20.02.2017 Справа № 920/1210/16
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1210/16
за позовом - Державна екологічна інспекція у Сумській області, м. Суми,
до відповідача - Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Конотоп Сумської області,
про стягнення 191737,55 грн.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 3/-09 від 03.01.2017,
відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 1022 від 22.12.2016.
В судовому засіданні, розпочатому 10.01.2017 року о 10 год. 40 хв. відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 10 год. 40 хв. 24.01.2017 року.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача в доход місцевого бюджету Конотопської міської ради завдану державі шкоду в сумі 191737,55 грн. з врахуванням вимог статей 29, 691 Бюджетного кодексу України, а саме: 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до Державного бюджету України та 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати в доход місцевого бюджету, а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2876,06 грн.
У відзиві № 1 від 04.01.2017 року на позовну заяву представник відповідача зазначає, що основним видом діяльності відповідача є надання послуг населенню, підприємствам і організаціям м. Конотоп по забезпеченню питною водою, а також прийняття та очищення стічних вод. Протягом спірного періоду відповідач здійснював спеціальне водокористування на підставі дозволів № УКР 3295 СУМ від 16.03.2004 року з терміном дії до 01.01.2015 року та № УКР 0165 СУМ від 19.12.2014 року з терміном дії до 19.12.2017 року, в яких встановлені умови водокористування, у т.ч. гранично допустимі скиди речовин зі стічними водами.
Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначає у відзиві на позов, що в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем відсутня дата його складання, позивачем зазначено дату початку та дату завершення перевірки, а також акт перевірки не містить детального опису виявленого порушення в частині здійснення скиду зворотних вод після очисних споруд з перевищенням нормативів ГДС, періоду порушення, фактичних обсягів перевищення ГДС та способу встановлення порушення. В акті перевірки відсутні посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.
Також представник відповідача зазначає, що планова перевірка щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства фактично проведена позивачем в період з 01 по 21 грудня 2015 року, тоді як здійснений позивачем розрахунок розмірів відшкодування збитків, ґрунтується, поряд з іншим, на вимірюваннях проб води, відібраних 24.07.2014 року, тобто поза строками проведення планової перевірки, особою (державним інспектором з ОНПС в Сумській області ОСОБА_3І.), яка не зазначена у акті планової перевірки від 01.12-21.12.2015 року, та яка не приймала в ній участь. А тому відповідач вважає, що акт планової перевірки від 01.12-21.12.2015 року, на який посилається позивач, не може слугувати належним та допустимим доказом у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Крім наведеного відповідач зазначає, що до 26.05.2015 року факт атестації відомчої лабораторії відповідача для позивача не був підтверджений, а тому застосування при здійсненні розрахунку розміру відшкодування збитків вимірів, виконаних лабораторією відповідача до 26.05.2015 року (13.08.2014 року, 21.10.2014 року, 20.01.2015 року та 17.03.2015 року) суперечить вимогам пункту 2.3 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 року за № 767/16783, відповідно до якого при визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи.
Відповідач також звертає увагу суду на те, що він не уповноважував ОСОБА_4, яка не є і не була керівником підприємства та інших осіб бути присутніми під час відбору проб води, оскільки посадові особи позивача, які проводили перевірку, не заявляли про необхідність призначення уповноваженої особи. При складанні розрахунку розмірів відшкодування збитків за період з 24.07.2014 року по 03.12.2015 року позивач застосував показник г- проіндексований питомий збиток від забруднення водних ресурсів, який розрахував на 2015 рік, створивши підсумковий результат розрахунку, безпідставно застосувавши показники 2015 року при визначенні розміру збитків за період з 24 липня по 31 грудня 2014 року.
Представник позивача у письмових поясненнях б/н від 19.01.2017 року (вх. № 624 від 19.01.2017) не погоджується з доводами представника відповідача, наведеними останнім у відзиві на позовну заяву, та просить суд задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме: скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт із зворотними водами з перевищенням нормативів ГДС підтверджується актами планових перевірок від 23.07.-01.08.2014 року та від 01.12-21.12.2015 року та матеріалами постанов про накладення адміністративних стягнень згідно статті 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення (забруднення і засмічення вод). Зазначені акти планових перевірок підписувалися представниками відповідача без будь-яких зауважень стосовно виявлених порушень, їх форми чи змісту.
Представник позивача зазначає, що Державною екологічною інспекцією у Сумській області встановлено, що вимірювальна лабораторія відповідача атестована на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду (свідоцтво про атестацію № 39 чинне до 21.08.2018 року), про що зазначалось в актах попередніх перевірок, зокрема в період перевірки, яка проводилась в термін з 24.10.2013 року по 07.11.2013 року, та підтверджено підписом директора відповідача. А тому твердження відповідача стосовно невстановлення факту атестації відомчої лабораторії на момент 13.08.2014 року та 21.10.2014 року, 20.01.2015 року та 17.03.2015 року і неможливості їх використання для проведення розрахунку збитків є безпідставним. Акт відбору проб вод від 03.12.2015 року № 15-12-15 від відповідача підписувався начальником лабораторії очисних споруд Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Конотоп ОСОБА_5 Твердження відповідача про відсутність повноважень у ОСОБА_5 для участі у відборі проб позивач вважає необгрунтованим, оскільки в додатку до акту (таблиці № 1), в якому зазначені терміни відбору проб та результати аналізів зворотних вод, які використані для розрахунку, погоджені та затверджені директором ОСОБА_6 та скріплені печаткою. В розрахунку був застосований показник гі - питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів, віднесений до 1 тони умовної забруднюючої речовини, грн./т, який визначається за формулою (13): гі - гхАі.
Позивач вважає безпідставними твердження відповідача щодо неправомірності дій посадових осіб відповідача в частині проведення перевірки, оформлення її матеріалів, здійсненні відборів проб вод, проведення розрахунку розміру заподіяної шкоди, оскільки відповідачем дії позивача у всіх вище перерахованих випадках не оскаржувалися та протиправними не визнавались, рішень суду, які набрали законної сили з даного предмету не має.
У письмових поясненнях від 23.01.2017 року представник відповідача зазначає, що позивач не обґрунтовує підстав незастосування даних первинної документації при проведенні розрахунку та застосування замість них нормативно встановленого показника фактичних витрат зворотних вод, а також те, що позивач не пояснює правових підстав застосування при розрахунку нормативно встановленого показника фактичних витрат зворотних вод, встановленого на 2015 рік, для розрахунку шкоди, завданої в період до набрання чинності дозволу на спеціальне водокористування № УКР 0165 СУМ з 24.07.2014 року по 18.12.2014 року.
Відповідач вважає, що акт планової перевірки від 01.12.2015-21.12.2015 року, в порушення вимог частини шостої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не підписаний суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою. Наявний у акті підпис директора КП ВУВКГ ОСОБА_7 свідчить лише про отримання примірника акта в порядку, встановленому абзацом 7 частини шостої статті 7 зазначеного Закону, а не про підписання акта у розумінні абзацу 3 частини шостої статті 7 цього Закону.
Також представник відповідача зазначає, що під час проведення перевірки у грудні 2015 року та здійсненні розрахунку розміру збитків у лютому 2016 року позивач не вимагав у відповідача підтвердження щодо атестації вимірювальної лабораторії в період до 26.05.2015 року, а тому відповідач вважає твердження позивача про встановлення факту атестації відомчої лабораторії відповідача на момент проведення вимірювань 13.08.2014 року, 21.10.2014 року, 20.01.2015 року та 17.03.2015 року із посиланням на свідоцтво про атестацію № 39 від 21.08.2013 року безпідставними.
Відповідно до письмових пояснень від 19.01.2017 року, представник позивача зазначає, що оскільки на момент перевірки та розрахунку збитків підприємством не надавалась довідка про об'єми відведених зворотних вод, то відповідно до пункту 5.7 Методики фактичні витрати зворотних вод визначаються на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності), отже застосування даних, зазначених в нормативах ГДС є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства.
Позивач у письмових додаткових поясненнях від 30.01.2017 року на спростування доводів відповідача зазначає, що останнім не надано суду рішення про анулювання свідоцтва про атестацію вимірювальної лабораторії з контролю за якістю зворотних вод Комунальним підприємством виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Конотоп № 39 від 21.08.2013 року, чинного до 21.08.2018 року, виданого метрологічною службою (ТОВ «РУДМАГ») і як наслідок дія даного дозвільного документа для відповідача припинена не була і всі заміри проводились на підставі діючого свідоцтва про атестацію для відомчої лабораторії відповідача. Факт наднормативного скиду був встановлений за результатами лабораторних вимірювань протокол № 52-07-14 від 27.07.2014 року і тривав цей скид безперервно до контрольної проби (протокол № 15-12-15 від 09.12.2015 року), що підтверджується журналом відповідача лабораторного контролю, тому розрахунок збитків проводиться за весь період триваючого правопорушення без розбивки по окремих періодах (роках) і застосовується г проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у 2015 році, який в свою чергу враховує економічний збиток за кожен попередній рік (період). Методикою не передбачено розрахунок збитків за кожний окремий рік (період) в залежності від індексу інфляції та інших факторів.
06.02.2017 року представник відповідача надав суду для долучення до матеріалів справи копії посадових інструкцій головного інженера КП ВУВКГ ОСОБА_8 та заступника головного інженера КП ВУВКГ ОСОБА_9, з яких слідує, що за своїми посадови обов'язками ні головний інженер, ні його заступник не зобов'язані і не наділені правами представляти інтереси підприємства перед контролюючими органами при проведенні перевірок.
20.02.2017 року представник позивача подав до суду доповнення до пояснень по справі, в яких зазначає, що встановленою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.04.2013 року № 179 формою акту відбору проб вод, зазначається, що в акті при відборі проб вод підписується представник суб'єкта господарювання. Акт відбору проб води від 03.12.2015 року № 15-12-15 від відповідача був підписаний начальником лабораторії відповідача ОСОБА_5, яка є працівником відповідача, та перебуває з ним в трудових відносинах, що підтверджується наданою представником відповідача посадовою інструкцією та наказом від 25.06.2013 року № 28-п про продовження строку дії трудового договору.
На підставі викладеного позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Стаття 66 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області від 12.12.2011 року за № 136, Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області.
Позивач у позовній заяві зазначає, що в період з 01.12.-21.12.2015 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в присутності головного інженера, начальника ВТВ Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства ОСОБА_9 проведено планову перевірку по дотриманню вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом планової перевірки від 01.12.-21.12.2015 року встановлений факт скиду відповідачем після очистки зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 24.07.2014 року по 04.12.2015 рік в річку Єзуч, що призвело до її забруднення амонієм сольовим та БСК5 та є порушенням вимог статей 44, 70, 95, 101 Водного кодексу України.
Згідно статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Стаття 3 Водного кодексу України передбачає, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
Згідно статті 6 згаданого Кодексу, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
Стаття 95 цього ж кодексу передбачає, що усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Частиною третьою статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Відповідно до статті 70 названого Кодексу, скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Позивач зазначає, що факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства підтверджується актом планової перевірки від 01.12- 21.12.2015 року, актами відбору проб вод, протоколами вимірювань показників складу та властивостей вод, таблицею № 1 про фактичні та затверджені скиди забруднюючих речовин із зворотними водами, матеріалами адміністративних справ, порушених у відповідності до статті 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення (забруднення і засмічення вод), умовами Дозволів на спеціальне водокористування від 9.12.2014 за № УКР 0165 СУМ та від 16.03.2009 року за № УКР№ 3295 СУМ.
Відповідач проти позову заперечує та просить суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на недоведеність позивачем факту порушення ним природоохоронного законодавства належними та допустимими доказами у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, необґрунтованість розміру заявлених до стягнення збитків та на суттєві порушення положень нормативно-правових актів під час проведення планової перевірки відповідача, оформлення її результатів, складання розрахунку розмірів відшкодування збитків.
Стаття 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Розрахунок розміру шкоди позивачем здійснено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року № 767/16783, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 року за № 389, і відповідно наданого позивачем розрахунку, розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення поверхневих вод складає 191737,55 грн.
Пунктом 2.2 Методики передбачено, що факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб та розрахунковим методом.
Пунктом 2.4 Методики визначено, що з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів.
Позивачем збитки розраховувались на підставі проб води відібраних 24.07.2014 року № 52-07-14, 03.12.2015 року № 15-12-15 та проб, які відбирались відомчою лабораторією відповідача 19.08.2014 року, 21.10.2014 року, 20.01.2015 року, 17.03.2015 року, 21.07.2015 року та 20.10.2015 року, які були зазначені в Таблиці № 1 про фактичні та затверджені скиди забруднюючих речовин із зворотними водами в річку Єзуч випуск № 1, підписаній директором ОСОБА_6 та начальником лабораторії очисних споруд ОСОБА_5
Згідно пунктом 2.3 Методики передбачається, що при визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи.
Позивачем встановлено, що вимірювальна лабораторія відповідача атестована на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду (Свідоцтво про атестацію № 39 від 21.08.2013 року чинне до 21.08.2018 року), яке було надано безпосередньо самим відповідачем в ході проведення перевірки.
Відповідач у поясненнях зазначив, що Свідоцтво про атестацію № 39 від 21.08.2013 року з терміном дії до 28.08.2018 року, на думку відповідача, не мало ніякої юридичної сили, оскільки воно було видано неуповноваженим органом - ТОВ «РУДМАГ», термін дії атестації якого згідно Свідоцтва № ГОМС від 06.11.2009 року закінчився 05.11.2012 року і не був продовжений.
Таке твердження відповідача спростовується наступним.
Частиною третьою статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що видача, переоформлення, анулювання свідоцтв про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», та без застосування принципу організаційної єдності.
Частина сьома статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачає, що дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав:
1) звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;
2) наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;
3) наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом.
Частиною шостою статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що у свідоцтві про уповноваження зазначаються категорії засобів вимірювальної техніки, повірку яких мають право проводити уповноважені організації.
Частиною дев'ятою згаданої правової норми визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності, проводить моніторинг відповідності уповноважених організацій вимогам цього Закону та критеріям, яким вони повинні відповідати, і приймає рішення щодо анулювання свідоцтва про уповноваження, якщо вони не виконують свої обов'язки, визначені цим Законом.
Свідоцтво про уповноваження також підлягає анулюванню з підстав, встановлених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Відповідачем не надано суду відповідного рішення про анулювання Свідоцтва про атестацію вимірювальної лабораторії по контролю за якістю зворотних вод Комунальним підприємством виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Конотоп № 39 від 21.08.2013 року чинного до 21.08.2018 року, виданого метрологічною службою (ТОВ «РУДМАГ») і як наслідок дія даного дозвільного документа для відповідача припинена не була і всі заміри проводились на підставі діючого Свідоцтва про атестацію для відомчої лабораторії відповідача.
Посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції у справі на лист ДП «Харківстандартметрологія» від 10.09.2014 року № 2625/15, адресованого ДП «Сумистандартметрологія», в якому зазначається про те, що копії свідоцтв та галузей атестації вимірювальних лабораторій виданих ТОВ «РУДМАГ» не відповідають пункту 5.21 Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі, затверджених наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.03.2005 року № 71, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.04.2005 року № 392/10672, який втратив чинність 01.01.2016 року (далі - Правила), суд вважає необґрунтованими.
Пункт 5.21 Правил передбачає, що метрологічні центри, територіальні органи, метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, головні та базові організації ведуть облік уповноважених (атестованих) ними організацій і ведуть справи цих організацій, у яких зберігаються: акти, копії свідоцтв про уповноваження (атестацію) та галузей уповноваження (атестації), Положення про підрозділ та паспорт підрозділу.
Пунктом 5.22 Правил передбачено, що спори з питань уповноваження (атестації) вирішуються ЦОВМ або у судовому порядку згідно з чинним законодавством.
З урахуванням того, що лист ДП «Харківстандартметрологія» від 10.09.2014 року № 2625/15 не стосується діяльності Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Конотоп, не стосується предмету доказування не доводить факту прийняття рішення про анулювання Свідоцтва відомчої лабораторії відповідача, і тому не є належним доказом у справі.
Відповідач безпідставно зазначає про те, що в ході проведення перевірки позивач був зобов'язаний з'ясувати, що видане Свідоцтво чи будь-який інший наявний дозвільний документ був виданий уповноваженим (атестованим) органом.
Державна екологічна інспекція у Сумській області відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 року № 136 є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у її складі та їй підпорядковується та здійснює державний нагляд, (контроль) за додержанням органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства вимог природоохоронного законодавства.
Форма уніфікованого акту перевірки з визначеному в ньому переліку питань, які підлягають перевірці, затверджена Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2012 року № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.10.2012 року № 1690/22002.
Уніфікований акт планової перевірки від 01.12-21.12.2015 року у встановленій графі «перелік питань, що підлягатимуть перевірці» не містить (не передбачає) питання, щодо проведення перевірки правомірності порядку видачі дозвільних документів (свідоцтв).
В розрахунку збитків позивачем застосований показник гі - питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів, віднесений до 1 тони умовної забруднюючої речовини, грн./т, який визначається за формулою (13): гі = гхАі.
З 2012 року щорічно здійснюється індексація питомого економічного збитку від забруднення водних ресурсів, віднесеного до 1 тони умовної забруднюючої речовини, грн/т., де у проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у 2015 році становить 766,96 х 1,046 х 0,998 х 1,005 х 1,249 - 1004,99 грн/т.
Факт наднормативного скиду був встановлений за результатами лабораторних вимірювань протокол № 52-07-14 від 27.07.2014 і тривав безперервно до контрольної проби, протокол № 15-12-15 від 09.12.2015, що підтверджується журналом лабораторного контролю КП ВУВКГ, тому розрахунок збитків проводиться за весь період триваючого правопорушення без розбивки по окремих періодах (роках) і застосовується у проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у 2015 році, який в свою чергу враховує економічний збиток за кожен попередній рік (період). Методикою не передбачено здійснення розрахунку збитків за кожний окремий рік (період) в залежності від індексу інфляції та інших факторів.
Пунктом 5.2 Методики передбачено, що у разі відсутності у фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб первинної документації (журнали обліку за формами ПОД-11, ПОД-13) та протоколів виконання вимірювань складу та властивостей стічних вод розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючих речовин виконується на підставі даних державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп), та лімітів скиду забруднюючих речовин, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
Оскільки на момент перевірки та розрахунку збитків відповідачем не надавалась позивачеві довідка про об'єми відведених зворотних вод, то відповідно до пункту 5.7 Методики фактичні витрати зворотних вод визначаються на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності), отже застосування даних, зазначених в нормативах ГДС є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства.
В актах попередніх перевірок, зокрема за 2011-2013 роки, відображено, що у відповідача був наявний дозвіл на спеціальне водокористування УКР 3295 СУМ від 16.03.2009 року з терміном дії до 01.01.2015 року, відповідно до якого об'єм водовідведення становить 2800 тис.м3/рік або 319,6 м3/годину, що в свою чергу більше, аніж використана при розрахунку фактична витрата зворотних вод 301,8 м3/годину.
Оскільки фактичний об'єм скидання зворотних вод в різний час на протязі доби водовідведення суттєво відрізняється, зокрема наявні так звані «ранковий» та «вечірній» піки, які пов'язані зі збільшенням водовикористання основним абонентом, яким є населення, і як наслідок, фактичної витрати води та об'єму скидання зворотних вод, а також «денний» та «нічний» мінімуми які пов'язані зі зменшенням водовикористання основним абонентом, яким є населення, і як наслідок, зменшенням фактичної витрати води та об'єму скидання зворотних вод, у зв'язку з чим актуально використовувати науково-обґрунтований показник фактичної витрати зворотних вод 301,8 м3/годину, який враховує дані коливання об'ємів скиду і визначений спеціалізованою організацією - Північно-східним науковим центром Національної академії наук України під час розробки проекту нормативів ГДС та прямо передбачений умовами дозволу на спеціальне водокористування № УКР 0165СУМ від 19.11.2014 року з терміном дії до 19.12.2017 року.
Державна екологічна інспекція у Сумській області проводить перевірки відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та вимог Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2009 № 18/16034 затверджено «Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства» (далі - Порядок).
Пунктом 1.4 Порядку визначено, що акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Пунктом 4.20 Порядку встановлено, що якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу нагляду (контролю).
Актами планових перевірок від 23.07-01.08.2014 року та від 01.12.-21.12.2015 року були встановлені факти скиду відповідачем зворотних вод після очисних споруд з перевищенням нормативів ГДС (гранично допустимого скиду), і зазначені акти перевірок підписані відповідачем без будь-яких зауважень стосовно їх форми, змісту чи повноважень представників суб'єкта господарювання, які були присутніми при перевірці.
Частиною шостою статті 7 гаданого Закону передбачено, що в останній день перевірки два примірника акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Акти планових перевірок від 23.07-01.08.2014 року та від 01.12.-21.12.2015 року були підписанні безпосередньо директором КП ВУВКГ м. Конотоп ОСОБА_7
Встановленою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.04.2013 року № 179 формою акту відбору проб вод, зазначається, що в акті при відборі проб вод підписується представник суб'єкта господарювання.
Акт відбору проб вод від 03.12.2015 року № 15-12-15 від відповідача був підписаний начальником лабораторії відповідача ОСОБА_5, яка є працівником відповідача, та перебуває з ним в трудових відносинах, що підтверджується наданою представником відповідача посадовою інструкцією та наказом від 25.06.2013 № 28-п про продовження строку дії трудового договору.
Суд вважає безпідставними твердження відповідача щодо неправомірності дій посадових осіб позивача в частині проведення перевірки, оформлення її матеріалів, здійсненні відборів проб вод, проведення розрахунку розміру заподіяної шкоди, оскільки відповідачем дії позивача у всіх вище перерахованих випадках не оскаржувалися та протиправними не визнавались, рішень суду, які набрали законної сили з даного предмету не має.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Стаття 162 цього ж Кодексу передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову суд приймає постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Відповідач до адміністративного суду з позовом щодо визнання неправомірності дій посадових осіб позивача не звертався.
Стаття 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що за порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.
Згідно з пунктом «е» частини першої статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.07.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.
При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (забруднення поверхневих вод), наявність шкоди (збитки в розмірі 191737,55 грн.) та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою (скиду відповідачем після очистки зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 24.07.2014 року по 04.12.2015 рік в річку Єзуч).
Доводи позивача стосовно протиправної поведінки відповідача у заподіянні збитків внаслідок скиду ним після очистки зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 24.07.2014 року по 04.12.2015 рік в річку Єзуч підтверджуються документами, складеними за результатами перевірки.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням вищевказаного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми збитків суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 191737,55 грн. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Пунктом 18 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головними розпорядниками бюджетних коштів - є бюджетні установи в особі їх керівників. В даному випадку такою установою є Конотопська міська рада Сумської області.
Частиною третьою статті 29 та частиною четвертою статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності надходять до спеціального фонду державного бюджету, а 70 відсотків зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (41600, м. Конотоп, вул. Г. Тхора, 31, ідентифікаційний код 03352716) збитки в сумі 191737,55 грн., завдані державі внаслідок забруднення поверхневих вод, в доход місцевого бюджету Конотопської міської ради Сумської області (код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р 33113331700008, ОКПО 37784555, в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013) з врахуванням вимог статей 29, 691 Бюджетного кодексу України, а саме: 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до Державного бюджету України та 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зарахувати в доход місцевого бюджету.
Стягувач: Державна екологічна інспекція у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 25, ідентифікаційний код 37970834).
Боржник: Комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (41600, м. Конотоп, вул. Г. Тхора, 31, ідентифікаційний код 03352716).
3. Стягнути з Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (41600, м. Конотоп, вул. Г. Тхора, 31, ідентифікаційний код 03352716) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 25, ідентифікаційний код 37970834) витрати по сплаті судового збору в сумі 2876,06 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27.02.2017.
Суддя ОСОБА_13