Номер провадження: 22-ц/785/286/17
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія: 25
15 лютого 2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого: Дрішлюка А.І., суддів: Сєвєрової Є.С., Гірняк Л.А.,
при секретарі судового засідання Поліхранової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2016 року по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_2, треті особи - Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3 про визнання договору страхування недійсним, -
27.04.2015 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулося до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору страхування недійсним. В обґрунтування, позивач посилався на те, що 31.10.2014 року Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» було отримано повідомлення від ОСОБА_4 про те, що 24.10.2014 року о 10 год. 00 хв. в м. Одеса сталося ДТП, за участю транспортного засобу «Jac», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 і транспортного засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Разом із повідомленням, позивачу було надано копію поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №АІ/0574683. Проте, як вказав позивач, зазначений бланк поліса, переданий ОСОБА_3 - начальнику управління страхування в м. Одесі та Одеській області 23.04.2014 року за актом передачі полісів №АГ0011600290 бланк № АІ/0574683, було втрачено, інформацію про що було подано в Моторне (транспортне) страхове бюро України, а також було опубліковано відповідне повідомлення в газеті «Урядовий кур'єр» 06.08.2014 року № 141. Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» не надходило жодної інформації про його реалізацію, як також не надходило за ним грошових коштів, в якості сплати страхового платежу. Отже, оскільки бланк поліса АІ/0574683 було втрачено і відповідно він не укладався ТДВ СК «Альфа-Гарант» з жодною особою, і як наслідок його не було оплачено, його місцезнаходження до цього часу ТДВ СК «Альфа-Гарант» не відомо (а.с. 2-5).
В процесі розгляду справи були залучені треті особи, а саме: Моторне (транспортне) страхове бюро України, а також ОСОБА_3.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2016 року в задоволенні позовних вимог ТДВ СК «Альфа-Гарант» було відмовлено (а.с. 137-140).
Не погоджуючись з заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2016 року, ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до суду з апеляційною скаргою. Зокрема, апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях. Крім цього, вказує, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, належним чином не перевірив доказів та всіх обставин справи, не надав їм належної оцінки, не встановив та не зазначив у своєму заочному рішенні чим спростовуються доводи представника позивача. Тому, просить скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2016 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТДВ СК «Альфа-Гарант» задовольнити та визнати недійсним поліс № АІ/0574683 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 143-146).
В судовому засіданні представник позивача - апелянт апеляційну скаргу підтримав. Інші учасники в судове засідання не з'явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином. Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників провадження, які з'явились, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 15.05.2014р. між сторонами було укладено договір страхування, оформлений полісом № АІ/0574683 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, як володільця автомобіля JAC, державний номерний знак НОМЕР_1.
Згідно з договором страхування, ОСОБА_2, як страхувальник, зобов'язався сплатити на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (страховика) страховий платіж взамін зобов'язання останнього протягом одного року відшкодовувати завдану третім особам шкоду під час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбудеться за участю забезпеченого транспортного засобу JAC, державний номерний знак НОМЕР_1.
На підтвердження укладення договору страхування, відповідачеві 15.05.2014 року було видано поліс № АІ/0574683, в якому зазначено, що страховий платіж в сумі 726,62 грн. сплачений 15.05.2014 р. о 15.15 год.
31.10.2014 року Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» було отримано повідомлення від ОСОБА_4 про ДТП, що сталося 24.10.2014 року о 10 год. 00 хв. в м. Одеса, за участю транспортного засобу «Jac», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 і транспортного засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору страхування недійсним, позивач, як на підставу задоволення своїх вимог послався на те, що спірний договір не відповідає внутрішній волі позивача, був укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності представника позивача, що бланк страхового полісу не був реалізований та страхувальником не було внесено страховий платіж.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача як на підставу задоволення своїх вимог на те, що спірний договір страхування від імені позивача був укладений якоюсь фізичною чи юридичною особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності представника позивача, є необґрунтованим та спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.
За актом передачі полісів №АГ00290 від 23.04.2014 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» передало бланки полісів добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі бланк полісу АІ/0574683 - начальнику управління страхування в м. Одесі та Одеській області ОСОБА_3
Враховуючи, що бланк полісу АІ/0574683 було передано за актом передачі полісів №АГ00290 від 23.04.2014 року начальнику управління страхування в м. Одесі та Одеській області ОСОБА_3, який на момент укладення спірного договору страхування перебував у трудових відносинах з позивачем та обіймав посаду начальника управління страхування в м. Одесі та Одеській області, і що відповідно до положення про Управління страхування в м. Одесі та Одеській області основним завданням та функцією Управління були організація та здійснення страхування в регіоні, та з врахуванням того, що на дату укладення договору страхування з ОСОБА_2 у начальника управління страхування в м. Одесі та Одеській області ОСОБА_3 знаходилася кругла печатка "Для договорів №44", яка міститься на договорі страхування, а тому, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що спірний договір страхування був укладений уповноваженою особою страховика, який мав необхідний обсяг цивільної дієздатності представника позивача.
Посилання апелянта на невідповідність договору страхування ч.3 ст.203 ЦК України також є необґрунтованим та безпідставним, оскільки з полісу № АІ/0574683 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що від імені страховика його підписано агентом. Строк його дії починається з 00 годин 16 хвилин 16.05.2014 року до 13.05.2015 року. Страховий платіж у розмірі 726,62 грн. сплачено 15.05.2014 року. Також вказано, що договір набирає чинності з початку зазначеного строку його дії. Окрім цього, в примітці зазначено, що страхувальнику видано спеціальний знак АІ № 0574683. Наведене свідчить про те, що сторонами в договорі страхування були узгоджені усі істотні умови, а також містяться всі необхідні реквізити.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з його безпідставності та необґрунтованості, оскільки підстав недійсності, визначених ст. ст. 203, 215 ЦК України, позивачем не зазначено, а неотримання страхового платежу компанією не є підставою для визнання полісу недійсним. Такі висновки суду є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону. При цьому, доказам, поданими сторонами, судом першої інстанції була надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування, і такий договір набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ст. 998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку; об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Підставою для звернення з даним позовом позовних вимог було не проведення з боку відповідача страхового платежу, а також те, що договір був укладений від імені позивача невідомою особою. Разом з тим, суд першої інстанції, з урахуванням наявних у справі доказів і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із їх необґрунтованістю, оскільки видача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підтвердженням того, що сторони уклали договір страхування та досягли згоди щодо істотних умов договору, а також доказом того, що страхова премія була сплачена. При цьому згідно п. 3.5. Глави 3 Порядку замовлення, виготовлення, дистрибуції, обліку бланків страхових документів з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затв. протоколом Президії МТСБУ від 07.07.2010 року № 238/2010 наявність оголошень або визнання бланку полісу втраченим не звільняє страховика від виконання зобов'язань за договором, оформленим на такому бланку. Таким чином, ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, а вказаним Порядком підвищена відповідальність перед стороною договору обов'язкового страхування. Відповідно доводи апеляційної скарги, які тотожні обґрунтуванню позову, не спростували вірних по суті висновків суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду першої інстанції без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2016 року - відхилити.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.І. Дрішлюк
Є.С. Сєвєрова
Л.А. Гірняк
15.02.2017 року м. Одеса