Справа № 752/11866/16-ц Головуючий у 1-й інстанції - Шкірай М.І.
№ апеляційного провадження 22-ц/796/458/2017 Доповідач - Рубан С.М.
21 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укранет» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРАНЕТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал» про захист прав споживачів, визнання недійсною додаткової угоди та стягнення коштів, -
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укранет» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал» про захист прав споживачів, визнання недійсною додаткової угоди та стягнення коштів - задоволено.
Визнано недійсною Додаткову угоду № 1 від 06.07.2016 року до договору № 06/06/2016 від 06.06.2016року укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укранет».
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал» на користь ОСОБА_1 невиконану частину зобов'язань за договором № 485076-Б від 23.08.2011року в розмірі 266 720 грн. 78 коп.; пені у розмірі 70419 грн. 26 коп.; інфляційних втрат у розмірі 17 196 грн. 67 коп.; 3 % річних у розмірі 4525 грн.15 коп., а всього 358 861 грн. 86 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укранет» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача «ТОВ «ФК «Укранет» підтримав апеляційну скаргу.
Позивач проти апеляційної скарги заперечив.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 06.07.2016 року до договору № 06/06/2016 від 06.06.2016року укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укранет» та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укранет» невиконану частину зобов'язань за договором № 485076-Б від 23.08.2011 року в розмірі 266 720 грн. 78 коп.; пені у розмірі 70419 грн. 26 коп.; інфляційних втрат у розмірі 17 196 грн. 67 коп.; 3 % річних у розмірі 4525 грн. 15 грн., а всього 358 861 грн. 86 коп.
Посилається на те, що 23 серпня 2011 року між ним та брокерською компанією ТОВ «Аструм Капітал» укладений договір № 485076-Б, за яким позивач мав можливість відкладати кошти на свій власний рахунок у брокера та самостійно приймати рішення щодо їх інвестування, використовуючи його брокерську ліцензію.
11.06.2015 року рішенням Подільського районного суду м. Києва з ТОВ «Аструм Капітал» стягнуто на користь позивача 187 576 грн. 51 коп. в рахунок повернення коштів. Після чого вказана справа розглядалась Апеляційним судом м. Києва та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Загальна сума зобов'язань за договором № 48507 6-Б згідно рішенням судів складає 289 682,59 грн.
23.06.2016 року ТОВ «Аструм Капітал» повідомила позивача, що відповідно до договору про передачу прав та обов'язків № 06/06/2016 від 06.06.2016 року ТОВ «ФК «Укранет» виконує договірні обов'язки брокера за договором № 485076-Б від 23.08.2011 року.
05.07.2016 року на банківський рахунок позивача ТОВ «ФК «Укранет» зараховано 22 961,81 грн. за договором № 485076-Б від 23.08.2011 року.
Після чого, 08.07.2016 року позивач звернувся до ТОВ «ФК « Укранет» з вимогою повернення іншої частини зобов'язань у розмірі 266 720, 78 грн.
18.07.2016 року позивач отримав від ТОВ «ФК «Укранет» листа в якому повідомлено, що 06.07.2016 року було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 06/06/2016 року від 06.06.2016 року відповідно до якої сторони дійшли згоди припинити зобов'язання щодо передачі прав Брокера та залишків активів.
Позивач вважає, що вказана додаткова угода є фіктивною та просить суд визнати її недійсною у зв'язку із фіктивністю та стягнути з ТОВ «ФК «Укранет» на його користь невиконану частину зобов'язання, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що 23 серпня 2011 року між ОСОБА_1, як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал», як брокером, було укладено договір на брокерське обслуговування № 48507 6-Б, за змістом якого брокер взяв на себе зобов'язання надати позивачу, як клієнту, послуги щодо вчинення правочинів з цінними паперами та/ або деривативами від свого імені, за його рахунок на підставі разових замовлень, а він взяв на себе зобов'язання прийняти від брокера все виконане за укладеним договором, сплатити обумовлену сторонами винагороду та відшкодувати понесені брокером витрати, а також здійснити інші необхідні для виконання разових замовлень клієнта дії. Сторони шляхом укладення додаткової угоди до цього договору можуть врегулювати порядок та умови надання послуг, спрямованих на вчинення правочинів з деривативами.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року у справі № 758/7264/14-ц стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 187 57 6 грн.51 коп., з яких: 133307,55 грн. кошти, які належать позивачу; 54268,96 грн. пеня за несвоєчасне повернення коштів за період з 25 жовтня 2013 року по 18 травня 2015 року.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року змінено рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал» на користь ОСОБА_1 54 268,96 грн. пені за несвоєчасне повернення коштів за період з 25 жовтня 2013 року по 18 травня 2015 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне повернення грошових коштів за період з 06.11.2013 року по 18 травня 2015 року в розмірі 53 746, 68 грн.
Крім того, вказаним рішенням Апеляційного суду м. Києва скасовано рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал» на користь ОСОБА_1 три відсотки річних в розмірі 6 113,69 грн. та інфляційні втрати в сумі 96 514, 67 грн.
З листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал» від 23 червня 2016 року за № 230616/1 повідомлено ОСОБА_1, що на підставі протоколу загальних зборів учасників від 30.05.2016 року № 11 та Договору про передачу прав та обов'язків № 06/06/2016 від 06.06.2016 року Товариство передало Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Укранет» права та обов'язки, які виникли за договором брокерського обслуговування № 485076-Б від 23.08.2011року.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укранет» 15.06.2016 року повідомлено ОСОБА_1, що на підставі вищевказаного договору про передачу прав та обов'язків ТОВ «ФК «Укранет» виконує договірні обов'язки брокера за договором № 48507 6-Б від 23.08.2011 року укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Аструм Капітал».
05.07.2016 року ТОВ «ФК УКРАНЕТ» сплатило на користь позивача грошові кошти у розмірі 22961 грн. 81 коп. на виконання вимог договору на брокерське обслуговування № 485076-Б від 23.08.2011року.
У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укранет» листом від 18.07.2016 року за № 593 повідомило позивача, що 06.07.2016 року між ТОВ «Аструм Капітал» та ТОВ «ФК «Укранет» укладено додаткову угоду № 1 до Договору від 06.06.2016 року за № 06/06/2016 за якою сторони домовились припинити зобов'язання щодо передачі прав брокера та залишків активів від ТОВ «Аструм Капітал» до ТОВ «ФК «Укранет» за договором брокерського обслуговування № 48507 6-Б від23.08.2011 року, у зв'язку з чим зобов'язання за вказаним договором лежать на ТОВ «Аструм Капітал».
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Такий висновок викладено у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-197цс14від21.01.2016 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами було укладено додаткову угоду для вигляду, оскільки ще у червні 2016 року відповідачі наголошували на тому, що обов'язки Брокера за вказаним договором повинно виконувати ТОВ «ФК «Укранет», а вже у липні 2016 року, після того як позивач звернувся з вимогою щодо виконання зобов'язань відповідачі уклали спірну додаткову угоду з метою унеможливлення виконання рішень судів про стягнення коштів за договором брокерського обслуговування № 485076-Б від 23.08.2011року.
Виходячи із встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 06.07.2016 року укладеної між ТОВ «Аструм Капітал» та ТОВ «ФК «Укранет».
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктами 2.1, 2.2 вищезазначеного договору визначено, що брокер бере на себе зобов'язання надати позивачу, як клієнту, послуги щодо вчинення правочинів з цінними паперами та/або деривативами від свого імені, за його рахунок на підставі разових замовлень, а він взяв на себе зобов'язання прийняти від брокера все виконане за укладеним договором, сплатити обумовлену сторонами винагороду та відшкодувати понесені брокером витрати, а також здійснити інші необхідні для виконання разових замовлень клієнта дії. Сторони шляхом укладення додаткової угоди до цього договору можуть врегулювати порядок та умови надання послуг, спрямованих на вчинення правочинів з деривативами.
Відповідно до п. 4.1 договору брокер зобов'язується укладати правочини щодо цінних паперів тільки на підставі разових замовлень клієнта, складених відповідно до вимог чинного законодавства та умов цього договору.
Згідно п.п. 4.9., 6.2., 6.3. договору замовлення клієнта вважається виконаним з моменту укладання та виконання брокером відповідного договору (договорів) на виконання. Розмір винагороди брокера встановлюється в замовленні клієнта, якщо інше не передбачено додатковими угодами до цього договору. Клієнт відшкодовує брокеру витрати, пов'язані з виконанням умов цього договору, які здійснені або будуть здійснені брокером та зазначені у звіті брокера.
Пунктом 8.1 договору на брокерське обслуговування передбачено, що за порушення однією із сторін строків виконання або за невиконання своїх грошових зобов'язань за цим договором, така сторона сплачує другій стороні пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, кредитор має право на отримання боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також трьох відсотків річних від простроченої суми.
Врахувавши вимоги закону суд дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з ТОВ «ФК «Укранет» невиконаної частини зобов'язань за договором № 485076-Б від 23.08.2011року в розмірі 266 720 грн. 78 коп.; пені у розмірі 70419 грн. 26 коп.; інфляційних втрат у розмірі 17 196 грн. 67 коп.; 3 % річних у розмірі 4525 грн. 15 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду, що відповідачами було укладено додаткову угоду для вигляду, оскільки наявними у справі доказами встановлено, що в червні 2016 року відповідачі підтверджували те, що обов'язки брокера за спірним договором повинно виконувати ТОВ «ФК «Укранет», а вже в липні 2016 року після звернення позивача з вимогою про виконання зобов'язань за договором відповідачі уклали спірну додаткову угоду з метою унеможливлення виконання рішень судів про стягнення коштів на користь позивача за договором брокерського обслуговування від 23.08.2011 року № 485076-Б.
Відповідно до ч.1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, визнання судом недійсною додаткової угоди № 1 від 06.07.2016 року укладеної між ТОВ «Аструм Капітал» та ТОВ «ФК «Укранет» є правильним.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкодиіншій особі;
4) інші юридичні факти.
3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавстваабо договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договоромабо законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 ЦК України, договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох зобов'язань: правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник має право вимагати виконання цього обов'язку, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Відповідно до статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто, будь - яке зобов'язання зі сплати коштів.
З урахуванням положень ч.3 ст.510 ЦК України грошовим слід вважати будь - яке зобов'язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора, зокрема й договір про надання послуг, в якому встановлена ціна договору - абонентська плата.
Стаття 625 розміщена в розділі І книги 5 ЦК України «Загальні положення про зобов'язання», у зв'язку з чим поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача ТОВ «ФК «Укранет» невиконаної частини зобов'язань за договором.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укранет» - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий: Судді: