Кіровоградської області
22 лютого 2017 рокуСправа № 912/4549/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4549/16
за позовом: Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, м. Кропивницький
до відповідача: Петрівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 49), с. Новий Стародуб, Петрівський район, Кіровоградська область
про стягнення 28 789,00 грн
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 04-4/1329 від 24.01.17;
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 04-10/1289 від 15.06.16;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № К-49-1-15 від 04.01.17;
від відповідача - ОСОБА_4, довіреність № К-49-2-15 від 04.01.17.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області (позивач) звернулась до господарського суду про стягнення з Петрівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 49) (Петрівська виправна колонія № 49, відповідач) збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення р. Інгулець скидом недостатньо очищених стічних вод в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та 01.01.2015 по 31.12.2015 у розмірі 28789,00 грн.
Ухвалою господарського суду від 08.12.2016 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4549/16.
Відповідачем позовні вимоги згідно наданого до справи відзиву заперечено повністю з підстав наступного: екологічною інспекцією не надано належних доказів встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду, а лише встановлено перевищення гранично допустимої концентрації; вказані величини визначаються різними одиницями виміру, які неможливо ототожнювати та будь-яким чином перераховувати одну величину в іншу; в діях Петрівської виправної колонії № 49 відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення; в розрахунку розміру збитків (формула № 1) при визначені маси наднормового скиду допущено помилки, а саме відсутні показники Q iф - фактичні витрати зворотних вод, м 3/год та t - тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год; державними інспекторами допущено порушення ДСТУ ISO 5667-10-2001 частина 10 "Настанова щодо відібрання пробних вод, а саме проби відібрано в колекторі перед очисними спорудами, а не після, що підтверджується поясненнями присутнього при відбору персоналу, також не проведено консервацію проб; об'єм зворотної води, який був скинутий, взято за 2014-2015 роки, а не з моменту проведеними лабораторно-інструментальними аналізами квітень-червень 2016 року, що не відповідає вимогам Методики № 389 (а.с. 75-78, 129, 162-163).
В судовому засіданні представниками позивача позовні вимоги згідно поданого позову та наданих до суду додаткових пояснень підтримано повністю; представниками відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог відповідно до обставин, наведених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд
Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області проведено перевірку дотримання Петрівською виправною колонією № 49 вимог природоохоронного законодавства в період:
29-31.03.2016, про що складено Акт № 12 (а.с.11-17);
01-10.05.2016, про що складено Акт № 19 (а.с.27-32);
15-17.06.2016, про що складено Акт № 26 (а.с. 37-42).
Актом № 12 зафіксовано, зокрема перевищення відповідачем гранично допустимих концентрацій забраних речовин в зворотних після очищення зворотних вод очисних спорудах, що є порушенням ст. 70 Водного кодексу України.
В Акті № 19 встановлено, що відповідачем не вжито заходів щодо очистки скиду зворотних вод.
В ході проведення перевірок державними інспекторами проведений відбір проб зворотних вод 29.03., 04.05. та 15.06.2016, про що складено відповідні Акти відбору проб (а.с. 44, 46, 48) та проведено вимірювання показників складу і властивостей вод, про що складено протоколи № 6 від 31.03.2016, № 7 від 17.05.2016, № 13 від 24.06.2016 (а.с. 45, 47, 49).
Відповідно до протоколу № 6 від 31.03.2016 вимірювань показників складу та властивостей вод встановлено перевищення гранично допустимих концентрацій забраних речовин в зворотних водах після очищення зворотних очисних спору Петрівської виправної колонії № 49 по наступним інгредієнтам: фосфати, амоній-іон, азот амонійний, СПАР, залізо (а.с. 45). Встановлені перевищення зазначені в Акті перевірки № 12 на сторінці 11.
Перевищення гранично допустимих концентрацій встановлено також в протоколах вимірювань показників складу та властивостей вод № 7 від 17.05.2016 та № 13 від 24.06.2016.
За результатами проведених перевірок Державною екологічної інспекцією у Кіровоградській області винесено Петрівській виправній колонії № 49 приписи про усунення порушень № 12 від 31.03.2016, № 23 від 17.06.2016 (а.с. 18, 43), складено протоколи про адміністративні правопорушення відносно посадових осіб Петрівської виправної колонії № 49 та винесено постанови про накладення адміністративного стягнення, у тому числі за правопорушення, вчинені внаслідок перевищення гранично допустимих концентрацій в зворотних водах (протокол і постанова № 160025 від 31.03.2016, протокол № 160275 від 10.05.2016 і постанова № 160275 від 17.05.2016) (а.с. 19-21, 33-34). Застосовані штрафи сплачено (а.с. 22, 35).
Окрім того, Державною екологічної інспекцією у Кіровоградській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 N 389 (далі - Методика № 389), проведено розрахунок збитків, заподіяних Петрівською виправною колонією № 49 внаслідок скиду забруднюючих речовин в р. Інгулець зі зворотними водами з перевищенням гранично допустимого скиду в період 01.01.2014 по 31.12.2014 та 01.01.2015 по 31.12.2015, розмір яких склав 28789,00 грн (а.с. 52-53).
06.09.2016 Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області направила Петрівській виправній колонії № 49 претензію з вимогою відшкодувати збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення водних ресурсів скидом недостатньо очищених стічних вод, в сумі 28789,00 грн в добровільному порядку (а.с. 51).
У відповідь на претензію Петрівська виправна колонія № 49 12.10.2016 відмовилась задовольняти вимогу з підстав її неправомірності та необґрунтованості (а.с. 54-55).
З підстав викладеного Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області звернулась до господарського суду з позовом у даній справі, в якому просить стягнути з Петрівської виправної колонії № 49 зазначену суму збитків.
При вирішення спору господарський суд враховує наступне.
Відповідно ст. 13 Конституції України природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); ліміт скиду забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води.
Згідно з пунктом 3 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.
Згідно із ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.
З матеріалів справи слідує, що Петрівська виправна колонія № 49 здійснює спеціальне водокористування відповідно до дозволу № 574 від 22.12.2015 (а.с. 158-161).
Згідно вказаного дозволу, джерело водопостачання - свердловини № № 1, 2, 3, а скид господарсько-побутових стічних вод здійснюється у ставок, котрий утворився на місці кар'єру басейн р. ОСОБА_3. До вказаного дозволу затверджено гранично допустимий скид речовин у водний об'єкт із зворотними водами по випусках (а.с.161).
Між тим, Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 12 встановлено перевищення Петрівською виправною колонією № 49 гранично допустимих концентрацій забраних речовин у зворотних водах, які затверджено згідно названого дозволу. Актом перевірки № 19 встановлено, що Петрівською виправною колонією № 49 не вжито заходів щодо очистки скиду зворотних вод.
Як передбачено Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 N 464, акт перевірки державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в областях - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Таким чином, Акти перевірки № № 12, 19, які складено державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, є належними доказами на підтвердження зафіксованих в актах порушень.
За ст.ст. 110 та 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно законодавства України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у, зокрема, забрудненні та засміченні вод. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), встановлені Методикою № 389.
Згідно з Методикою № 389 наднормативним скидом забруднюючих речовин у водний об'єкт є частина маси фактично скинутої речовини у зворотних водах, що перевищує масу речовини, максимально допустиму для відведення за розрахунковий період. При цьому, наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням граничнодопустимого скиду (ГДС) вважаються, зокрема, скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством; скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту (п. 2.1. Методики № 389).
Тобто, за наведеною методологією необхідною умовою визначення суми збитків є встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду.
Пункт 2.2 Методики № 389 визначає, що факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.
Як встановлено вище, згідно Акту перевірки № 12 та протоколів вимірювань показників складу та властивостей вод № 6 від 31.03.2016, № 7 від 17.05.2016, № 13 від 24.06.2016 встановлено перевищення гранично допустимих концентрацій.
Методика № 389 визначає граничнодопустиму концентрацію (ГДК) речовин у воді як встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається не придатною для конкретних цілей водокористування. В свою чергу, гранично допустимий скид (ГДС) визначений у Методиці № 389 як маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об'єкта за одиницю часу.
Разом з цим, гранично допустимі скиди розраховуються відповідно до Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.1994 N 116.
Згідно вказаної Інструкції (пункт 1.1.) норми якості води являють собою сукупність встановлених допустимих значень показників складу і властивостей води водних об'єктів, в межах яких надійно відвертається шкода здоров'ю населення, забезпечуються нормальні умови водокористування і екологічне благополуччя водного об'єкта. Показники, що входять до сукупності норм якості води, називаються нормованими показниками складу і властивостей води. Вони включають нормовані властивості води, тобто загальні вимоги до фізичних, хімічних, біологічних характеристик властивостей води (температури, водневого показника pH, запахів, присмаків, токсичності води та ін.) і нормовані речовини, що характеризуються нормами їх вмісту і гранично допустимими концентраціями (ГДК) у воді водних об'єктів для різних категорій водокористування.
Відповідно до вказаної Інструкції (пункт 1.9.) гранично допустимий скид (ГДС) речовини - показник максимально допустимої за одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами у поверхневі та морські води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об'єкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються і встановлюються, як правило, для кожного із сукупності випусків зворотних вод, пов'язаних єдністю водного об'єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності. Величини ГДС речовин встановлюються: для скидів зворотних вод безпосередньо у водні об'єкти з нормованою якістю води.
Таким чином, затвердженні граничнодопустимі скиди (ГДС) включають в себе, у тому числі, граничнодопустиму концентрацію (ГДК) по кожній забруднюючій речовині по кожному випуску.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 N 1100 затверджено Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Цим Порядком визначаються основні вимоги до нормування гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин, які утворюються в процесі виробничої діяльності водокористувачів. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку нормативи ГДС забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів, тобто науково обґрунтованих значень концентрації забруднюючих речовин та показників якості води.
Нормування ГДС здійснюється шляхом встановлення нормативів граничнодопустимих концентрацій по забруднюючих речовинах, що скидаються у водний об'єкт. Тому чи є перевищення ГДС визначається граничнодопустимою концентрацією забруднюючих речовин.
Отже, концентрація забруднюючої речовини це є норматив ГДС, тому в Актах перевірки та в протоколах вимірювань зазначений факт перевищення нормативу ГДС- граничнодопустимої концентрації забруднюючих речовин по фосфатам, азоту амонійному, СПАР, залізо.
Згідно з пунктом 2.3.1. Методики № 389 вимірювання, відбір та аналіз проб вод здійснюються відповідно до нормативних документів.
В Актах відбору проб вод від 29.03., 04.05., 15.06.2016 зазначено, що при відборі та зберіганні проб виконано вимоги нормативних документів: ДСТУ ISO 5667-6:2009 Частина 6. Настанови щодо відбирання проб води з річок та інших водотоків; ДСТУ ISO 5667-10-2001 Частина 10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод; ГОСТ 17.1.5.04-81 Охорона природи. Гідросфера. Прилади та пристрої для відбору, первинної обробки і зберігання проб природних вод. Загальні технічні умови; ГОСТ 17.1.5.05-85 Охорона природи. Гідросфера. Загальні вимоги до відбору проб поверхневих і морських вод, льоду та атмосферних опадів; КНД 211.1.0.009-94 Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод; КНД 211.0.2.098-03 Порядок проведення арбітражних вимірювань концентрації забруднюючих речовин в скидах, ґрунтах; ДСТУ ISO 5667-3-2001 Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами.
Згідно обґрунтованих пояснень Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області від 22.02.2017, які відповідачем не спростовуються, проби води, по яких зафіксовано перевищення нормативів ГДС та нараховано збитки, не потребують консервування (а.с. 143-147).
Відповідно до Актів відбору проб відбір проведено в присутності представників Петрівської виправної колонії № 49 у місці випуску зворотних вод. Доводи відповідача, які обґрунтовані посиланням на пояснення посадових осіб Петрівської виправної колонії № 49 від 20.02.2017, в присутності яких проводились відбори проб, стосовного того, що фактично відбір проб проведено перед очисними спорудами, а не після (а.с. 130-132), спростовуються обставинами підписання такими особами Актів відбору проб без зауважень щодо процедури відбору.
Зокрема, згідно вимог ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Однак, будь-які зауваження по Актам перевірки чи по Актам відбору проб зі сторони представників відповідача відсутні.
Згідно з пунктом 7.1. Методики № 389 розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, грн, здійснюється за формулою - З = К кат х К Р х k з х [(М i1 х g i1) + (М i2 х g i2) + ...(М im х g im)],
(12); де зокрема, Мi - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами, т, яка відповідно до пункту 5.1. Методики № 389 здійснюється за формулою М i = (С iф - С iд) х Q iф х t х 10 -6 , (1).
Як зазначає відповідач, позивачем при розрахунку маси наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини не застосовано показник Q iф - фактичні витрати зворотних вод, м 3/год та t - тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год.
Господарський суд зазначає, що згідно Методики № 389 фактичні витрати зворотних вод визначаються на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.
Матеріалами справи підтверджено, що для розрахунку розміру збитків було взято дані щодо кількості відведених зворотних вод, наданих Петрівською виправною колонією згідно довідки від 29.03.2016 № 7/247 (а.с. 50).
Виходячи з пояснень позивача, які не заперечено відповідачем та які підтверджено додатками до наданих до суду довідок відповідача щодо відведених зворотних вод (а.с. 143-147, 166-171), облік зворотних вод проводився розрахунковим шляхом по продуктивності та годинах роботи насосу, який відкачує воду для споживання зі свердловин. Отже, величину t вже враховано, оскільки насос відкачує воду протягом певного часу.
Таким чином, надані відповідачем об'єми зворотних вод складають величину Qiф х t, а тому вимоги Методи № 389, при розрахунку маси наднормативного скиду, не порушено.
З підстав викладеного, господарський суд вважає доведеними належними доказами обставини перевищення Петрівською виправною колонією № 49 граничнодопустимого скиду у водний об'єкт зі зворотними водами, що є порушенням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та є підставою для стягнення збитків, заподіяних водним об'єктам, розмір яких визначається за Методикою № 389.
Доводи відповідача, які покладено в основу заперечень проти позовних вимог, спростовуються наведеним вище. Одночасно господарський суд погоджується з підставами заперечення позовних вимог в частині того, що позивачем при розрахунку розміру збитків безпідставно взято об'єми води за 2014-2015 роки.
Так, позивачем для розрахунку розміру збитків використано об'єми зворотних вод за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та з 01.01.2015 по 31.12.2015. Пояснюючи підстави нарахування збитків саме у вказаний період, позивач в поясненнях від 22.02.2017 повідомив про те, 12.02.2014 проводилась перевірка Петрівської виправної колонії № 49, за результатами якої зафіксовано перевищення нормативів ГДС, а тому збитки нараховано саме за 2014 та 2015 роки. На підтвердження обставин перевірки та перевищення нормативу ГДС надано акт перевірки № 07-18, акт відбору проб від 12.02.2014 № 8 та протокол вимірювань показників складу та властивостей вод № 8 від 20.02.2014, згідно яких зафіксовано перевищення нормативів ГДС, у тому числі по залізу, фосфатах, азоту амонійному та СПАР (а.с. 149-157).
Разом з цим, за вимогами ч.2 п.1.4. Методики № 389 державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків. Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. Методики № 389 з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів. Якщо розрахунковий період не перевищує п'яти діб, допускається одноразовий відбір проб води.
Отже, нарахування збитків має здійснюватися з урахуванням витрат зворотних вод, по яким мало місце перевищення нормативів ГДС, за період з дати встановлення такого факту порушення. У періоді нарахування, якщо він перевищує 5 днів, проби води мають бути відібрані не менше трьох разів та, відповідно, перевищення нормативу ГДС має бути підтверджено не менше трьох разів по кожному показнику, по якому здійснюється розрахунок при кожному відборі проб.
В порушення викладеного, збитки в розмірі 28789,00 грн нараховано позивачем за витратами зворотних вод з 01.01.2014, тоді як згідно наявних у справі доказів факт порушення (перевищення нормативів ГДС) було встановлено 12.02.2014. В періоді нарахування з 01.01.2014 по 31.12.2014 та з 01.01.2015 по 31.12.2015 проби води відібрані лише один раз - 12.02.2014. Матеріали перевірки та результати відібраних проб в 2016 році не охоплюються періодом нарахування збитків в розмірі 28789,00 грн.
Таким чином, позивач не доводить розмір збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами, що було встановлено під час перевірки в 2016 році. Розрахунок збитків в розмірі 28789,00 грн здійснено за об'ємами зворотних вод, по яким не підтверджено перевищення нормативу ГДС з урахування вимог пункту 2.3. Методики № 389.
З підстав викладеного, позовні вимоги про стягнення з Петрівської виправної колонії №49 збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення р. Інгулець скидом недостатньо очищених стічних вод в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та 01.01.2015 по 31.12.2015 у розмірі 28789,00 грн, задоволенню не підлягають.
Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача у справі.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 27.02.2017.
Суддя В.В.Тимошевська