23.02.2017
Справа № 522/20752/16-ц
Провадження № 2/522/4211/17
23 лютого 2017 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.
при секретарі Шеян І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання строку виконання основного зобов'язання зміненим, визнання зобов'язань за договором кредиту та договором іпотеки припиненими, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2, та просить визнати строк виконання основного зобов'язання за договором про іпотечний кредит №2424-Н від 28 серпня 2008 року таким, що настав 19 листопада 2009 року; визнати зобов'язання за договором про іпотечний кредит №2424-Н від 28 серпня 2008 року такими, що припинені; визнати іпотеку, встановлену договором від 28 серпня 2008 року такою, що припинена.
В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 28 серпня 2008 року між нею та ПАТ «Державний ощадний банк України» був укладений іпотечний кредит №2424-Н, за яким банк надав їй грошові кошти у розмірі 520 000, 00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20 % річних, строком до 28 червня 2016 року.
У забезпечення цього договору між позивачкою та ПАТ «Державний ощадний банк України» був укладений іпотечний договір 28 серпня 2008 року, за умовами якого Банку було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Позивачка також зазначає, що 30 жовтня 2009 року Банк направив їй вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором протягом 30-денного строку з моменту отримання вимоги, що на її думку, є зміною кінцевого строку виконання зобов'язань за кредитним договором. З огляду на ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з урахуванням того, що вказана вище вимога була отримана позивачкою 19 листопада 2009 року, вона вважає, що зобов'язання за договором про іпотечний кредит №2424-н від 28 серпня 2008 року є такими, що припинені, та оскільки іпотека має похідний від основного зобов'язання характер, вона також є припиненою в силу припинення кредитних зобов'язань.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, та зазначив, що на даний час заборгованість за кредитним договором позивачкою перед Банком не погашена. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 13 червня 2016 року загальна сума боргу позивачки складає 2 917 345, 95 грн., котру ПАТ «Ощадбанк» продовжує стягувати в межах цивільної справи №1519/21535/2012 в Малиновському районному суді м. Одеси. Також зазначив, що момент припинення зобов'язання пов'язаний з моментом його виконання, однак ніяким чином не може бути пов'язаний з моментом настання або зміни його строку. Тому, вважає вимоги позивачки щодо визнання строку виконання основного зобов'язання зміненим, визнання зобов'язань за договором кредиту та договором іпотеки припиненими безпідставними.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» був укладений іпотечний кредит №2424-Н, за яким банк надав позивачці грошові кошти у розмірі 520 000, 00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20 % річних, строком до 28 червня 2016 року.
У забезпечення цього договору між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» був укладений іпотечний договір 28 серпня 2008 року, за умовами якого Банку було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Пунктом 3.4 Кредитного договору передбачено право Банку вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній Банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або невиконання чи неналежного виконання позичальником та або майновим поручителем будь-яких зобов'язань за іпотечним договором.
Згідно п.7.3 Кредитного договору будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані листом, на замовлення або доставлені особисто на адресу сторін, окрім випадків, що передбачені окремими положеннями цього договору.
Реалізуючи право на дострокове повернення кредитної заборгованості, враховуючи вимоги п.3. 4, 7. 3 Кредитного договору ПАТ «Ощадбанк» було направлено ОСОБА_1 вимогу від 30 жовтня 2009 року про дострокове повернення кредитної заборгованості, котра була отримана позивачкою 19 листопада 2009 року.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Пунктом 8.1 Кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору.
Таким чином, момент припинення зобов'язання пов'язаний з моментом його виконання та ніяким чином не може бути пов'язаний з моментом настання або зміни його строку.
Аналогічна позиція закріплена також в постанову ВСУ від 27 січня 2016 року у справі №6-990цс15.
Тобто, момент зміни строку основного зобов'язання впливає безпосередньо на перебіг строків позовної давності, котрі будуть починати відраховуватись з дати настання обов'язку повного виконання зобов'язання, але ніяк не породжує підстави для припинення зобов'язання.
У судовому засіданні доведено, що заборгованість за кредитним договором позивачкою перед Банком не погашена. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 13 червня 2016 року загальна сума боргу позивачки складає 2 917 345, 95 грн. На даний час в Малиновському районному суду м. Одеси розглядається цивільна справа за позовом ПАТ «Ощадбанк» про стягнення з ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості.
Тому, вимоги позивачки щодо визнання строку виконання основного зобов'язання зміненим, визнання зобов'язань за договором кредиту та договором іпотеки припиненими є безпідставними і такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона постилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Керуючись вимогами п. 14 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 15, 16, 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 79, 88, 209-210, 213-215, 218 ЦПК України суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання строку виконання основного зобов'язання зміненим, визнання зобов'язань за договором кредиту та договором іпотеки припиненими, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю.Б. Свячена