Справа №464/1306/17
пр № 2-з/464/18/17
23.02.2017 року
Сихівський районний суд м. Львова
у складі: головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Горбач О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Львівської міської ради про визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 27.02.2015 р. та зареєстрований в реєстрі за №460; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказану квартиру; витребувати її в ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
При подачі позову до суду, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити ОСОБА_3 в будь-який спосіб відчужувати та обтяжувати квартиру АДРЕСА_1 та заборонити Державним реєстраторам прав на нерухоме майно та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії, наслідком яких є зміна власника майна - квартири АДРЕСА_1.
Заяву мотивує тим, що він є єдиним власником вказаної квартири, яка вибула з його законного володіння на підставі удаваного, тобто, недійсного, договору купівлі-продажу від 27.02.2015 р., укладеного із ОСОБА_2 На даний час власником квартири є ОСОБА_3, якому спірна квартира була передана у власність на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2016 р.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову, повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, необхідні для забезпечення позову. Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно із п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.
Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
У заяві про забезпечення позову позивач не навів достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідачі будуть ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання, оскільки ґрунтуються на припущеннях, суб'єктивній оцінці обставин, що супроводжується оціночними судженнями. Окрім того, способи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
На підставі наведеного, суд вважає, що заява щодо забезпечення позову не обґрунтована та така, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Львівської міської ради про визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Теслюк Д. Ю.