Номер провадження: 11-сс/785/143/17
Номер справи місцевого суду: 521/860/17-к,1-кс/521/487/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.02.2017 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_7
слідчого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 25 січня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_10 про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015160470004311 від 13.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 25 січня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого з ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_10 про арешт майна, вилученого при проведенні обшуків 28 листопада 2016 року на автозаправних станціях мережі «БРСМ Нафта», які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопільська дорога 3а; м. Одеса, вул. Київське (Ленінградське) шосе, 6; Одеська область, Біляївський р-н,Усатівська сільська рада, автодорога «Обхід м. одеси», 16 км+600м.
В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого від 13.01.2017 року про арешт майна, посилаючись на те, що висновки в ухвалі слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а сама ухвала постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що виявлені під час обшуку первинні фінансово-господарські документи, грошові кошти та паливно-мастильні матеріали відповідають ознакам, перерахованим в ч.1 ст.98 КПК України, та є речовими доказами у кримінальному провадженні, не накладення арешту на вилучене майно може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження, або настання інших негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, представника ТОВ «Стейл Оіл» - захисника ОСОБА_7 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Статтею 173 КПК України передбачено, що -
1. Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дотримався вимог зазначених норм закону та обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Так, згідно з витягу з ЄРДР за №12015160470004311 від 13.07.2015 року, відомості про вчинення кримінального правопорушення, за ознаками ч.1 ст.204 КК України, внесені за заявою ОСОБА_11 від 13.07.2015 року, яка на АЗС «БРСМ» м. Одеса вул. Овідіопольська дорога 3 придбала для свого автомобіля неякісне дизельне паливо на суму 500 грн., а також за заявою ОСОБА_12 від 17.11.2016 року, який на АЗС «БРСМ» м. Одеса вул. Ленінградське Шосе 6, придбав для свого автомобіля 9,86 л неякісного дизельного палива на суму 200,06 грн. На території м. Одеси та Одеської області здійснюється реалізація палевно-мастильних матеріалів на 9 автозаправних станціях мережі «БРСМ Нафта».
Таким чином, предметом досудового розслідування за заявами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є неякісне дизельне паливо, яке вони придбали 13.07.2015 року та 17.11.2016 року, відповідно.
В клопотанні слідчого, згідно вимог ст.ст. 170 ч. 2 п. 1, 171 ч. 2 п.1 КПК України, метою арешту майна зазначено його збереження, як речового доказу.
Однак, в клопотанні слідчого, в порушення вимог ст. 171 ч. 2 п.п. 3,4 КПК України, не зазначені документи, які підтверджують право власності на майно, конкретні факти та докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, третіми особами таким майном, розмір шкоди або неправомірної вигоди , яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України. Зокрема, в клопотанні не зазначено яке доказове значення мають грошові кошти, дизельне паливо, бензин та фінансово-господарські документи, вилучені в ході обшуків 28.11.2016 року, до фактів та обставин, викладених в заявах громадян від 13.07.2015 року та 17.11.2016 року.
При апеляційному розгляді встановлено, що жодній посадовій особі ТОВ «Стейл Оіл» під час досудового розслідування кримінального провадження наразі не повідомлено про підозру, в матеріалах провадження не міститься відомостей про власника вилученого під час обшуку майна.
Таким чином, прокурор та слідчий не змогли довести, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям майна, на яке, у відповідності до положень ст.170 КПК України, може бути накладений арешт, а саме, що це майно є предметом злочину, або було набуто в результаті його вчинення.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року була скасована ухвала слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року, якою був накладений арешт на майно, та постановлена нова ухвала, якою клопотання про арешт майна повернуто прокурору через невідповідність вимогам ст.171 КПК України, з встановленням строку в 72 години з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали.
Згідно з ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання .
Однак, не усунувши викладені в ухвалі апеляційного суду недоліки та не виконавши ухвалу апеляційного суду в частині повернення арештованого майна власнику, прокурор повторно звернувся до Малиновського районного суду міста м.Одеси з аналогічним клопотанням 18.01.2017 року.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_9 .
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 25 січня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого з ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_10 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015160470004311, вилученого в ході проведення обшуків 28 листопада 2016 року на автозаправних станціях мережі «БРСМ Нафта», які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопільська дорога 3а; м. Одеса, вул. Київське (Ленінградське) шосе, 6; Одеська область, Біляївський р-н,Усатівська сільська рада, автодорога «Обхід м. одеси», 16 км+600м. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошений 23.02.2017 року, о 16:00 год.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підпис) (підпис) (підпис)
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_2