.[1]
10 лютого 2017 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року,
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати у зв'язку недотриманням судом процесуального закону та порушенням його права на захист.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що незважаючи на подане ним клопотання про направлення справи за підсудністю до Овруцького районного суду Житомирської області в порядку ч.2 ст.276 КУпАП, тобто за місцем його проживання, суддя необґрунтовано відмовив у задоволенні поданого клопотання та розглянув справу по суті, чим позбавив його можливості бути присутнім в судовому засіданні.
За наслідками розгляду апеляційної скарги просить постанову суду скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити до Овруцького районного суду Житомирської області.
Просить також поновити йому строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, який відбувся без його участі, а копію оскаржуваної постанови отримав лише 23.12.2016 року.
Суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про поважність пропуску строків на апеляційне оскарження з огляду на те, що розгляд справи відбувся у його відсутності, а копію постанови він зміг отримати лише 23.12.2016 року, про що свідчить відповідна розписка в матеріалах справи (а.с.19), а тому задовольняє його клопотання та поновлює йому строк на апеляційне оскарження.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
За оскаржуваною постановою встановлено, що ОСОБА_1 28.11.2016 року о 04:50 год. керував по вул. Хрещатик, 11/7 в місті Києві автомобілем марки «Mazda CX-7», д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції здійснює перегляд справи про адміністративне правопорушення в межах поданої апеляційної скарги. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого правопорушення ОСОБА_1 не оспорюються та не оскаржуються, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Відповідно до положень ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 вчинив на території міста Києва, суд на законних підставах розглянув справу та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що за наявності поданого клопотання про направлення справи для розгляду справи за місцем проживання правопорушника суддя Шевченківського районного суду міста Києва не мав правових підстав розглядати справу по місцю вчинення адміністративного правопорушення.
Суд також вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що таким чином його було позбавлено права на захист, зокрема шляхом надання пояснень в судовому засіданні, оскільки йому було достовірно відомо про час та місце судового розгляду, та міг бути присутнім особисто або залучити захисника.
Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону. Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз
Справа № 33/796/451/2017
Категорія КУпАП: ст.130
Головуючий в 1 інст.: Піхур О.В.