м. Київ, вул. Солом'янська , 2-а
10 лютого 2017 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 23.11.2016 року,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 23.11.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без вилучення транспортного засобу.
Згідно з вказаною постановою ОСОБА_2, будучи притягнутим 15.09.2016 року до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП, 17 вересня 2016 року о 02 годині 45 хвилин, по проспекту М.Бажана, 26 в м. Києві керував автомобілем «BMW» н/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду. Мотивуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він не перебував за кермом автомобіля і не керував ним. Також ОСОБА_2 вказує, що приймаючи рішення по справі, суд з недостатньою повнотою з'ясував всі обставини справи, зокрема те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено підстав зупинки автомобіля, у якому він перебував, надав неправильну оцінку доказам, належним чином не взяв до уваги його пояснення, не опитав у судовому засіданні свідків.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнях свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, що містяться в матеріалах справи, поясненнях ТВО командира роти № 2 батальйону № 2 УПП в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_5., наданих у судовому засіданні.
Наведені докази у своїй сукупності доводять порушення ОСОБА_2 вимог п.2.5 ПДР України, а отже вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, з огляду на притягнення його до адміністративної відповідальності постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 15.09.2016 року за ст.130 ч.1 КУпАП.
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу правопорушення є необґрунтованими.
За таких обставин постанова суддімісцевого суду є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 23.11.2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без вилучення транспортного засобу, - без змін.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя