61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
15.02.2017 Справа № 905/3618/16
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя Харакоз К.С.,
за участю секретаря судового засідання Чорман О.О.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 національної академії будівництва і архітектури, м.Краматорськ, Донецька область,
до відповідача ОСОБА_1 державної машинобудівної академії, м.Краматорськ, Донецька область,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 обласної державної адміністрації,
про визнання таким, що втратив право користування земельною ділянкою.
ОСОБА_3 участю:
представник позивача - ОСОБА_4 (за довіреністю);
представник відповідача - ОСОБА_5 (за довіреністю);
представник третьої особи - не з'явився;
Позивач ОСОБА_1 національна академія будівництва і архітектури, м.Краматорськ, Донецька область звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 державної машинобудівної академії, м.Краматорськ, Донецька область, про визнання таким, що втратив право користування земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Розпорядженян Кабінету Міністрів України «Про передачу нерухомого майна у м.Краматорську» від 110.2.2006 року №99-р. Зазначає, що ОСОБА_1 національній академії будівництва і архітектури був переданий корпус №5 загальною площею 1764,3кв.м. по вул.Лазо, б.14 у м.Краматорську від ОСОБА_1 державної машинобудівної академії на баланс позивача.
Від відповідача 03.01.2017р. надійшов відзив на позовну заяву від 17.01.2017р., в якому відповідач просить суд у позовних вимогах відмовити у повному обсязі. Посилається на наявність у нього ОСОБА_1 на право постійного користування землею №003401 від 07.11.2002р. та відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 державної машинобудівної академії такою, що втратила право користування земельною ділянкою.
Як на правову підставу заперечень на позов відповідач посилається на ст.ст. 116, 141, 142, 152 Земельного кодексу України.
Ухвалою суду від 27.12.2016р. було порушено провадження у справі, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 обласну державну адміністрацію.
31.01.2017р. до господарського суду від позивача надійшли доповнення до позовної заяви від 30.01.2017р., в яких позивач просить суд: - визнати ОСОБА_1 державну машинобудівну академію такою, що втратила право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1412900000:00:005:0054, що розташована по вул. Героїв Небесної Сотні (Лазо), б.14 у м.Краматорську Донецької області, у зв'язку з переходом права користування будівлі учбового корпусу; - визнати за позивачем право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1412900000:00:005:0054, розташованої за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні (Лазо), б.14 м.Краматорськ Донецької області, у зв'язку з набуттям права користування будівлі учбового корпусу.
Відповідно до частини 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з п.3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про “доповнення” або “уточнення” позовних вимог, або заявлення “додаткових” позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Розглянувши надані позивачем доповнення до позовної заяви, судом встановлено, що в даній заяві позивачем додатково заявлено нову немайнову вимогу, а саме визнати за позивачем право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1412900000:00:005:0054, розташованої за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні (Лазо), б.14 м.Краматорськ Донецької області, у зв'язку з набуттям права користування будівлі учбового корпусу. Відтак, подана позивачем заява є фактично новим позовом, що має бути подана у загальному порядку за сплатою судового збору відповідно до закону.
Викладені обставини унеможливлюють прийняття судом заяви позивача про уточнення позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання 13.02.2017р. з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, клопотав відмовити в задоволенні позову.
Третя особа в судове засідання не з'явився, в письмових поясненнях від 18.01.2017р. ОСОБА_2 обласна державна адміністрація висловилася за доцільність задоволення позовних вимог, посилаючись на ст.120, ч.5 ст.122 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд -
Рішенням Краматорської міської ради від 26.03.2002 року №XXVII/3-50 «Про затвердження проектів відводу і надання у постійне користування земельної ділянки ОСОБА_1 державної машинобудівної академії» був затверджений проект відводу земельних ділянок ОСОБА_1 державній машинобудівній академії по вул.Шкадінова, вул.Лазо, бул.Машинобудівників, загальною площею 7,5400 га.
07.11.2002р. ОСОБА_1 державна машинобудівна академія, м.Краматорськ отримала ОСОБА_6 №267 на право постійного користування землею - 7,54 гектарів в межах згідно з планом землекористування для розміщення учбових корпусів і гуртожитків.
Згідно вказаного ОСОБА_1 державній машинобудівній академії було надано землю у постійне користування для розміщення учбових корпусів і гуртожитків.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №99-р від 11.02.2016р. «Про передачу нерухомого майна у м.Краматорську» було передано корпус №5 загальною площею 1764,3кв.м. (інвентарний номер 1010001) по вул. Лазо, 14 у м.Краматорську Донецької області від ОСОБА_1 державної машинобудівної академії, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки, до ОСОБА_1 національної академії будівництва і архітектури, що належить до сфери управління зазначеного Міністерства (а.с. 9).
29.02.2016р. Міністерством освіти і науки України був виданий Наказ №186 «Про передачу державного майна на виконання розпорядження КабінетуМіністрів України від 11.02.2016р. №99-р» (а.с. 10).
ОСОБА_3 приймання-передачі від 29.03.2016р. державне майно: будівля корпусу №5, 1955 року введення в експлуатацію, загальним будівельним об'ємом 7921 куб.м., загальною площею забудови 747кв.м. (1764,3кв.м.), площа земельної ділянки - 0,0905 га. В акті зазначено, що технічна документація відсутня (а.с. 13).
До листа №10-15-13022 від 08.07.2016 Фондом державного майна України був наданий ОСОБА_4 з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, відповідно до якого балансоутримувачем державного майна - навчального корпусу №1, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Лазо, 14, площею 1764,3 кв.м. є ОСОБА_1 національна академія будівництва і архітектури, м.Краматорськ, (код ЄДРПОУ 02070795) (а.с. 15).
Згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 22.08.2016 року було зареєстровано право оперативного управління на майно - корпус №5 загальною площею 1764,3 кв.м. за ОСОБА_1 національною академією будівництва і архітектури, м.Краматорськ (а.с. 16-17).
Пунктом 3 ст.3 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Розпорядженням міського голови Краматорської міської ради від 19.02.2016 року №34 було перейменовано вул. Лазо в місті Краматорську на вул. Героїв Небесної Сотні.
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 національна академія будівництва і архітектури, м.Краматорськ отримала Технічний паспорт на будівлю, що знаходиться за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, б.14 (а.с. 18-28).
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2016 року, право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1412900000:00:005:0054, що знаходиться за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, б.14, належить ОСОБА_1 державній машинобудівній академії.
Листами від 02.06.2016 р. та від 04.10.2016 р. позивач звертався до відповідача з проханням оформити добровільну відмову від земельної ділянки на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №99-р від 11.02.2016р. «Про передачу нерухомого майна у м.Краматорську».
У відповіді від 11.10.2016р. відповідач повідомив позивача, що в кошторисі ОСОБА_1 державної машинобудівної академії на 2016 рік не передбачені видатки на переоформлення технічної документації по земельній ділянці.
Листом від 14.09.2016р. ОСОБА_2 обласна державна адміністрація, запропонувала ОСОБА_1 національній академії будівництва і архітектури та ОСОБА_1 державній машинобудівній академії вжити заходи щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою за кадастровим №1412900000:00:005:0054, розташованого за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, б.14, в установленому законодавством порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його порушення, невизнання або оспорювання та у спосіб, передбачений законом.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав (частина 3 вищенаведеної статті).
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до частин 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.
Як було встановлено судом, за ОСОБА_1 державною машинобудівною академією на підставі Державного ОСОБА_1 №267 від 07.11.2002р. було зареєстровано право постійного користування землею по вул. Лазо, 14 у м.Краматорську Донецької області, для розміщення учбових корпусів і гуртожитків.
Однак, розпорядженням Кабінету Міністрів України №99-р від 11.02.2016р. корпус №5 загальною площею 1764,3кв.м. (інвентарний номер 1010001) по вул. Лазо, 14 у м.Краматорську Донецької області було передано від ОСОБА_1 державної машинобудівної академії, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки, до ОСОБА_1 національної академії будівництва і архітектури, що належить до сфери управління зазначеного Міністерства.
ОСОБА_3 змістом ч.5 ст.22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Статтею 137 Господарського кодексу України передбачено, що право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Пунктами «а», «е» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є - добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно з ч.2 ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.
Отже, у зв'язку з тим, майно, яке знаходиться на земельній ділянці по вул. Героїв Небесної Сотні (Лазо), б.14 у м.Краматорську відповідно до вказаного Розпорядження Кабінету Міністрів України було передано позивачу, який на теперішній час і здійснює користування цим майном і земельною ділянкою, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування цією земельною ділянкою.
При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.
Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд залишає за позивачем з огляду на відсутність вини відповідача у виниклих обставинах, які змусили позивача звернутися до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 національної академії будівництва і архітектури, м.Краматорськ, Донецька область, до відповідача ОСОБА_1 державної машинобудівної академії, м.Краматорськ, Донецька область, м. Краматорськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 обласної державної адміністрації, про визнання таким, що втратив право користування земельною ділянкою - задовольнити.
Визнання ОСОБА_1 державну машинобудівну академію, м.Краматорськ, Донецька область, такою, що втратила право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1412900000:00:005:0054, що розташована по вул. Героїв Небесної Сотні (Лазо), б.14 у м.Краматорську Донецької області, у зв'язку з переходом права користування будівлі учбового корпусу.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до ОСОБА_2 апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2017 року.
Суддя К.С. Харакоз