61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua
22 лютого 2017 року Справа № 913/30/17
Провадження № 9пд/913/30/17
за позовом Компанії EFFECTIVE SOLUTIONS INCORPORATED, Панама, м. Панама
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про визнання договору удаваним
суддя Ворожцов А.Г.
секретар судового засідання Богуславська Є.В.,
у засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув,
від відповідача - представник не прибув,
суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати договір про виконання послуг № 0309 від 03.09.2014, укладений між сторонами - удаваним правочином;
- застосувати наслідки удаваного правочину та визнати договір про виконання послуг № 0309 від 03.09.2014, укладений між сторонами таким, що укладений для виконання послуг з аналізу робочої конструкторської документації для виготовлення колони К-1, колони К-2/К-3, трубної печі П-1 та теплообмінника (ТТМ) Т-4 (здвоєного) по проекту - Установка отримання метанолу М-30, та станом на 12.11.2014 ТОВ «Сєвєродонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання» отримало від Компанії EFFECTIVE SOLUTIONS INCORPORATED за договором про виконання послуг № 0309 від 03.09.2014 послуги з аналізу робочої конструкторської документації для виготовлення колони К-1, колони К-2/К-3, трубної печі П-1 та теплообмінника (ТТМ) Т-4 (здвоєного) по проекту - Установка отримання метанолу М-30.
Сторони участь своїх представників у засіданні суду не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлялися належним чином.
Явка учасників судового процесу в засідання суду не визнавалася обов'язковою.
При цьому, сторони не заявили клопотань про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.
Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників сторін.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 22.02.2017, місцезнаходженням відповідача у справі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання» (код 04643841) є: 03400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Півоварова, буд. 5-Д6/1.
Розглянувши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини.
03 вересня 2014 року між сторонами у справі було укладено договір виконання послуг № 0309 (далі - договір) (а.с. 8-10), згідно з яким позивач (виконавець) зобов'язався за завданням відповідача (замовника) розробити робочу конструкторську документацію (далі - роботи) та надати їх результат замовнику, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити їх.
Вартість робіт та порядок розрахунків передбачені в специфікаціях, а також в інших додатках до договору.
Одночасно сторонами був підписаний додаток № 1 до договору, згідно якого позивач повинен виконати розробку робочої конструкторської документації для виготовлення колони К-1, колони К-2/К-3, трубної печі П-1 та теплообмінника (ТТМ) Т-4 (здвоєного). Строк виконання - до 12.11.2014, загальна вартість робіт 495000 доларів США, з оплатою на протязі 90 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
12 листопада 2014 року сторонами без зауважень та заперечень було підписано акт прийому-передачі робіт № 1 до договору.
Як зазначає позивач, за вимогою відповідача з невідомих мотивів у договорі, а також у додатку до нього та акті здачі-прийманні робіт, було оформлено один вид послуг (робіт), як предмет договору № 0309 від 03.09.2014, але насправді між сторонами встановились правовідносини з виконання іншого виду робіт. А саме замість «Розробка робочої конструкторської документації для виготовлення колони К-1, колони К-2/К-3, трубної печі П-1 та теплообмінника (ТТМ) Т-4 (здвоєного)» планувались та відбулись взаємовідносини з «Аналізу робочої конструкторської документації для виготовлення колони К-1, колони К-2/К-3, трубної печі П-1 та теплообмінника (ТТМ) Т-4 (здвоєного)».
З викладених вище підстав позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що договір про виконання послуг № 0309 від 03.09.2014 укладений між сторонами є удаваним правочином.
Відповідачем позовні вимоги визнані у повному обсязі.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні у повному обсязі з таких підстав.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За своєю юридичною природою спірний договір не є договором про надання послуг, а відноситься до загальної категорії договору підряду, зокрема договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, що регулюється главою 62 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Відповідачем суду надано письмову заявою від 03.02.2017 про визнання позову, в якій викладено таке.
На виконання договору № 0309 від 03.09.2014 відповідач передав позивачу робочу конструкторську документацію по проекту - Установка отримання метанолу М-30, що підтверджується актом прийому-передачі від 03.09.2014.
12 листопада 2014 року відповідач отримав від позивача аналітичний висновок з цього приводу, що підтверджується актом прийому-передачі від цієї ж дати.
Відповідач визнає позов повністю з урахуванням норм ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до п.п. 1.1, 1.2 спірного договору позивач:
- зобов'язався за завданням відповідача та на підставі його технічних завдань розробити робочу конструкторську документацію та надати відповідачу результат,
- розробка документації має бути у наступному обсязі:
* креслення загального виду,
* креслення деталей та вузлів.
Разом з тим, у першій вимозі позовної заяви позивач просить визнати спірний договір удаваним правочином, як договір про надання послуг, у другій вимозі позивач просить застосувати наслідки удаваного правочину та визнати спірний договір таким, що укладений для виконання послуг.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог господарського процесуального законодавства господарським судам не надано повноважень встановлювати юридичні факти.
За таких обставин суд не вбачає підстав для прийняття рішення про задоволення позову на підставі ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо суті позовних вимог, суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Аналогічна норма міститься й у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх інтересів.
З урахуванням викладеного у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Судові витрати у справі покладаються на позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення підписано - 22.02.2017.
Суддя А.Г. Ворожцов