АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
22 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.
при секретарі: Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року
в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Голови Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Амеліна Андрія Миколайовича, Начальника служби управління персоналом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Якимович Катерини Іванівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство інфраструктури України, Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Державна служба України з питань праці, про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису у трудовій книжці, відшкодування моральної шкоди та покладення зобов'язання відшкодування матеріальної шкоди.
Колегія суддів, -
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до відповідачів про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису у трудовій книжці, покладення зобов'язання відшкодування матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, в сумі 10 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ ДП «АМПУ» «Про припинення трудового договору» № 37-к 3-1 від 05 лютого 2016 року, про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу, у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Відділу організації процедур закупівель служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи ДП «АМПУ» з 05 лютого 2016 року.
Стягнуто із ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 130 487 грн. 90 коп. (сума зазначена без утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів), з індексацією.
Визнано недійсним запис у трудовій книжці, виданої на ім'я ОСОБА_2 під порядковим номером № 23.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
На дане рішення суду першої інстанції представником Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» подано апеляційну скаргу.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Звертаючись у суд з позовом, ОСОБА_2, окрім інших, предметом позову вказав стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з резолютивної частини рішення із зазначенням : висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю або частково; висновку суду по суті позовних вимог.
Як убачається зі змісту мотивувальної частини судового рішення, районний суд визнав доведеним наявність правових підстав до стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, в сумі 120 487 грн. 90 коп. та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Проте, в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, в резолютивній частині рішення, суд вказав за необхідне стягнути з відповідача 130 487 грн. 90 коп., без зазначення правової природи грошових коштів та на задоволення якого спору їх стягнуто (а.с.131-133).
Вказані обставини свідчить про те, що судом фактично не ухвалено рішення в частині вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, що є перешкодою в перегляді справи в порядку апеляційного провадження.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про повернення цивільної справи до суду першої інстанції для вирішення питання ухвалення по справі додаткового рішення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 220, 313 ЦПК України, колегія суддів, -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Голови Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Амеліна Андрія Миколайовича, Начальника служби управління персоналом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Якимович Катерини Іванівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство інфраструктури України, Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Державна служба України з питань праці, про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису у трудовій книжці, відшкодування моральної шкоди та покладення зобов'язання відшкодування матеріальної шкоди, - повернути до Шевченківського районного суду м. Києва для вирішення питання ухвалення по справі додаткового рішення.
Головуючий: Судді:
Справа № 761/8658/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2372/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Гуменюк А.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.