33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"26" квітня 2007 р. Справа № 17/44
Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова М.Г. розглянувши справу
за позовом Підприємця ОСОБА_1
до відповідача Державної податкової інспекції у Рівненському районі
про про визнання нечинними податкового повідомлення -рішення та рішень про застосування штрафних фінансових санкцій
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача: Олійник З.С., Тарасюк Р.В.
секретар судового засідання : Опанасюк Т.І.
Статті 127, 49, 50 КАС України сторонам роз'яснені
СУТЬ СПОРУ: Позивач просить визнати нечинними : податкове повідомлення -рішення ДПІ у Рівненському районі НОМЕР_1 від 02.03.2007р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 5245 грн. ; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Рівненському районі НОМЕР_2 від 01.03.2007р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строків декларування -неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами в сумі 340 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Рівненському районі НОМЕР_2 від 01.03.2007р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за проведення готівкових розрахунків без проведення даних розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (далі по тексту РРО) на суму 2 283 100 грн.. Підстави визнання рішень недійсними наводить в позовній заяві та письмових доповненнях до позову.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмових запереченнях на позов та у судовому засіданні зазначив, що оскаржувані рішення прийняті на основі обставин встановлених під час перевірки позивача, згідно чинного законадавства України. З підстав вказаних у запереченнях на позов просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази та всі обставини справи у їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що ДПІ у Рівненському районі проведено комплексну планову документальну перевірку підприємця ОСОБА_1 за результатами якої складено акт НОМЕР_3 від 26.02.2007р., згідно якого встановлено порушення :
- абз.17.п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме невизнання умовного продажу залишку товару на суму 66062 грн. та не включення до податкових зобов'язань податку на додану вартість в сумі 9190 грн., а також не нарахував та не сплатив штраф у розмірі 5 % від суми ПДВ 1300 грн., в зв'язку з самостійно виявленими помилками за липень 2006р.;
- ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме порушення строків декларування -неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.04.2006р. та 01.07.2006р.;
- пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, здійснення підприємцем ОСОБА_1 в період з 01.07.2006р. по 30.09.2006р. розрахункових операцій в готівковій формі при продажу товарів на загальну суму 456 620 грн. без проведення даних розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій.
На підставі акту перевірки НОМЕР_3 від 26.02.2007р. ДПІ у Рівненському районі прийняті : податкове повідомлення -рішення НОМЕР_1 від 02.03.2007р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 5245 грн. ; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_2 від 01.03.2007р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строків декларування -неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами в сумі 340 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_2 від 01.03.2007р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за проведення готівкових розрахунків без проведення даних розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (далі по тексту РРО) на суму 2 283 100 грн.
Приймаючи постанову про часткове задоволення позову суд виходив з наступного.
Судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту згідно декларації за листопад 2005р. включено суму ПДВ сплачену на митниці при ввезенні мотоциклів та велосипедів в листопаді 2005р. на суму 55140 грн. в т.ч. ПДВ 9190 грн. ( ВМД № 301226 від 04.11.2005р.). При цьому податкові зобов'язання позивачем визначено в сумі - 0 грн.
В податкових деклараціях за грудень 2005р. та за січень 2006р.(ліквідаційної) позивачем показано залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 9190 грн, при цьому податкові зобов'язання та податковий кредит визначено в сумі -0 грн..
Відповідно до абз.17.п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
Станом на 18.01.2006р. в залишку підприємця ОСОБА_1 знаходились 20 мотоциклів на суму 66062 грн. в т.ч. ПДВ 9190 грн..
Таким чином, позивач в порушення абз.17.п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», не визнав умовний продаж залишку товару на суму 66062 грн. та не нарахував податок на додану вартість в сумі 9190 грн.. Дані обставини не заперечуються самим позивачем.
В той же час, застосування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 50 % від суми 9190 грн. є помилковим, оскільки згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до п.б) п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
З податкової декларації з ПДВ за січень 2006р. (ліквідаційної) вбачається, що позивач в графах 9 (усього податкових зобов'язань) , 17 (усього податкового кредиту), та 20 (позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податковго кредиту поточного звітного періоду) проставив прочерк , хоча і повинен був відобразити ПДВ з умовного продажу товарних залишків в сумі 9190 грн. в графах 9 та 20 декларації.
Однак сума, яка підлягає сплаті до бюджету відображається в графі 27 декларації по ПДВ (сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду), яка вираховується шляхом зменшення суми податкових зобов'язань вказаної в рядку 20 на суму залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду вказану в рядку 23.
Таким чином, якби позивач навіть і відобразив ПДВ з умовного продажу товарних залишків в сумі 9190 грн. в графах 9 та 20 декларації у нього не виникло б податкових зобов'язань, оскільки дана сума була б зменшена на аналогічну суму залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду вказану в рядку 23 декларації.
Тому позивачем не занижувалося податкове зобов'язання по ПДВ, відповідно застосування штрафних санкцій є незаконним а позов в частині визнння нечинним податкового повідомлення -рішення ДПІ у Рівненському районі НОМЕР_1 від 02.03.2007р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 5245 грн. слід задоволити.
В ході перевірки було встановлено, що станом на 01.04.2006р. та 01.07.2006р. по розрахунках з нерезидентом ОАО “Мотовело» (Білорусь), згідно зовнішньоекономічних контрактів НОМЕР_4 від 28.03.2006р. та НОМЕР_5 від 20.06.2006р. рахувалась дебіторська заборгованість без порушення термінів розрахунків в іноземній валюті встановлених законодавством, що відображено в додатку до акту перевірки. Дана обставина позивачем не заперечується.
Стеттею 9 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.
Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України. Відповідно до п.2 ст.10 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю», несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету. Декларування таких валютних цінностей передбачене також і Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" № 319/94 від 18.06.1994р..
Форма декларації встановленого зразка затверджена наказом Міністерства Фінансів України № 207 від 25.12.1995р. та містить в собі пункти 2.1, 2.2 Розділу 5 "Інформаційні відомості".
Таку декларацію з заповненим роділом 5 позивач до Управління НБУ в Рівненській області не подав.
Стаття 16 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю» містить відсилочну норму, яка вказує, що за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, на порушника накладається штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Такий штраф визначено в п.2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою правління НБУ № 49 від 08.02.2000р. ( усіма змінами і доповненнями) в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.
Посилання позивача на те, що штраф не має застосовуватися, у випадку відсутності за межами України валютних цінностей та майна з порушенням встановлених термінів суперечить вищевказаним нормам законодавства.
Безпідставними є посилання позивача і на неправильне застосування відповідачем штрафу, в зв'язку з внесенням змін до Положення про валютний контроль, оскільки на момент прийняття рішення про застосування штрафу вже діяли зміни внесені постановою правління НБУ № 456 від 13.12.2006р., зареєстровані в Мінюсті України 12 січня 2007 р. за № 14/13281, які пом'якшуюють відповідальність позивача, а так дії відповідача відповідають вимогам ст. 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Рівненському районі НОМЕР_2 від 01.03.2007р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строків декларування -неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами в сумі 340 грн. є необгрунтованими, безпідставними і в цій частині в позові слід відмовити.
Крім цього, в ході перевірки встановлено, що у ІІІ кварталі 2006р. перебуваючи на загальній системі оподаткування підприємець ОСОБА_1 здійснював оптову торгівлю мотоциклами та велосипедами за готівкові кошти . Всього в період з 01.07.2006р. по 30.09.2006р. позивачем отримано виручки в готівковій формі за реалізований товар в сумі 456 620 грн..
Дані обставини позивачем та його представниками не заперечуються. Факт перебування позивача у ІІІ кварталі 2006р. підтверджується також його заявою про припинення нарахування єдиного податку з 01.07.2006р. та декларацією про доходи за ІІІ квартал 2006р., що подані позивачем до ДПІ у Рівненському районі.
В той же час, позивач з посиланням на п. 6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", абз. 2 ч. 1 ст. 1, ст. 11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва», вважає, що являється суб'єктом малого підприємництва і не повинен застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки.
Проте такі твердження позивача не грунтуються нормах діючого законодавства України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг":
“Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається. “
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пункт 6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Таким чином, для звільнення фізичної особи -підприємця від застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок необхідно щоб оподаткування доходів такого підприємця здійснювалося відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).
В той же час, як встановлено судом та відображено вище у даному рішенні, у ІІІ кварталі 2006р. підприємець ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування та здійснював сплату податку з доходів фізичних осіб згідно Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» та Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян».
Згідно п. 22.10 Прикінцевих положень Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб», визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Спеціального закону з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на даний час не прийнято.
Оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку) на ІІІ квартал 2006р. регулювалося Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. »Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Згідно з преамбулою до Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва», цей Закон визначає правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні.
Таким чином Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва», не регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва і аргументи позивача в даному випадку не можуть бути взяті судом до уваги.
Згідно п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.
З врахуванням вищевикладеного, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Рівненському районі НОМЕР_2 від 01.03.2007р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за проведення готівкових розрахунків без проведення даних розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на суму 2 283 100 грн. є правомірним і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст.94,158,160,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,
1. Позов задоволити частково. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне НОМЕР_1 від 02.03.2007 року.
2. В задволенні вимог про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Рівненському районі НОМЕР_2 від 01.03.2007р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Рівненському районі НОМЕР_2 від 01.03.2007р. - відмовити,
3. Присудити з державного бюджету України на користь підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_6 - 3 грн. 40 коп. державного мита (судового збору).
4. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.
Повний текст постанови оформлено та підписано 04.05.2007р.
Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 цього Кодексу, - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Г.Петухов.