Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" лютого 2017 р.Справа № 922/4555/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРІТЕК", м. Дніпро
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон", м. Харків , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмашпром", м. Харків
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 свідоцтво №1009 від 14 червня 2001 року.
1-го відповідача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 01.07.2016р.;
2-го відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРІТЕК" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмашпром", в якій позивач просить визнати недійсним з моменту вчинення, договір поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р. укладений між 1-им та 2-им відповідачами. Крім того, позивач просить покласти на відповідачів судові витрати, які складаються з: затрат на послуги адвоката у розмірі 23000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
26.01.2017р. позивач надав до суду заяву про доповнення позовних вимог за вх.№2550, які судом прийняті та розгляд справи продовжено з урахуванням цих доповнень.
31.01.2017р. до господарського суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву за вх.№3070, в якому 1-й відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час укладення спірного договору поставки відповідачами не було порушено жодної норми діючого законодавства та договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Також 31.01.2017р. до суду надійшов відзив 2-го відповідача у справі, ТОВ "Сільмашпром", в якому відповідач проти позову заперечує, у зв'язку з відсутністю фактичних та правових підстав для задоволення позовної заяви ТОВ "Варітек", оскільки під час укладання договір поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р. не було допущено жодних порушень вимог чинного законодавства.
21.02.2017р. позивачем надані додаткові заперечення на відзив на позов 1-го відповідача, в якому позивач зазначав, що по заяві відповідача відкрито кримінальне провадження №12016040030001163 відносно посадових осіб ТОВ "Компанія" Гелікон", ТОВ "Сільмашпром". Зі слів директора ТОВ "Компанія "Гелікон" ОСОБА_3 встановлено, що ТОВ "Компанія" Гелікон придбало у ТОВ "Варітек" вертикальний обробляючий центр з ЧПУ з метою подальшого використання в господарській діяльності, що на думку позивача підтверджує те, що укладений між відповідачами спірний договір поставки вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином.
У судовому засіданні 01.02.2017р. оголошувалась перерва до 08.02.2017р. о 09:30.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник 1-го відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився; свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 2-му відповідачу ухвали про відкладення розгляду справи від 08.02.2017р.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, суд встановив наступне.
05.04.16р. між ТОВ "Компанія "Гелікон" (продавець) та ТОВ "Сільмашпром" (покупець) було укладено договір поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 (аркуш справи № 39-43 том 1), відповідно п.п. 1.1.,1.2. якого сторони передбачили, що даним договором регулюються відносини між сторонами, в межах яких продавець зобов'язується поставити в майбутньому, а покупець прийняти і оплатити в порядку та на умовах даного договору виробниче обладнання (надалі іменується "обладнання"), а саме: Вертикальний обробляючий центр з ЧПУ моделі "DNМ 500 II". Кількісні та вартісні характеристики обладнання, що є предметом поставки за цим договором, визначаються у Технічній специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 1.3. договору поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.16р. вертикальний обробляючий центр з ЧПУ моделі "DNМ 500 II", що є предметом вказаного договору перейде у власність продавця в майбутньому на підставі договору купівлі-продажу №182-06/14 від 06.06.2014 року, який укладений між постачальником та ТОВ "Варітек".
Позивач вважає вищевказаний договір поставки недійсним з наступних підстав:
відповідно п.п.1.3., 3.1. договору поставки обладнання перейде у власність продавця в майбутньому на підставі договору купівлі-продажу №182-06/14 від 06.06.14 р. укладеному з ТОВ «ВАРІТЕК». Термін поставки обладнання - 50 днів з моменту підписання договору. Але в договору купівлі-продажу №182-06/14 від 06.06.14 р. не йдеться про 50 календарних днів. Так, відповідно п.3.2. поставка обладнання здійснюється не пізніше 20.10.2014 р. при умові виконання покупцем (ТОВ «Компанія Гелікон») платежів по договору. У зв'язку з невиконанням покупцем своїх обов'язків по оплаті обладнання, воно не було поставлено до 20.10.2014 р., при цьому якоїсь іншої дати поставки товару сторони договору не узгодили.
Позивач вважає, що метою укладення договору поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.16р є намагання незаконно збагатитися за рахунок ТОВ «ВАРІТЕК» шляхом подання позову ТОВ «Компанія Гелікон» до ТОВ «Динеро-Капітал», ТОВ «ВАРІТЕК» про стягнення пені та збитків.
Згідно листа виробника станка («DOOSAN INFRACORE CO.» LTD (Південна Корея) з 10.12.2008р. виключним дистриб'ютором верстатів в Україні є компанія "ВАРІТЕК", таким чином 1-ий відповідач не має можливості виконати поставку. По-друге, відповідачі є пов'язаними між собою особами. Згідно інформації з єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб відповідачі знаходяться за одною адресою (61003, м. Харків, провулок Університетський 1), крім того ОСОБА_4, ОСОБА_5 є кінцевим бенефіціарами в обох підприємствах. При цьому ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» одночасно є учасником ТОВ «Компанія «Гелікон» та ТОВ «Компанія «Авіста» (яка в свою чергу є учасником ТОВ «Сільмашпром»). ТОВ «Компанія Авіста» є одним із учасників ТОВ «Сільмашпрому», а одним із учасників ТОВ «Авіста» є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Варітек", виходячи з наступного.
Як вбачається з п.1.3. договору поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р. даним договором регулюються відносини між сторонами, в межах яких продавець зобов'язується поставити в майбутньому, а покупець прийняти і оплатити в порядку та на умовах даного договору виробниче обладнання (надалі іменується "Обладнання"), а саме вертикальний обробляючий центр з ЧПУ моделі "DNМ 500 II"
Положеннями п. 1.3 договору визначено, що вертикальний обробляючий центр з ЧПУ моделі "DNM 500 II", що є предметом вказаного договору перейде у власність продавця в майбутньому на підставі договору купівлі - продажу №182-06/14від 06.06.2014р., який укладений між позичальником та ТОВ "Варітек".
Згідно п. 3.1. договору, обладнання повинно бути поставлено на умовах DDP (Україна, Волинська область, м.Ковель, вул. Варшавська, 1) протягом 50-ти календарних днів з моменту підписання даного договору.
Відповідно до п. 5.1. договору, оплата вартості обладнання, визначеного п.1.1 договору, встановленому в п. 2.1 договору, повинна бути перерахована на розрахунковий рахунок продавця, зазначений в договорі, на умовах 100% оплати протягом 10 календарних днів з моменту - підписання даного договору.
На виконання вказаних умов договору ТОВ "Сільмашпром" здійснило 100% передоплату у розмірі 3 500 000,00 грн. на адресу ТОВ "Компанія "Гелікон" 12.04.2016р., що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ "Компанія "Гелікон".
У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Варітек" своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 182-06/14 від 06.06.2014 року ТОВ «Компанія «Гелікон» не належним чином виконати свої зобов'язання зі своєчасної поставки вертикальний обробляючий центр з ЧПУ моделі "DNM 500 II" на адресу ТОВ «Сільмашпром», що зумовило звернення ТОВ "Компанія" Гелікон" до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Динеро-Капітал» та ТОВ "Варітек" про солідарне стягнення пені та понесених збитків по справі № 922/3120/16.
Як на правову підставу визнання недійсним вищевказаного договору поставки, позивач посилається на положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Так, статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній золі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У частині 1 статті 215 Цивільного кодексу України (недійсність правочину) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Відповідно до положень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Відповідно до положень п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. № 11, у разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
У даному випадку, ТОВ "Сільмашпром" здійснило оплату винагороди на адресу ТОВ "Компанія "Гелікон" у сумі 3500000,00 грн. за спірним договором поставки.
Твердження позивача про порушення вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України та фіктивність договору поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р. не відповідають дійсності, оскільки на його виконання не лише були своєчасно та в повному обсязі здійснені передбачені ним платежі, а 1-м відповідачем були вчинені усі необхідні дії, направлені на реальне виконання, передбачених положеннями договору поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р. правових наслідків.
До того ж пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. № 11 визначено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
У позовній заяві позивач, крім іншого, зазначає, що відповідно до п. 3.1. договору поставки, обладнання перейде у власність покупця в майбутньому на підставі договору купівлі-продажу №182-06/14 від 06.06.2014р., згідно якого поставка обладнання здійснюється не пізніше 20.10.2014р. при умові виконання покупцем (ТОВ "Компанія "Гелікон") платежів по договору.
Суд вважає, що вищевказане твердження позивача не впливає на дійсність договору поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р.
У даному разі сторонами договору поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р. на підставі свободи волевиявлення були визначені строки поставки обладнання, яке здійснюється після здійснення оплати.
Згідно з п. 3.2. договору купівлі-продажу № 182-06/14 від 06.06.2014р., поставка обладнання здійснюється не пізніше 20.10.2014р. з моменту виконання платежу покупцем у повному обсязі відповідно до п. 2.2.1. цього договору, за умови своєчасного виконання наступних платежів покупцем у повному обсязі відповідно до п. 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4. цього договору.
Водночас, положеннями п. 2.2.5. договору купівлі-продажу № 182-06/14 від 06.06.2014р. передбачено, що оплата за обладнання здійснюється наступним чином: 30% від суми договору - кінцева оплата на протязі 6-ти місяців з моменту підписання сторонами "Акта виконаних пуско-налагоджувальних робіт" (по 5% щомісячно).
Таким чином, умовами договору купівлі-продажу № 182-06/14 від 06.06.2014р. передбачено, що обов'язок 2-го відповідача щодо поставки обладнання на адресу позивача виникає саме з моменту отримання 70% передоплати за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2016р. 1-м відповідачем за допомогою електронної пошти та засобами поштового зв'язку було надіслало на адресу позивача пропозицію про укладання додаткової угоди до договору купівлі-продажу № 182-06/14 від 06.06.2014р. за № 10, в якій планувалось визначити нову дату поставки - 40 календарних днів з моменту здійснення 70% передоплати. Засобами поштового зв'язку вказана пропозиція була отримана позивачем 08.04.2016р., що підтверджується копією опису вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення.
04.04.2016р. на виконання вказаної пропозиції позивач виставив ТОВ "Компанія "Гелікон" на здійснення відповідної попередньої оплати рахунок № 52 від 04.04.2016р., чим підтвердив свої зобов'язання щодо поставки обладнання, після здійснення позивачем 70% передоплати за Договором.
04.04.2016р. 1-й відповідач здійснив 70% передоплату за договором купівлі-продажу № 182-06/14 від 06.06.2014р., що підтверджується платіжним дорученням № 445 від 04.04.2016р.
Тобто, ТОВ "Компанія "Гелікон" у відповідності до умов діючого законодавства розраховувало, що ТОВ "Варітек" належним чином виконає свої зобов'язання з поставки Вертикального обробляючого центру з ЧПУ моделі "DNM 500 II", тому уклало спірний договір поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р.
Щодо визначення у договорі строку поставки - 40 календарних днів суд зазначає наступне.
У своїй пропозиції про укладання додаткової угоди до договору купівлі-продажу № 182-06/14 від 06.06.2014р. за № 10 від 31.03.2016р. ТОВ "Компанія "Гелікон" попереджало позивача про те, що станом на даний час договором купівлі-продажу не встановлено строку виконання ТОВ "Варітек" свого обов'язку з поставки обладнання, оскільки договором строк поставки обладнання був встановлений як календарна дата, яка залишилась в минулому.
При цьому, 1-м відповідачем було звернуто увагу позивача на те, що відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тобто, у зв'язку з відсутністю в договорі купівлі-продажу строку виконання ТОВ "Варітек" його обов'язку з поставки обладнання, ТОВ "Компанія "Гелікон", після виконання платежів, передбачених п.п. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4. договору, може бути пред'явлена вимога по виконанню ТОВ "Варітек" обв'язку з поставки обладнання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Надіслання на адресу 1-го відповідача рахунку на оплату після отримання позивачем вказаної вище пропозиції свідчить, що останній мав реальну можливість поставити на адресу 1-го відповідача відповідне обладнання протягом 7-ми днів з моменту отримання відповідної вимоги.
Відповідна вимога щодо поставки обладнання була надіслана ТОВ "Компанія "Гелікон" на адресу ТОВ "Варітек" 05.04.2016р. та отримана позивачем 08.04.2016р., у зв'язку з чим ТОВ "Компанія "Гелікон" було погоджено з ТОВ "Сільмашпром", що відповідальність поручителя за невиконання ТОВ "Варітек" свого обов'язку з поставки обладнання наступає через 40 календарних днів з моменту отримання 70% передоплати.
Суд не погоджується з посиланням позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що відповідачі є пов'язаними особами.
Зазначена обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки нормами діючого законодавства не заборонено укладення договорів між пов'язаними особами та не передбачено можливості визнання їх недійсними виключно з вказаних підстав.
Під час укладання спірного договору поставки 2-й відповідач оцінював свої ризики та відповідно розраховував на те, що позивач належним чином виконає свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №182-06/14 від 06.06.2014р. та своєчасно поставить обладнання на адресу ТОВ "Компанія "Гелікон".
В доповнення до позовної заяви позивач зазначив, що на його думку договір поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р. підписано від імені ТОВ "Компанія "Гелікон" не уповноваженою особою - не директором, а іншою (невстановленою) особою, яка здійснила підробку підпису.
Договір поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р. було підписано уповноваженою особою, а саме директором товариства ОСОБА_3, про що свідчить нотаріально завірена заява останнього.
Таким чином, твердження позивача про підробку підпису на договорі поставки №КП-Г-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р. не знаходять підтвердження у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, дійшов висновку, що під час укладання спірного договору поставки №КП-КГ-СМП-001/04-16 від 05.04.2016р.відповідачами не було порушено жодної норми діючого законодавства та останній був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання даного договору недійсним, а відтак і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Варітек".
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України,оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 27.02.2017 р.
Суддя ОСОБА_6