв в руки велосипед марки «Hilton» моделі «Transet GT» чорного кольору та передав його обвинуваченому ОСОБА_3 , який очікував біля дверей під'їзду тримаючи їх відчиненими. Після цього, ОСОБА_9 знову підійшов до сходової клітки та взяв велосипед марки «Winner» моделі «Amigo» жовтого кольору, який також передав обвинуваченому ОСОБА_3 . Вийшовши із під'їзду будинку, обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_9 із викраденими велосипедами з місця вчинення злочину втекли, чим спричинили потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 6662,50 гривень та потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 1950 гривень.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що в липні 2014 року, він разом із ОСОБА_9 шляхом зламу ломом кріплення навісного замка дверей проникли у гаражне приміщення будинковолодіння АДРЕСА_2 , звідки викрали один мішок цукру та три електричні переноски. Викрадене майно продали та кошти розділили між собою. Окрім цього вони таким же чином в жовтні 2014 року проникли шляхом зламу замків в будинок у цьому ж будинковолодінні, звідки викрали бензокосу, електричні переноски та кабелі, які також продали. Також 09 липня 2016 року близько 18.00 год. він разом із ОСОБА_9 викрали з під'їзду будинку АДРЕСА_3 , два велосипеди жовтого та чорного кольорів, які в подальшому продали. Просить врахувати його щире каяття, повне відшкодування шкоди потерпілим, у зв'язку із чим просить суворо його не карати та не позбавляти волі.
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винність у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:
-ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб;
-ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, інше приміщення, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, його позитивні характеристики за місцем проживання, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить вчинення злочину неповнолітнім, повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінальних правопорушень, повне добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим, а також думку потерпілого ОСОБА_5 , який просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого суд не вбачає.
На підставі наведеного, враховуючи сукупність пом'якшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у межах санкцій частин статей обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі, та у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання за вчинені кримінальні правопорушення шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Водночас з врахуванням пом'якшуючих покарання ОСОБА_3 обставин, даних про його особу, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України обов'язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Згідно п.п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддяОСОБА_1