Унікальний №757/640/16-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/796/3447/2017
24 лютого 2017 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва Рейнарт І.М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Науково-дослідного економічного інституту в особі комісії з реорганізації на судовий наказ, виданий Печерським районним судом міста Києва 5 січня 2016 року, за заявою ОСОБА_2 про стягнення з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,
встановив:
5 січня 2016 року Печерським районним судом міста Києва видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 липня 2016 року заяву Науково-дослідного економічного інституту в особі комісії з реорганізації про скасування судового наказу залишено без задоволення.
1 серпня 2016 року Науково-дослідний економічний інститут в особі комісії з реорганізації подав до суду апеляційну скаргу на судовий наказ від 5 січня 2016 року.
Ухвалою судді Апеляційного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року у задоволенні клопотання Науково-дослідного економічного інституту в особі комісії з реорганізації про відстрочення оплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та визначено п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для оплати судового збору та усунення недоліків апеляційної скарги.
Копія ухвали судді від 9 лютого 2017 року направлялась на адресу боржника, зазначену у апеляційній скарзі, однак направлена кореспонденція повернулась до суду без вручення з довідкою поштового відділення про відсутність організації за вказаною адресою (а.с.170).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним.
- 2 -
Воно може бути обмежено зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Ще у справі «Трух проти України» Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов'язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.
Науково-дослідний економічний інститут в особі комісії з реорганізації із заявою про зміну місцезнаходження до суду не звертався, копія ухвали судді Апеляційного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року вважається доставленою боржнику за вказаною ним адресою 16 лютого 2017р., згідно відмітки на конверті, однак, станом на 24 лютого 2017 року недоліки апеляційної скарги не усунені та не надано доказів оплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу, згідно якої, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 295 ЦПК України, не оплачена судовим збором, у наданий строк боржником докази оплати судового збору не надані, недоліки апеляційної скарги не усунені, апеляційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 121, 297 ЦПК України, суддя
ухвалив:
апеляційну скаргу Науково-дослідного економічного інституту в особі комісії з реорганізації на судовий наказ, виданий Печерським районним судом міста Києва 5 січня 2016 року, за заявою ОСОБА_2 про стягнення з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вважати неподаною та повернути боржнику.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя