22 лютого 2017 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Шахової О.В.,
ПоливачЛ.Д.,
при секретарі Гоін В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ»; третя особа: ОСОБА_3 про захист честі та спростування недостовірної інформації, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року,
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ»; третя особа: ОСОБА_3 про захист честі та спростування недостовірної інформації та просив суд визнати інформацію про його винуватість у скоєнні державної зради, а його особу такою, що заслуговує на суспільний осуд - недостовірною та такою, що не відповідає дійсності. Крім того, зобов'язати Генеральну прокуратуру України спростовувати інформацію, оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що «установлено», що «144 колишні працівника прокуратури АР Крим» «всупереч вимогам законодавства України, порушуючи Присягу працівника прокуратури України, після анексії Російською Федерацією півострова Крим перейшли на службу до незаконно створеної прокуратури Республіки Крим та виконують вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури», шляхом розміщення на офіційному сайті Генеральної прокуратури України, у розділі новин, інформації про те, що факт скоєння ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, не є встановленим і не був встановленим на момент ІНФОРМАЦІЯ_1, а розміщена раніше інформація про те, що вказаний факт є встановленим не відповідає дійсності,- протягом 5 днів з моменту набуття рішенням суду законної сили.
Справа № 757/15638/16-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/2603/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
Крім того, зобов'язати Генеральну прокуратуру України видалити зі свого офіційного сайту фотографію ОСОБА_2, його ім'я, прізвище та по батькові, а також дату його народження. Також, зобов'язати головного військового прокурора України ОСОБА_3 спростувати інформацію, оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеканалі «112 Україна» про те, що 144 прокурора АР Крим - зрадники, вчинили злочин, заслуговують на суспільний осуд та покарання, шляхом виступу в ефірі телеканалу «112 Україна» з промовою про те, що поширена ним на телеканалі «112 Україна» ІНФОРМАЦІЯ_2 інформація відносно ОСОБА_2 як злочинця і зрадника є недостовірною, а факт скоєння останнім кримінального правопорушення - «державної зради» не є встановленим, у зв'язку з чим називання його зрадником та злочинцем не відповідає дійсності і суперечить презумпції невинуватості,- протягом 10 днів з моменту набуття рішенням суду законної сили. Крім того, зобов'язати ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» оприлюднити спростування інформації про винуватість ОСОБА_2 Головним військовим прокурором України ОСОБА_3,- протягом 10 днів з моменту набуття рішенням суду законної сили та поширити цей відеозапис шляхом його розміщення на сайті телеканалу «112 Україна». А також, стягнути з Генеральної прокуратури України та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 620 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року, позов ОСОБА_2 залишено без задоволення (а.с.124-129).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з підстав неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок їх неправильної оцінки та неправильного застосування норм матеріального права.
Висновки суду про те, що не відбулось поширення недостовірної інформації стосовно конкретно позивача не відповідають об'єктивним обставинам справи. Більш того, заступник Генерального прокурора України - ОСОБА_3 закликає представників ЗМІ надати розголосу цій інформації, з метою забезпечення максимального громадського доступу до цієї інформації та пробудження «гнівного осуду», щоб «люди розуміли, хто насправді зрадив Українську державу». Стосовно позивача ніколи не виносився обвинувальний вирок, яким би його було визнано винним. А досудове розслідування, яке за твердженнями відповідачів містить «беззаперечні докази», вже півтора року не доведено до будь-якого результату.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник Генеральної прокуратури України, ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Представник ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», ОСОБА_9, проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, а тому колегія суддів дійшла до висновку про можливість розглядати справу у його відсутності на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 заступник Генерального прокурора України ОСОБА_3 на брифінгу, який транслювався телеканалом «112 Україна», зробив заяви стосовно повідомлення про підозру 144 кримським прокурорам (дана інформація була оглянута в судовому засіданні).
ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті Генеральної прокуратури України розміщено заяву із вказаних питань. До заяви долучено список із 144 працівниками прокуратури АР Крим з фотографіями, зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, дати народження.
Під час судового розгляду встановлено, що Слідчим відділом управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000173 стосовно колишніх працівників прокуратури АР Крим за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада).
Відповідно до фабули вказаного кримінального правопорушення, що міститься в ЄРДР, працівники прокуратури Автономної Республіки Крим, достовірно знаючи, що АР Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні-серпні 2014 року погодилися на призначення на різні посади незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, виконували вказівки і розпорядження так званих керівників вказаної прокуратури. Створення та діяльність на території України правоохоронного органу іноземної держави призвели до посилення окупації півострова Крим, забезпечили належне функціонування незаконних органів та злочинної організації на чолі з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Цими діями зазначені вище особи сприяли представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України, що полягало у створенні умов для функціонування на території України іноземного правоохоронного органу, а саме прокуратури Російської Федерації, та забезпечує тривалу окупацію півострова Крим.
У ході досудового розслідування, 12.05.2015 року колишнім 144 працівникам прокуратури АР Крим, у тому числі ОСОБА_2, складено письмові відомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Зокрема, у повідомленні про підозру ОСОБА_2зазначено про те, що нехтуючи вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури, ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_12на посаду, а також проведення на території АР Крим та м. Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу Російської Федерації, у березні 2014 року, маючи на меті сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України, погодився на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі прокуратури АР Крим, а згодом-прокуратури Республіки Крим, без підпорядкування Генеральній прокуратурі України.
Продовжуючи свої умисні дії ОСОБА_2, у березні - серпні 2014 року, погодився на призначення його на посаду помічника прокурора м. Судака незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, виконував вказівки і розпорядження так званих керівників вказаної прокуратури.
Цими діями ОСОБА_2 сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України, що полягало у створенні умов для функціонування на території України іноземного правоохоронного органу, а саме прокуратури Російської Федерації, та забезпечує тривалу окупацію півострова Крим. Таким чином, ОСОБА_2скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 4 підрозділу 2 Розділу 1 Положення Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012 року, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела
П. 2.17 підрозділу 2 розділу 2 вказаного Положення передбачає, що при внесенні до Реєстру фабули кримінального правопорушення в обов'язковому порядку відображається дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), які є потерпілими, дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, доводи представника позивача щодо визнання недостовірної інформації та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, а саме про наявність кримінальних проваджень за фактами злочинів, вчинених ОСОБА_2, що підтверджується у вказаному кримінальному провадженні у позивача процесуального статусу (підозрюваного), що порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, с. 2 КК України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, оскільки створила уявлення про позивача, як підозрюваного/винного у вчиненні кримінальних правопорушень - є безпідставними.
Суд дійшов такого висновку, з урахуванням того, що здійснюється досудове розслідування, Генеральна прокуратура України та її службові особи не порушили принципи презумпції невинуватості, положення кримінального процесуального закону, оскільки не стверджували про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наведене нижче.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з ч.4 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
Відповідно до ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Згідно з ст.1 Закону України «Про інформацію», під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до п.18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Тобто, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту поширення відповідачами інформації, про яку йдеться в позовній заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.
Ст. 29 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Стаття 6 пункт 2 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може перешкоджати владі інформувати громадськість про кримінальні провадження, але вона вимагає аби влада робила це стримано і делікатно, як того вимагає повага презумпції невинуватості.
Саме такою є інформація про кримінальні провадження, які розслідуються органами прокуратури України.
Тому, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань,а й контекст,в якому вони були зроблені й важливо державним посадовим особам добирати слова,оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» (Dactarasv.Lithuania від 24 листопада 2000 року п.п. 41, 43).
Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Суспільство цікавлять події, які мають широкий резонанс та викликають велике занепокоєння. Суспільно важлива інформація - це будь-яка інформація, що стосується індивідуальних проявів питань, котрі прямо чи опосередковано впливають на життєдіяльність суспільства в цілому і викликають суспільний інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації.
Статтею 29 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Саме такою є інформація про кримінальні провадження, які розслідуються слідчими підрозділами Генеральної прокуратури України. При цьому, чим більш публічною стає людина, тим більший суспільний інтерес викликають її дії.
У справі «Алене де Рібемон проти Франції» Європейський суд з прав людини встановив, що п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод не може бути перешкодою для влади щодо інформування громадськості про розслідування, які ведуться.
Відносини, які виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, регулюються законом України «Про телебачення і радіомовлення»
Відповідно до ст. 1 Закону телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення.
TOB «ТРК «112-ТВ» є телерадіоорганізацією, як здійснює супутникове мовлення на підставі ліцензії виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Таким чином, ТОВ «ТРК «112-ТВ» є суб'єктом господарювання на якого поширюється дія вказаного Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у
разі якщо:
а) ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або одержана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування у письмовій формі;
в) ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації.
За своїм змістом спірна інформація являла собою офіційне повідомлення посадової особи органу державної влади щодо обставин досудового розслідування кримінального провадження. Поширення вказаної інформації відбулось в прямому ефірі ряду українських телеканалів, в тому числі і Телеканалу 112 Україна.
Отже, заступник Генерального прокурора України ОСОБА_3 на брифінгу, який транслювався телеканалом «112 Україна», зробив заяви стосовно повідомлення про підозру 144 кримським прокурорам.
ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті Генеральної прокуратури України розміщено заяву із вказаних питань. До заяви долучено список із 144 працівниками прокуратури АР Крим з фотографіями, зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, дати народження.
ІНФОРМАЦІЯ_2 заступником Генерального прокурора України ОСОБА_3 поінформовано громадськість про виконану роботу управлінням у справах Криму та прокуратурою АР Крим, що дислокується в Україні. Зокрема ним висвітлено інформацію стосовно стану досудового розслідування указаного кримінального провадження, у тому числі, зазначено про повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, 144 особам.
Заступник Генерального прокурора України відповідно до ст. 222 КПК України виклав відомості досудового розслідування в тому обсязі, в якому визнав це можливим.
Надаючи інтерв'ю ОСОБА_3 зазначив про відкриття у лютому місяці кримінального провадження щодо тих осіб і службовців української влади, які виконували свої функціональні обов'язки на території АР Крим та перейшли на сторону агресора, який анексував українську територію. Зокрема, ОСОБА_3 повідомлено про те, що органами слідства зібрано беззаперечну доказову базу, яка дала підстави оголосити підозри 144 колишнім працівникам української прокуратури, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. При цьому, ним наголошено на тому, що в момент надання інтерв'ю відбувається передача цих підозр на територію АР Крим. Прізвища позивача, як й інших колишніх працівників прокуратури АР Крим, під час розмови ОСОБА_3 не називалися, фотографія позивача чи його анкетні дані не демонструвалися. Таким чином, заступник Генерального прокурора України не зазначав про винуватість ОСОБА_2у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 cт. 111 КК України, а отже, не порушував презумпцію невинуватості та особисті немайнові права позивача.
Відповідаючи на питання журналіста про наявність інформації, чи претендують колишні працівники прокуратури АР Крим на якісь грошовівиплати, пенсію, ОСОБА_3зазначив про те, що на такі виплати ці особи не претендують, їх звільнено, однак вони можуть претендувати в Україні після розголосу, який нададуть представники ЗМІ, - на гнівний осуд, як у соціальних мережах, так і в серцях людей, які зараз воюють за українську державність.
На сайті Генеральної прокуратури України 15.05.2015 рокурозміщено повідомлення під назвою: «144 колишнім працівникам АР Крим винесено повідомлення про підозру у державній зраді».
У цьому повідомленні зазначено про те, що: «слідчими Управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України розслідується кримінальне провадження щодо вчинення колишніми працівниками прокуратури Автономної Республіки Крим злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада, тобто надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України).Зокрема установлено, що ці працівники прокуратури усупереч вимогам законодавства України, порушуючи Присягу працівника прокуратури України, після анексії Російською Федерацією півострова Крим перейшли на службу до незаконно створеної прокуратури Республіки Крим та виконують вказівки і розпорядження та званих керівників зазначеної прокуратури.
Сьогодні 144 колишнім працівникам прокуратури винесено повідомлення про підозру. Про це повідомив заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор ОСОБА_3.» У додатку до цього повідомлення розміщено список підозрюваних осіб.
Таким чином, в указаному повідомленні зазначається про розслідування Генеральною прокуратурою України кримінального провадження. Вказується на факти, встановлені слідством, а також про винесення 144 особам повідомлень про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Будь-якої констатації винуватості позивача у повідомленні не міститься.
Отже, Генеральною прокуратурою України та її службовою особою надавалася інформація щодо стану розслідування указаного кримінального провадження. Жодних звинувачень у вчиненні позивачем кримінального правопорушення ні на сайті Генеральної прокуратури України, ні у виступі заступника Генерального прокурора України не зазначалося. Усі доводи позивача в обґрунтування поширення відносно нього відповідачами недостовірної інформації базуються на припущеннях та особистому тлумаченні оприлюднених відомостей.
Крім того, фрази, які позивач просить зобов'язати Генеральну прокуратуру України спростувати, вирвані з контексту виступу, їм надано власне суб'єктивне тлумачення.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, у діях відповідачів щодо висвітлення питань, пов'язаних з досудовим розслідуванням кримінального провадження не міститься юридичного складу правопорушення про спростування недостовірної інформації , особисті немайнові права позивача не порушено, а тому колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: І.М. Вербова
Судді: Л.Д. Поливач
О.В.Шахова