21 лютого 2017 року Справа № 915/978/16
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Сьяновій О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Мусійчук Н.Ю., довіреність № 576 від 30.12.2015 р;
Плошник І.Ю., довіреність № 59 від 01.02.2017 р.;
від відповідача: Дибленко А.К. керівник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/978/16
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", 54030, м.Миколаїв, вул.Фалеєвська, 9-"Б",
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство Українська Медіа Група", 54017, м.Миколаїв, пр. Центральний, буд. 93/3, офіс 305, адреса для кореспонденції: м.Миколаїв, 54001, а/с 95
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 (АДРЕСА_1).
про: визнання недостовірною інформацію та зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" 09.09.2016р. звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (з урахуванням пояснень про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви від 20.02.2017) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство Українська Медіа Група" про:
1. Визнання недостовірною, негативною і такою, що принижує ділову репутацію товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", інформацію, яка була поширена в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання "Преступности.НЕТ" (https://news.pn/ru) електронною публікацією під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_1", розміщеною ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:09 за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме:
"...проведя тщательные расследования в 2013 - 2014 годах по данному проекту, мне удалось выяснить, что руководство ООО СП "Нибулон" пошло на грубые нарушения природоохранного законодательства, в частности Водного Кодекса Украины и ЗУ "Об отходах".";
"Это значит, что извлечённый со дна реки донный грунт (мул) необходимо складировать в специально построенных для этого карьерах на материковой части за пределами прибрежной 100 метровой зоны. Кроме того, извлечённый донный грунт является отходом и если он не идёт на дальнейшее использование (при условии, что не содержит вредных веществ), то становится полигоном ТБО. И это является самым главным аргументом, доказывающим насколько выполнение дноуглубительных работ проходит законно в соответствии с этими требованиями.
В 2015 году ООО СП "Нибулон" официально начал дноуглубительные работы и там, где прошлись его мотопомпы, не осталось ничего живого.";
"Кроме этого, в водовороте замуленных плавней погибла вся речная живность. Беспощадно уничтожая плавни, руководство ООО СП "Нибулон" не желает понимать, что уничтожает целые природные комплексы, биоту, то от чего зависит жизнь людей. ";
"...руководство ООО СП "Нибулон" решило сэкономить на защите окружающей среды, рассматривая природные ресурсы как нечто, что не требует пристального внимания и бережного отношения, поступая с ними, как с обычным мусором.";
"...разрешение на противозаконные дноуглубительные работы...";
"...липовые экспертизы и акты...";
"фиктивные общественные слушания".
2. Визнати недостовірною, негативною і такою, що принижує ділову репутацію товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», інформацію, яка була поширена мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання «Преступности.НЕТ» (https://news.pn/ru) електронною публікацією під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеною ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:09 за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме:».
3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство Українська Медіа Група» спростувати поширену недостовірну, негативну і таку, що принижує ділову репутацію товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», інформацію шляхом розміщення в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання «Преступности.НЕТ» під заголовком «Спростування» спростування у такій редакції:».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація, яка викладена у вказаному блозі відповідача є негативною, недостовірною, принижуючи ділову репутацію товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон".
Відповідач у наданих поясненнях зазначає, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах та просить припинити провадження у справі.
Ухвалою суду від 18.01.2017 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про повернення до суду з довідками пошти "із закінченням строку зберігання".
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями).
За таких обставин третя особа належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, пояснення на позовну заяву не надала, свого представника в судове засідання не направила.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до таких висновків.
Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Частиною четвертою статті 277 названого Кодексу встановлено, що недостовірною вважається негативна інформація, поширена про особу, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Як вбачається з матеріалів справи та наголошувалось представником позивача в судових засіданнях, позов про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації заявлено ТОВ СП "Нібулон" до ТОВ "Інформаційне агентство Українська Медіа Група", як засновника веб-сайту - інтернет -видання "Преступности.НЕТ" (за видом видання є газетою) ТОВ "ІА УМГ" на якому було в інтернет-блозі ОСОБА_5 (блоггер ОСОБА_5) розміщена публікація під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_1", як джерело відповідного інформаційного матеріалу, якою поширені відомості, що, на думку ТОВ СП "НІБУЛОН", не відповідають дійсності та ганьблять ділову репутацію позивача.
Зокрема, згідно письмових доказів, які містяться у матеріалах справи автором публікації "ІНФОРМАЦІЯ_1" розміщеної в ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 13:09 в мережі Інтернет на інтернет виданні "Преступности.НЕТ" є ОСОБА_5.
Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, будь-які подані учасниками процесу докази (зокрема, стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 № 1 юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є доведеність таких обставин: поширення інформації (доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб); поширена інформація стосується позивача; поширена інформація є недостовірною (містить неправдиві, неточні, неповні або перекручені відомості); причино-наслідковий зв'язок між поширенням інформації та заподіянням шкоди діловій репутації позивача.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на день розміщення публікації в інтернет-блозі ОСОБА_5 (блоггер ОСОБА_5) під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_1" фізична особа ОСОБА_5 не перебувала взагалі у трудових відносинах з відповідачем, та у іншій спосіб не представляла інтереси відповідача як суб'єкта господарювання, про що також неодноразово зазначав у судових засіданнях відповідач.
Згідно з частинами третьою і четвертою статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності); спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними субє'ктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.
При цьому під поняттям "спростування" розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обовязково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила немайнові права позивача. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання своєї думки тощо.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.
Посилання позивача у позовній заяві, на (право) свободу вибору способу захисту свого права не виключає необхідності залучення автора, поширеної інформації, в якості відповідача до участі у справі про, що зазначено в Пленумі Верховного Суду України.
Зважаючи на вище викладене, а також враховуючи, що передбаченими законом процесуальними засобами неможливо встановити хто є належним відповідачем у справі, суд дійшов висновку, у відповідності до ч. 1 ст. 24 ГПК за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача - ОСОБА_5.
Суд також звертає увагу, що згода позивача є необхідною лише для заміни первісного відповідача належним відповідачем (частина друга тієї ж статті ГПК (п.5 Інформаційного листа ВГС України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005).
Таку ж правову позицію щодо необхідності притягнення автора як відповідача викладено й у постанові Верховного Суду України від 27.03.2007 у справи № 52/175-06, постанові ВГСУ від 28.05.2012 у справі № 5011-59/855-2012, постанові ВГСУ від 26.05.2009 у справі № 40/248пн, постанові ВГСУ від 11.03.2008 у справі № 7/513пн, постанові ВГСУ від 08.07.2008 у справі № 10/555пн, постанові ВГСУ від 24.06.2008 у справі № 15/362, у постанові ВГСУ від 17.03.2009 у справі № 12/222, постанові ВГСУ від 30.03.2010 у справі № 12/303.
Статтями 1, 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Оскільки до участі у справі в якості відповідача залучено громадянина ОСОБА_5, тобто фізичну особу без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
З урахуванням наведених норм процесуального закону, справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів (ст. 12 ГПК України), кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв.
Враховуючи те, що один з відповідачів у даній справі, що підлягає залученню до участі у справі у якості іншого відповідача - ОСОБА_5 є фізичною особою, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, дана справа за суб'єктним критерієм непідвідомча господарському суду, оскільки одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а отже спір в цілому непідвідомчий господарському суду.
За таких обставин, провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, оскільки при розгляді справи встановлено, що спір непідвідомчий господарському суду (стаття 12 ГПК).
При цьому суд роз'яснює позивачеві його право на судовий захист порушеного права в порядку цивільного судочинства шляхом звернення з позовом до суду загальної юрисдикції.
Керуючись ст. 24, п.1 ч.1 ст.80, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Залучити до участі у справі в якості іншого відповідача ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)
2. Провадження у справі припинити.
Суддя С.М.Коваль