ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.02.2017Справа №910/24358/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом комунального підприємства «Київський метрополітен»
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 2 199,30 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Василенко Т.О. (довіреність № 197 від 28.12.2016);
від відповідача: не з'явились,
У грудні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства «Київський метрополітен» (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 199,30 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-32-10 від 16.07.2010.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 199,30 грн, з яких: 1 694,47 грн - основний борг; 452,22 грн - пеня; 52,60 грн - три проценти річних.
Провадження у справі № 910/24358/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 та призначено її розгляд на 07.02.2017.
02.02.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 03.01.2017, для долучення до матеріалів справи.
Судове засідання, призначене на 07.02.2017, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 розгляд даної справи призначено на 22.02.2017.
22.02.2017 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 03.01.2017 та 09.02.2017 не виконав.
Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвала суду від 03.01.2017 була повернута підприємством поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, що підтверджується поштовим поверненням, долученим до матеріалів справи. Водночас, ухвала суду від 09.02.2017 була отримана відповідачем завчасно, а саме 18.02.2017, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103041675067, долученими до матеріалів справи.
Відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Однак, відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника до суду не подав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 22.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
16.07.2010 між комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - позивач або балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач або орендар) був укладений договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-32-10 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався забезпечувати утримання об'єктів оренди відповідно до переліку, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1), за цінами, визначеними в узагальненому розрахунку щомісячних витрат балансоутримувача (позивача) на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, а відповідач зобов'язувався відшкодовувати позивачу зазначені витрати вчасно та в повному обсязі.
Згідно з додатком № 1 до договору «Перелік об'єктів, які перебувають в користуванні орендаря», у користуванні відповідача перебував об'єкт оренди загальною площею 10,62 кв.м., розташований у переході станції метро «Видубичі».
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 договору балансоутримувач об'єкта оренди зобов'язувався не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати орендарю рахунок (розрахунок) по відшкодуванню витрат балансоутримувача визначених в порядку, вказаному в п. 2.3 даного договору.
В свою чергу, орендар зобов'язувався до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, самостійно отримувати рахунок (розрахунок) по відшкодуванню витрат та не пізніше 20 числа здійснювати платіж на поточний рахунок балансоутримувача (пп. 3.2.1 п. 3.2 договору).
Позивач протягом 2-4 кварталів 2015 року надав відповідачу послуги з обслуговування та утримання об'єкта оренди загальною вартістю 2 277,55 грн, що підтверджується рахунком на оплату № РТУ00006272 від 31.12.2015, копія якого долучена до матеріалів справи.
При цьому, з розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, вбачається що вартість вищевказаних послуг, наданих позивачем у 2015 році: протягом 2 кварталу становить 949,89 грн; протягом 3 кварталу - 949,89; протягом 4 кварталу - 377,74 грн (оскільки об'єкт оренди був повернутий відповідачем, як орендарем, орендодавцеві за актом приймання-передачі нерухомого майна від 31.10.2015, копія якого долучена до матеріалів справи).
Судом встановлено, що позивачем в рахунок оплати заборгованості відповідача, на підставі зави ПП ОСОБА_3 від 09.02.2016, копія якої долучена до матеріалів справи, були зараховані грошові кошти в розмірі 583,08 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з обслуговування та утримання об'єкта оренди за 2-4 квартали 2015 року склала 1 694,47 грн (2 277,55 - 583,08).
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 199,30 грн, з яких: 1 694,47 грн - основний борг; 452,22 грн - пеня; 52,60 грн - три проценти річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують докази останнього, суду не надав.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 694,47 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 452,22 грн та три проценти річних у розмірі 52,60 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.2 договору передбачено, що орендар здійснює платіж по відшкодуванню витрат з утримання об'єкта оренди щоквартально не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом на підставі виданих балансоутримувачем рахунків.
Водночас, положеннями пп. 3.2.1 п. 3.2 договору передбачено, що орендар зобов'язувався до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, самостійно отримувати рахунок (розрахунок) по відшкодуванню витрат та не пізніше 20 числа здійснювати платіж.
З розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, вбачається що строком платежу, визначеним позивачем, є 20 число місяця, наступного за звітним кварталом, що не суперечить вимогам чинного законодавства України, умовам укладеного сторонами договору та є правом позивача.
Таким чином, строк виконання зобов'язання з оплати послуг, наданих протягом: 2-ого кварталу 2015 настав 20.07.2015; 3-ого кварталу 2015 - 20.10.2015; 4-ого кварталу 2015 - 20.01.2016. Відповідно, порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 21.07.2015 (2 квартал), 21.10.2015 (3 квартал) та 21.01.2016 (4 квартал).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач зобов'язання з оплати послуг, наданих позивачем протягом спірного періоду, виконав неналежним чином, відтак, допустив порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вищевказаної статті).
Згідно з п. 5.2 договору за несвоєчасно перераховані платежі орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки, але не більше розміру встановленого законодавством України.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» закріплено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 вищевказаного Закону).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що загальний період її нарахування визначений позивачем з 21.01.2016 по 19.07.2016, однак вказаний розрахунок виконаний не вірно, з порушенням вимог ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок пені з урахуванням періоду нарахування, визначеного позивачем.
При цьому суд зазначає, що порушення строку оплати послуг, наданих протягом 2-ого кварталу 2015 року, почалось з 21.07.2015, а шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, визначений ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, сплив - 21.01.2016. Таким чином, з огляду на загальний період нарахування пені, встановлений позивачем, нарахування такої штрафної санкції на заборгованість з оплати послуг, наданих у 2-му кварталі, буде правомірним лише протягом одного дня - 21.01.2016.
Враховуючи вищенаведені пояснення, суд зазначає, що нарахування пені на заборгованість з оплати послуг, наданих у 3-му кварталі 2015 року, буде правомірним протягом періоду з 21.01.2016 по 21.04.2016, а для заборгованості з оплати послуг, наданих у 4-му кварталі 2015 року - протягом періоду з 21.01.2016 по 19.07.2016.
Розрахунок пені, виконаний судом:
Період нарахуванняКількість днів у періоді нар-няСума боргу (грн)Облікова ставка НБУРозмір пені (грн)
2 квартал 2015 року
21.01.2016-21.01.20161949,8922,0%1,14
3 квартал 2015 року
21.01.2016-08.02.201619949,8922,0%21,70
09.02.2016-21.04.201673366,8122,0%32,19
4 квартал 2015 року
21.01.2016-21.04.201692377,7722,0%41,78
22.04.2016-26.05.201635377,7719,0%13,73
27.05.2016-23.06.201628377,7718,0%10,40
24.06.2016-19.07.201626377,7716,5%8,86
Всього129,80
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та правомірною, проте, з огляду на здійснений судом перерахунок, підлягає задоволенню в розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 129,80 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд встановив, що загальний період їх нарахування встановлений позивачем з 21.01.2016 по 10.11.2016. Однак, вказаних розрахунок виконаний не вірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних, з урахуванням періодів нарахування, встановлених позивачем:
Період нарахуванняКількість днів у періоді нар-няСума боргу (грн)Розмір 3% річних (грн)
21.01.2016-08.02.2016192 277,553,55
09.02.2016-10.11.20162761 694,4738,33
Всього41,88
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою та правомірною, проте, з огляду на здійснений судом перерахунок, підлягає задоволенню в розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 41,88 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 169,27 грн.
Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов комунального підприємства «Київський метрополітен» задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02232, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код 03328913) 1 694,47 грн (одну тисячу шістсот дев'яносто чотири грн 47 коп.) основного боргу; пеню в розмірі 129,80 грн (сто двадцять дев'ять грн 80 коп.); три проценти річних у сумі 41,88 грн (сорок одна грн 88 коп); 1 169,27 грн (одну тисячу сто шістдесят дев'ять грн 27 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27 лютого 2017 року.
Суддя Я.А. Карабань