Справа № 756/7003/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Белоконна І.В.
Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.
№22-ц/796/2145/2017
23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Іванченка М.М.
суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.
при секретарі: Перетятько А.К.
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя
за апеляційною скаргою ОСОБА_5
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року,-
Позивач звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 з якого просила провести поділ спільного майна подружжя шляхом визнання ідеальних часток подружжя у спільному майні без його реального поділу у натурі і залишити майно у спільній частковій власності сторін, а також понесені судові витрати та суму на правову допомогу.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя - задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 автомобіль Ssang Yong Korando д.нз. НОМЕР_1, 2013 року випуску.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину автомобіля Ssang Yong Korando д.нз. НОМЕР_1, 2013 року випуску.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину автомобіля Ssang Yong Korando д.нз. НОМЕР_1, 2013 року випуску.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В інший частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 автомобіля та визнання за кожною зі сторін права на Ѕ автомобіля та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в рахунок компенсації вартості ј частини автомобіля стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 72539 грн 50 к. та зменшити суму судових витрат з 4628 грн 45 к. до 1162 грн 23 к.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки рішенню Оболонського районного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року, з якого вбачається внесення відповідачем особистих коштів на придбання автомобіля.
Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Позивач та представник заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 21 вересня 2013 року по 28 квітня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі (т. 1 а.с. 5, 6).
Судом встановлено, що в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі було придбано автомобіль Ssang Yong Korando д.нз. НОМЕР_1 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23 жовтня 2013 року (т.1 а.с. 216).
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя (Правова позиція Верховного Суду України по справі №6-801цс16 від 07 вересня 2016 року).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання спірного автомобіля спільним майном подружжя оскільки не надано беззаперечних доказів у підтвердження того, що вказаний легковий автомобіль частково було придбано за особисті кошти відповідача.
Посилання апелянта на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року колегією суддів не можуть прийматись до уваги, оскільки вказаним рішенням не встановлено, що ОСОБА_5 взяв у борг у ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 100000 грн саме на придбання автомобіля Ssang Yong Korando .
Крім того, необхідно зазначити, що сторона позивача у судовому засідання вказувала на те, що ОСОБА_2 не знала про те, що ОСОБА_5 брав позику у ОСОБА_7
Враховуючи те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним було отримано позику у ОСОБА_7 саме на придбання спірного автомобіля колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про визнання спірного автомобіля спільним майном подружжя є обґрунтованими та таким, що відповідає обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: