27 лютого 2017 року Справа № 908/1891/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі)
Короткевича О.Є.,
Полякова Б.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр", м. Київ
на ухвалу та ухвалу від 21.12.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2016 господарського суду Запорізької області
у справі№ 908/1891/16 господарського суду Запорізької області
за заявою боржникапублічного акціонерного товариства "Янцівський гранітний кар'єр", смт. Кам'яне Вільнянського району Запорізької області
провизнання банкрутом
Подана ТОВ "Хутірський каменяр" касаційна скарга від 16.01.2017 № 16/01 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Хутірський каменяр" оскаржується ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2016, якою було повернуто апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.08.2016 у даній справі. Отже згідно оскаржуваної ухвали апеляційного суду ухвала господарського суду Запорізької області від 19.08.2016 в апеляційному порядку по суті не переглядалась.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені у частині 1 статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Отже, ухвала господарського суду Запорізької області від 19.08.2016 про затвердження плану досудової санації може бути предметом касаційного оскарження лише після її перегляду по суті в апеляційному порядку.
Оскільки ухвала суду першої інстанції від 19.08.2016 в апеляційному порядку по суті не переглядалась, це позбавляє заявника касаційної скарги процесуального права на її оскарження в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга ТОВ "Хутірський каменяр" в частині оскарження ухвали господарського суду Запорізької області від 19.08.2016 не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, в зв'язку з чим у її прийнятті слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Що стосується ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2016, касаційний суд зазначає наступне.
Так, згідно норм ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні.
За приписами ст. 1111 ГПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.
Сторонами у справі про банкрутство, за визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Однак, ТОВ "Хутірський каменяр" не було дотримано вказаних вимог ГПК України.
Так, як вбачається з матеріалів поданої касаційної скарги, заявником до скарги не додано жодних доказів направлення її копії сторонам у даній справі - ні визначеним в ухвалі господарського суду Запорізької області від 19.08.2016 кредиторам, ні боржнику.
Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені статтями 42, 43 ГПК України та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України є підставою для неприйняття скарги до розгляду та повернення її господарським судом.
Крім цього, відповідно до норм ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні.
Як зазначено вище та вбачається з матеріалів касаційної скарги, ТОВ "Хутірський каменяр" оскаржується ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2016, якою було повернуто апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.08.2016 у даній справі.
Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, що набрав чинності 01.01.2017).
Підпунктом 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено ставку судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак, заявником в порушення названих норм до касаційної скарги не додані докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2016.
Згідно п. 4 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Крім цього, відповідно до вимог ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Оскаржувана в касаційному порядку ухвала Донецького апеляційного господарського суду була прийнята 21.12.2016, тоді як касаційна скарга ТОВ "Хутірський каменяр" на вказану ухвалу була подана 17.01.2017, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті, яким касаційна скарга разом із доданими до неї документами була направлена до Донецького апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. У даному випадку останній день строку на звернення з касаційної скаргою - 10.01.2017.
Таким чином, касаційна скарга подана через сім днів після закінчення процесуального строку, встановленого для її подання, однак, в скарзі не викладено та до скарги не додане клопотання про поновлення цього строку, заявлене в порядку ст. 53 ГПК України. Посилання ж заявника, що касаційна скарга на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2016 може бути подана до 14.11.2016 не відповідає ні визначеним обставинам, ні наведеним нормам законодавства.
Відповідно ж до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Поряд з викладеним, касаційний суд звертає увагу на те, що відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.
Згідно з приписами вказаної статті ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевіряє застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із системного аналізу викладених норм ГПК України, при зверненні із касаційною скаргою на судові рішення першої та апеляційної інстанцій, в касаційній скарзі скаржник повинен чітко вказати, які саме норми матеріального чи процесуального права порушені судами при прийнятті ними того чи іншого судового акта (зазначити статті Закону, його назву тощо) до встановлених ним обставин справи, вказавши при цьому в чому саме полягає невірне застосування судом вказаних норм права.
Однак, скаржник, в порушення норм п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України, навівши в скарзі заперечення лише стосовно оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали місцевого суду, між тим не вказав, у чому полягають допущені порушення та які норми законодавства були порушені саме апеляційним судом при винесенні оскаржуваної в касаційному порядку ухвали апеляційного суду про повернення ТОВ "Хутірський каменяр" апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.08.2016 у даній справі.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ "Хутірський каменяр" в частині оскарження ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2016 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених в пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.
Керуючись нормами ст. 129 Конституції України, нормами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ст.ст. 41, 42, 43, п. 1 ч. 1 ст. 62, 86, 111, 1111,п.п. 3, 4, 5, 6 ч. 1, ч. 3 ст. 1113, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" в прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Запорізької області від 19.08.2016 у справі № 908/1891/16.
2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі № 908/1891/16 повернути заявнику.
Головуючий В.М. Коваленко
Судді О.Є. Короткевич
Б.М. Поляков