ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
21 лютого 2017 року Справа № 913/111/17
Провадження №33/913/111/17
За позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ
до Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 105180,00 грн.
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Білоус С.Г.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт 2 категорії станції Запоріжжя-Ліве структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" регілнальної філії "Придніпровьска залізниця" ПАТ "Українська залізниця", за довіреністю від 25.10.2016, посвідченою ОСОБА_2, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі №2050 ;
від відповідача: ОСОБА_3, провідний юрисконсульт юридичного відділу, за довіреністю №32 від 20.05.2016;
Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля” про стягнення штрафу в розмірі 105180 грн 00 коп. за неправильно зазначену масу вантажу у залізничних накладних.
Господарський суд звертає увагу на те, що у вступній частині позовної заяви зазначено, що позивачем є Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця”. Водночас позов підписано представниками Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” ОСОБА_4 та ОСОБА_5, повноваження яких підтверджуються долученими довіреностями, посвідченими 25.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованими у реєстрі за № 2091 та за №2048, які видані безпосередньо Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” для представництва інтересів довірителя. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем у справі є Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”.
Як вбачається, позовні вимоги з посиланням на статтю 307 Господарського кодексу України, статті 118, 122 Статуту залізниць України обґрунтовані неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у вагонах №53561049, №55113237, №53266284, №56293012 за накладними №49166846, №49166895, № 49166556 та № 49166655 від 30.06.2016.
Ухвалою господарського суду Луганської області 03.02.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.02.2017.
В судове засідання 21.02.2017 прибули представники обох сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив його задовольнити
Від відповідача через канцелярію 21.02.2017 суду надійшов відзив на позовну заяву від 17.02.2017 №12/54, в якому останній не заперечує факт невідповідності маси вантажу зазначеної в накладних, однак послався на необхідність врахування тієї обставини, що відправлення вантажу здійснювалося у вологому стані згідно позначки, проставленої в п.7 накладних. Відповідач зауважує про те, що контрольне зважування проводилось більш ніж через 10 днів після відвантаження вантажу, вологість вантажу суттєво зменшилася, що могло призвело до зменшення маси вантажу на час його прибуття на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці. За висновком відповідача, на час відправки вагонів маса вантажу відповідала масі зазначеній в залізничних накладних.
Крім того, відповідач просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій у п'ять разів з посиланням на ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Представник позивача заперечив проти задоволення заяви про зменшення штрафу у п'ять разів.
У судовому засіданні 21.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, надані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Приватне акціонерне товариство "Краснодонвугілля" (надалі - ПрАТ "Краснодонвугілля", відповідач у справі) у червні 2016 року зі станції відправлення Краснодон Донецької залізниці на станцію Запоріжжя- Ліве Придніпровської залізниці за накладними № 49166846, № 49166895, № 49166556 та № 49166655 від 30.06.2016 відправило вантаж (концентрат вугільний) у вагонах № 53561049, № 55113237, № 53266284, №56293012, одержувачем вантажу за накладними відповідачем зазначено ЧАО «Запорожкокс» (а.с.14-17).
Під час контрольного зважування на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці 03.08.2016 виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізних документах.
В накладній № 49166846 зазначено, що у вагоні № 53561049 маса вантажу становить 69000 кг. Натомість за результатами перевірки, проведеного контрольного зважування вантажу на вагонних вагах вантажоодержувача №085, державна повірка проведена 08.07.2016, виявлено, що маса вантажу в зазначеному вагоні становила 62700 кг, що на 6300 кг менше ваги вантажу, вказаного в залізничній накладній (а.с.14, 18).
В той же час, в накладній № 49166895 зазначено, що у вагоні № 55113237 маса вантажу становить 70000 кг. Натомість за результатами перевірки маса вантажу в зазначеному вагоні становила 62850 кг, що на 7150 кг менше (а.с. 15, 19).
В накладній № 49166556 зазначено, що у вагоні № 53266284 маса вантажу становить 70000 кг. Натомість за результатами перевірки маса вантажу в зазначеному вагоні становила 63900 кг, що на 6100 кг менше (а.с. 16, 20).
В накладній № 49166655 зазначено, що у вагоні №56293012 маса вантажу становить 69000 кг. Натомість за результатами перевірки маса вантажу в зазначеному вагоні становила 61450 кг, що на 7550 кг менше (а.с. 17, 21).
По даному факту складено комерційні акти РА № 014309/1019, РА № 014310/1020, РА № 014311/1021 та РА № 014313/1023 від 03.08.2016 та акти загальної форми № 34721, №34715, № 34722, № 34716 від 02.08.2016 (а.с.18-21).
В комерційних актах РА № 014309/1019, РА № 014310/1020, РА № 014311/1021 та РА № 014313/1023 від 03.08.2016, в яких в розділі Д, зокрема, містяться відомості про те, що завантаження здійснено на рівні бортів, шапкоподібне, ущільнене маркування катком, що відповідає перевізному документу. Маркування не порушено, виїмки та поглиблення відсутні. Вагон в технічному відношенні справний, без дверей, люки закриті щільно, течі вантажу немає (а.с.18-21).
Враховуючи вищевикладене, позивачем на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф у сумі 105180 грн 00 коп. за невірне зазначення маси вантажу в залізничних накладних, за стягненням якого він звернувся до суду із відповідним позовом.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази в обґрунтування власних позицій, суд дійшов висновку про наступне.
Спір між сторонами виник з договору перевезення, у зв'язку з порушеннями, допущеними відповідачем при оформленні перевізних документів.
Правовідносини між сторонами, що пов'язані з перевезенням, регулюються Цивільним кодексом України (далі по тексту ЦК України); Господарським кодексом України (далі по тексту ГК України); Статутом залізниць України (далі по тексту Статут залізниць); Правилами перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14.10.2014 № 513), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.11.2014 за № 1395/26172 (далі по тексту Правила перевезення вантажів).
Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи одержувача і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Статтею 23 Статуту залізниць та Правилами оформлення перевізних документів, які є розділом 3 Правил перевезення вантажів, передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами перевезення вантажів може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Статутом, а саме статтею 24, передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у накладній.
Статтею 56 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).
Відповідно до п. 2.1 Правил перевезення вантажів, графи „ОСОБА_4 вантажу, визначена відправником, кг та „Спосіб визначення маси заповнюються вантажовідправником.
Згідно п. 1.3 Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Як вбачається, в залізничних накладних (вагони №53561049, №55113237, №53266284, №56293012) вантажовідправником вказана маса вантажу 69000 кг,70000 кг, 70000 кг, 69000 кг, спосіб визначення маси - на електронних вагах, заводський №386, у графі "Відправник" вказано найменування відправника - ПрАТ "Краснодонвугілля", тобто відповідача у справі.
Представник відправника у графі 55 залізничних накладних своїм електронним цифровим підписом підтвердив правильність внесених у накладні відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів.
Згідно п. 28 Правил приймання вантажів (розділ 1 Правил перевезення вантажів) вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Згідно ч. 3 п. 3.19 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 (зі змінами) не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу на око.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Як свідчать матеріали справи, контрольне переважування вантажу проводилось на станції Запоріжжя-Ліве на вагонних вагах вантажоотримувача №085 (держповірка яких проводилась 08.07.2016).
Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт невідповідності маси вантажу у вагонах №53561049, №55113237, №53266284, №56293012, що була зазначена відповідачем у перевізних документах, фактичній масі вантажу, встановленій при контрольному зважуванні на станції призначення.
Згідно ст. 129 Статуту, акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії актів загальної форми №34721, №34715, № 34722, № 34716 від 02.08.2016 та комерційні акти РА № 014309/1019, РА № 014310/1020, РА № 014311/1021 та РА № 014313/1023 від 03.08.2016 складені з дотриманням вимог чинного законодавства та підписані уповноваженими на це посадовими особами.
Відповідно до ст. 921 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У відповідності зі ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань.
При чому штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
Провізна плата за вагони №53561049, №55113237, №53266284, №56293012 становить 5259 грн 00 коп. за кожний вагон, яка розрахована позивачем на підставі даних Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіціентів, що застосовуються до Збірника, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356. Враховуючи розмір провізної плати, позивачем визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничних накладних маси вантажу, що складає загалом 105180 грн 00 коп. (5259 грн 00 коп. * 5 * 4).
З приводу доводів відповідача про те, що вантаж був зданий до перевезення у вологому стані і є вантажем, маса якого внаслідок його властивостей зменшується під час перевезення, відповідно виявлена різниця в вазі на час прибуття вантажу свідчить про втрату його частини під час тривалого перевезення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Аналогічна норма міститься в п. 27 Правил видачі вантажів, відповідно до якого вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Відповідно, для визначення правильної маси вантажу необхідно враховувати норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто, при цьому, згідно 1 ст.10 Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань.
При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані (п. 27 Правил).
Відповідно, у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а отже недостача маси вантажу, за які нараховується штраф, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.
За таких обставин, сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто у вагонах №53561049, №55113237, №53266284, №56293012, з урахуванням вимог п. 27 Правил видачі вантажів, становить 1380 кг (69000 х 2%), 1400 кг (70000 х 2 %) , 1380 кг (69000 х 2%), 1400 кг (70000 х 2 %), що на 4920 кг менше виявленого недовантаження 6300 кг у вагоні №53561049; на 5750 кг менше виявленого недовантаження 7150 кг у вагоні №55113237; на 4720 кг менше виявленого недовантаження 6100 кг у вагоні №53266284, на 6150 кг менше виявленого недовантаження 7550 кг у вагоні №56293012.
З огляду на вищевикладене, суд визнає доводи відповідача про істотність зменшення ваги вантажу під час його тривалого перевезення, необґрунтованими та до уваги не приймає.
Відповідно до ст. 921 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У відповідності зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.
Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу в заявленому розмірі.
Вирішуючи заявлене клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу в п'ять разів, господарський суд виходить з наступного.
В обґрунтування поданої заяви відповідач послався на скрутне фінансове становище підприємства пов'язане із вимушеним призупиненням виробничої діяльності, збитковості господарської діяльності та порушення провадження про банкрутство відносно відповідача.
Крім того, відповідач вказує на те, що діями відповідача збитків і втрат позивачу не завдано, а враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, стягнення штрафу в повному обсязі призведе до поглиблення вже наявних фінансових проблем.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Підпунктом 6.4 п.6 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею передбачено, що відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи зі змісту ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Суд враховує, що відносно відповідача, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, порушена справа про банкрутство. Наданими документами на обґрунтування заявленого клопотання, відповідачем підтверджено складнощі в господарській діяльності підприємства; знаходження на території зони проведення антитерористичної операції, яка триває; з грудня 2014 року відповідач практично не працює, всі його структурні підрозділи пербувають у простої та з 31.05.2016 року на підприємстві наказом №97 від 01.04.2016 внесено зміни в організацію виробництва та праці, введено режим неповного робочого часу, тривалістю не більше 60% місячного балансу робочого часу.
Згідно доводів відповідача, з листопада 2014 року по теперішній час практично повністю було припинено відвантаження товару споживачам, а також отримання обладнання та інших засобів необхідних для господарської діяльності. Збитки у діяльності підприємства згідно даних бухгалтерської звітності, звіту про фінансові результати за підсумком роботи у 2016 році, станом на 31.12.2016 склали 763272 тис. грн., окрім зазначеного станом на 31.12.2016 непокритий збиток складає 3702699 тис. грн., на підтвердження чого відповідачем надані копії Балансу, Звіту про фінансовий стан, податкову декларацію з податку на прибуток підприємств.
Судом приймається до уваги також те, що позивач не зазнав збитків від неправильного зазначення маси вантажу в залізничних накладних (яка є фактично меншою, ніж вказано в накладних), встановлений факт недовантаження не завдав загрози залізничному руху, відповідач повністю розрахувався з позивачем за надані послуги, а скрутне фінансове становище відповідача у справі документально підтверджене.
Враховуючи загальні засади законодавства, встановлені у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу частково та реалізувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій, застосованих позивачем відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, зменшивши його розмір на 50%, тобто до 52590 грн 00 коп.
На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю. Однак, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, а тому позов слід задовольнити частково у розмірі 52590 грн 00 коп., в іншій частині позову - відмовити.
У резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абз. 4 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).
Враховуючи вищевикладене, судовий збір в сумі 1600 грн покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.33-34, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” до Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля” про стягнення 105180 грн 00 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 54, ідентифікаційний код 32363486, на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, 03680 м. Київ, вул. Тверська, буд.5, ідентифікаційний код 40075815, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, Дніпропетровьска область, 49602 м.Дніпро , пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237, штраф у сумі 52590 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 27.02.2017
Суддя О.В. Драгнєвіч