36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
08.12.2016р. Справа № 917/1729/16
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології ЛТД",вул. О. Довбуша, 37, м. Київ, 02092
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт",
вул. ОСОБА_2 (Леніна), 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
про стягнення 150 269,69 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології ЛТД" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про стягнення 150 269,69 грн. заборгованості за укладеним між сторонами 15.03.2012р. Договором поставки товару №69.
Ухвалою суду від 02.11.2016р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 21.11.2016.
Представник відповідача в судове засідання 21.11.2016р. не з'явився, подавши клопотання №18/11-01 від 18.11.2016р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні. Вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав.
21.11.2016р. позивач надав суду витяг з ЄДР щодо реєстрації юридичною особою для долучення до матеріалів справи.
Судове засідання 21.11.2016р. відкладено на 08.12.2016р., в зв'язку з клопотанням відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.
07.12.2016р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 08.12.2016р., в зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні. Представник відповідача вважає вказану причину поважною.
Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2016р. проти відкладення розгляду справи заперечив, просить суд розглянути спір по суті та вирішити його в даному судовому засіданні.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його відсутністю (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).
Відповідач доказів неможливості заміни представника та поважності невиконання вимог ухвал суду не надав.
Відповідно до статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідач мав достатньо часу з дати порушення провадження у справі надати суду свої заперечення, однак таким правом не скористався.
Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відтак, обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив що 15 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології ЛТД" (надалі позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (надалі відповідач, Покупець) було укладено договір поставки товару №69 (надалі Договір).
При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне:
- за цим Договором Постачальник зобов'язується передати технічні мийні засоби, дезінфікуючи засоби, товари побутової хімії в асортименті та інші матеріальні цінності (далі за текстом - Товар) у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах та в строки, передбачені цим Договором (п. 1.1 Договору);
- асортимент та ціни на Товар, що є предметом цього Договору узгоджуються Сторонами у Специфікації, яка міститься у Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору);
- даний Договір є обов'язковим для виконання Сторонами. Тлумачення умов Договору здійснюється відповідно до чинного цивільного законодавства України та відповідно до вимог Міжнародних правил що до тлумачення термінів "Інкотермс" (редакція 2000 року) (п. 1.3 Договору);
- ціна кожної одиниці Товару визначається Сторонами у Специфікації, що міститься у Додатку до цього Договору із врахуванням, що поставка здійснюється самовивозом або транспортом Постачальний за рахунок Покупця зі складу Постачальника (п. 2.1 Договору);
- ціна на Товар та його асортимент може змінюватися, про що Сторони домовляються письмово і фіксують у оновлених Специфікаціях (Додаток 1 до Договору). У випадку зміни курсів валют або інших факторів, що впливають на собівартість Товару, Постачальник має право в одноосібному порядку зміняти ціну Товару та ціну Договору, попередивши Покупця не менше ніж за 10 (десять) робочих днів до настання такої зміни (п. 2.2 Договору);
- постачальник зобов'язується передавати Покупцеві Товар партіями на підставі отриманих від останнього не пізніше як за 5 робочих днів до відвантаження Товару та узгоджених Сторонами заявок. В заявках має бути визначена кількість та асортимент Товару відповідно до Специфікації (Додаток 1) (п.2.3. Договору);
- загальна вартість кожної окремої партії Товару залежить від кількості і асортименту замовленої партії Товару (п. 2.4 Договору);
- оплата за Товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі на банківський рахунок Постачальника в національній валюті України на підставі рахунку-фактури Постачальника на протязі 20 (двадцяти) банківських днів з моменту передачі Товару Покупцю, що підтверджується видатковою накладною або товарно-транспортною накладною, підписаними уповноваженими представниками Сторін (п. 4.1 Договору);
- наступна партія Товару відпускається Покупцеві за умови відсутності простроченої заборгованості Покупця перед Постачальником (п. 4.2 Договору);
- у разі невиконання зобов'язань за цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні завдані збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 6.1 Договору);
- у разі порушення строків оплати за Товар, встановлених цим Договором, Покупець сплачує від суми простроченого платежу за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє Покупця від повної оплати отриманого Товару (п. 6.2 Договору).
В подальшому між Сторонами було укладено ряд додаткових угод якими внесено зміни до Договору №69.
Додатковою угодою №2 від 02.09.2013 сторони виклали п. 4.1 договору у наступній редакції:
"Оплата за Товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі на банківський рахунок Постачальника в національній валюті України на підставі рахунку-фактури Постачальника протягом 70 (семидесяти) календарних днів з моменту передачі Товару Покупцю, що підтверджується видатковою накладною, підписаними уповноваженими представниками Сторін".
Додатковою угодою №4 від 17.12.2014р. сторони доповнили Договір пунктом 6.3 в наступній редакції:
"Постачальник зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати поставки товару, здійсненої згідно з цим Договором, зареєструвати належним чином складену та оформлену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку повернення товару, зміни його вартості або виникнення інших обставин, які є підставою для коригування розміру сум податкового кредиту Покупця, Постачальник у випадках, визначених законодавством України, зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати виникнення таких обставин зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином складений та оформлений розрахунок коригування до відповідної податкової накладної.
Сторони домовились, що строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них, встановлені даним пунктом, підлягають пріоритетному застосуванню перед відповідними строками, встановленими чинним законодавством, крім випадків, коли строки, встановлені законодавством, є меншими, ніж визначені даним пунктом Договору. .
У випадку невиконання, неналежного, у тому числі несвоєчасного, виконання Постачальником обов'язків згідно абзацу першого цього пункту Договору, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Покупця штраф, розмір якого дорівнює сумам ПДВ, зазначеним у податкових накладних та/чи розрахунках коригування до них, реєстрація яких не була проведена або була проведена з порушенням вимог, встановлених законом та даним Договором, також компенсувати Покупцю всі збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням Постачальником зобов'язань щодо оформлення та/або реєстрації податкової накладної та/чи розрахунку коригування до неї. Збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції."
На виконання умов Договору позивачем в період з червня 2015 року по листопад 2015 року було поставлено Товар за видатковими накладними №1522 від 15.06.2015 на суму 17 094,00 грн. (рахунок на оплату №1694 від 15.06.2015, довіреність відповідача на отримання №489), №1702 від 02.07.2015 на суму 21 366,10 грн. (рахунок на оплату №1969 від 01.07.2015, довіреність відповідача на отримання №557), №1961 від 16.07.2015 на суму 17 094,00 грн. (рахунок на оплату №2142 від 16.07.2015, довіреність відповідача на отримання №601), №1991 від 20.07.2015 на суму 2 818,08 грн. (рахунок на оплату №2171 від 20.07.2015, довіреність відповідача на отримання №609), №2313 від 18.08.2015 на суму 17 094,00 грн. (рахунок на оплату №2497 від 18.08.2015, довіреність відповідача на отримання №710), №2464 від 02.09.2015 на суму 17 094,00 грн. (рахунок на оплату №2656 від 02.09.2015, довіреність відповідача на отримання №762), №3183 від 03.11.2015 на суму 18 972,72 грн. (рахунок на оплату №3391 від 30.10.2015, довіреність відповідача на отримання №923).
Як стверджує позивач, відповідач частково оплатив отриманий за накладною №1522 від 15.06.2015р. Товар в розмірі 2 509,25 грн. Залишок заборгованості за вказаною накладною становить 14 584,75 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаними вказаними видатковими накладними становить 109 023,65 грн. Сума заборгованості підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована.
З матеріалів справи вбачається, 17.03.2016р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №29 від 16.03.2016 з проханням перерахувати загальну суму заборгованості, з урахуванням інфляційного збитку, пені та 3% річних. Проте, грошові кошти не перераховані, відповідь на претензію не надіслана, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.
Крім заявленої суми основного боргу позивачем нараховано до стягнення з відповідача 18 524,82 грн. пені, 10 902,36 грн. штрафу, 3 207,45 грн. 3% річних, 8 611,41 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого Товару, вимоги позивача про стягнення 109 023,65 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 524,82 грн. пені за період з 12.04.2016р. по 11.10.2016р. (розрахунок по кожній накладній окремо наведений в позовній заяві), 10 902,36 грн. штрафу, 3 207,45 грн. 3% річних за період з 25.08.2015р. по 11.10.2016р. (розрахунок по кожній накладній окремо наведений в позовній заяві), 8 611,41 грн. з 25.08.2015р. по 11.10.2016р. (розрахунок по кожній накладній окремо наведений в позовній заяві).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статтям 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2. Договору у разі порушення строків оплати за Товар, встановлених цим Договором, Покупець сплачує від суми простроченого платежу за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє Покупця від повної оплати отриманого Товару.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що задоволенню підлягають 18 524,82 грн. пені за період з 12.04.2016 по 11.10.2016 (розрахунок по кожній накладній окремо наведений в позовній заяві), 3 207,45 грн. 3% річних за період з 25.08.2015 по 11.10.2016 (розрахунок по кожній накладній окремо наведений в позовній заяві), 8 611,41 грн. з 25.08.2015 по 11.10.2016 (розрахунок по кожній накладній окремо наведений в позовній заяві).
Щодо заявленого до стягнення штрафу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статтям 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
При нарахуванні штрафу в сумі 10 902,36 грн. позивач посилається на пункт 6.3 Договору (а.с. 7 розрахунок).
Додатковою угодою №4 від 17.12.2014 (а.с. 19) сторони домовились внести зміни до Договору №69, зокрема доповнили його пунктом 6.3 та виклали його в наступній редакції:
"6.3. Постачальник зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати поставки товару, здійсненої згідно з цим Договором, зареєструвати належним чином складену та оформлену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку повернення товару, зміни його вартості або виникнення інших обставин, які є підставою для коригування розміру сум податкового кредиту Покупця, Постачальник у випадках, визначених законодавством України, зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати виникнення таких обставин зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином складений та оформлений розрахунок коригування до відповідної податкової накладної.
Сторони домовились, що строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них, встановлені даним пунктом, підлягають пріоритетному застосуванню перед відповідними строками, встановленими чинним законодавством, крім випадків, коли строки, встановлені законодавством, є меншими, ніж визначені даним пунктом Договору. .
У випадку невиконання, неналежного, у тому числі несвоєчасного, виконання Постачальником обов'язків згідно абзацу першого цього пункту Договору, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Покупця штраф, розмір якого дорівнює сумам ПДВ, зазначеним у податкових накладних та/чи розрахунках коригування до них, реєстрація яких не була проведена або була проведена з порушенням вимог, встановлених законом та даним Договором, також компенсувати Покупцю всі збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням Постачальником зобов'язань щодо оформлення та/або реєстрації податкової накладної та/чи розрахунку коригування до неї. Збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції."
Вказаним пунктом сторони визначили відповідальність Постачальника щодо належності оформлення та надання Покупцю податкових накладних, а не штраф у розмірі 10% від суми боргу за неналежне виконання Покупцем обов'язку з оплати отриманого Товару, як це вказує позивач.
Відтак, враховуючи викладене, у позивача відсутні підстави для нарахування та заявлення до стягнення з відповідача 10% штрафу від суми затриманої оплати Товару, а у суду підстави для задоволення вимог в цій частині.
При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (вул. ОСОБА_2 (Леніна), 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код 33707592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології ЛТД" (вул. О. Довбуша, 37, м. Київ, 02092, код 34426212) 109 023,65 грн. основного боргу, 18 524,82 грн. пені, 3 207,45 грн. 3% річних, 8 611,41 грн. інфляційних втрат та 2 090,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.
Суддя Кульбако М.М.