ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.02.2017Справа №910/23323/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЕРША» до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 134, 10 грн,
за участю представників сторін:
від позивача - Філюк Н.С. (довіреність № б/н від 20.10.2016);
від відповідача - Шайдецький В. О. (довіреність № б/н від 12.01.2017);
У грудні 2016 року приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЕРША» (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» (далі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 134, 10 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у строки, визначені ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повідомив позивача про дорожньо-транспортну пригоду, відтак у останнього виникло право пред'явлення до відповідача позову про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 8 134, 10 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2017.
1919.01.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи та відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з тим, що по-перше: відповідач повідомив позивача про настання ДТП на наступний день після настання останньої шляхом надсилання електронного повідомлення; по-друге: факт настання страхового випадку сторонами не оспорюється, а позивач у добровільному порядку здійснив виплату страхового відшкодування на вимогу приватного акціонерного товариства «ПЗУ УКРАЇНА», а тому сам факт неповідомлення відповідачем позивача про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення по справі.
24.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 розгляд справи відкладено на 08.02.2017.
У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному, судове засідання з розгляду даної справи 08.02.2017 не відбулося.
Враховуючи те, що суддя Карань Я.А. повернувся з лікарняного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017, суд призначив розгляд даної справи на 21.02.2017.
31.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення на відзив відповідача в яких позивач зазначив, що повідомлення відповідачем позивача про настання страхового випадку шляхом надсилання електронного листа є неналежним доказом у справі, а також вказує на те, що у зв'язку з неповідомленням позивача про настання страхового випадку, останній не мав змоги приймати участь у розслідуванні справи.
08.02.2017 до суду надійшло клопотання відповідача про витребування доказів у справі, а також додаткові пояснення по справі.
У судове засідання, призначене на 21.02.2017 представники сторін з'явилися та надали пояснення по суті спору.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 21.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представників сторін, судом встановлено таке.
11.04.2014 між приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЕРША» (далі по тексту - позивач, страховик, ПрАТ «СК «ПЕРША») та товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» (далі по тексту - відповідач, страхувальник, ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ») був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/9110911 (далі по тексту - поліс).
Згідно вказаного полісу застрахованим транспортним засобом є автомобіль VOLVO FN-42T, державний номерний знак НОМЕР_1, строк дії страхового полісу з 29.04.2014 до 28.04.2015.
23.09.2014 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу HYUNDAI СОНАТА, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 під керуванням останньої та транспортного засобу VOLVO FN-42T, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ», під керуванням ОСОБА_4.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 07.10.2014 у справі № 759/16567/14-п ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної ДТП транспортний засіб HYUNDAI СОНАТА, державний номерний знак НОМЕР_2 (далі по тексту - пошкоджений ТЗ) отримав механічні пошкодження.
23.09.2014 власник пошкодженого ТЗ ОСОБА_3 звернулася до свого страховика (за договором добровільного страхування) - ПрАТ «СК «ПЗУ УКРАЇНА» із заявою про настання страхового випадку.
24.09.2016 власник пошкодженого ТЗ ОСОБА_3 надала ПрАТ «СК «ПЗУ УКРАЇНА» надала рахунок-фактуру ТОВ «АВТОКОМ КУЗОВНИЙ РЕМОНТ» від 24.09.2014 № ФІ-0000398 на суму 8 465, 22 грн.
25.09.2014 ПрАТ «СК «ПЗУ УКРАЇНА» був складений страховий акт, на підставі якого на рахунок ТОВ «АВТОКОМ КУЗОВНИЙ РЕМОНТ» були перераховані грошові кошти у розмірі 8 465, 22 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 26.09.2014 № 26786, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
17.02.2015 ПрАТ «СК «ПЗУ УКРАЇНА» звернулося до ПрАТ «СК «ПЕРША» з вимогою № 975-31 про виплату страхового відшкодування в розмірі 8 465, 22 грн.
11.08.2015 ПрАТ «СК «ПЕРША» був складений страховий акт № ЦВ139491 на підставі якого позивачем здійснено виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «ПЗУ УКРАЇНА» у розмірі 8 134, 10 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.08.2015 № 18818, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
14.07.2016 на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» позивачем надіслано претензію від 04.07.2016 № 2-04/07 про відшкодування шкоди в порядку регресу, відповідно до якої позивач просив відшкодувати останньому завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 8 134, 10 грн у зв'язку з неналежним повідомленням, передбаченим ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом трьох робочих днів з моменту настання ДТП.
Однак, відповідачем до даного часу не здійснено страхового відшкодування позивачу в розмірі 8 134, 10 грн, доказів протилежного матеріали справи не містять. У зв'язку з тим, що відповідач вчасно не повідомив позивача про настання страхового випадку, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача вказану суму грошових коштів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Пунктом 5 ст. 989 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Згідно з пп. «ґ» пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону.
Відповідно до підпункту 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.
Законом України від 17.02.2011 № 3045-VІ у статтю 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» внесено зміни, за якими підпунктом 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 вказаного Закону передбачено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), у разі настання такої пригоди невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він повинен це підтвердити документально.
У постанові Верховного Суду України від 12.02.2014, прийнятій з підстав неоднакового застосування тих самих норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у подібних правовідносинах у справі № 6-1цс14, розглянутій на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України викладено висновок, згідно з яким «виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.
Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову».
Таким чином, внесеними законодавчими змінами збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП, незважаючи на неузгодженість правових норм.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-284цс15 про стягнення в порядку регресу витрат зі сплати страхового відшкодування зазначено таке: «встановлений наведеними правовими нормами обов'язок учасника дорожньо-транспортної пригоди вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, такий страховий випадок зафіксований правоохоронними органами у встановленому порядку, особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності, а сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування.
Враховуючи вищевказані положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», положення статей 3, 6, 22, 29, 33, 38 (та інших) Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та за наслідками їх правового аналізу, а також враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що сам по собі факт неповідомлення або несвоєчасного повідомлення відповідачем (зокрема, водієм транспортного засобу, винним у настанні ДТП та завданні майнової шкоди) позивача (страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) про настання страхового випадку (ДТП) за умови належного оформлення правоохоронними органами страхового випадку та відсутності його оспорення будь-якими заінтересованими особами, у тому числі страховиками (як за договором добровільного страхування наземного транспорту та і за полісом), притягнення винної у ДТП особи до адміністративної відповідальності, визначення належним чином розміру майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, вчинення всіх необхідних дій та проведення виплати страховиком (за договором добровільного страхування наземного транспорту) потерпілій особі у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту та із дотриманням вимог Закону України «Про страхування», вчинення потерпілим та страховиком (за договором добровільного страхування наземного транспорту) і іншими особами всіх інших необхідних дій, встановлених положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкових для прийняття страховиком (за полісом) рішення про здійснення відшкодування виплаченого страхового відшкодування та добровільного проведення його виплати, не може бути підставою для виникнення у позивача (страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) після виплати страхового відшкодування права на подання регресного позову до відповідача (страхувальника) або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування за таким страховим випадком, так як вказане не відповідає суті та меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Наведені вище постанови Верховного Суду України не суперечать одна одній, а стосуються різних питань застосування Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Як встановлено судом, страховий випадок, що стався 23.09.2014 був належно оформлено правоохоронними органами, відсутнє його оспорення будь-якими заінтересованими особами, у тому числі страховиками (як за договором добровільного страхування наземного транспорту так і за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 24.09.2014 на електронну адресу «lvasilenko@persha.kiev.ua» відповідачем було направлено електронне повідомлення з доданими файлами, а саме: повідомлення від 23.09.2014 № 109/12 про настання страхового випадку та пояснювальна записка водія ТЗ, що спричинив ДТП. Належним чином засвідчені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи. Тобто, таке повідомлення відбулося на наступний день після настання страхового випадку (тобто повідомлення мало місце в межах визначеного законом триденного строку).
Винну у дорожньо-транспортній пригоді особу (ОСОБА_4) притягнуто до адміністративної відповідальності, визначено належним чином розмір завданої майнової шкоди, проведено виплати страховиком (за договором добровільного страхування наземного транспорту) потерпілій особі у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту та із дотриманням вимог Закону України „Про страхування", вчинено потерпілим та страховиком (за договором добровільного страхування наземного транспорту) і іншими особами всі інші необхідні дії, встановлені положеннями Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкові для прийняття страховиком (за полісом) рішення про здійснення відшкодування виплаченого страхового відшкодування.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач добровільно провів виплату страхового відшкодування потерпілій особі, відтак, в даному випадку сам по собі факт неповідомлення або несвоєчасного повідомлення позивача (страховика за полісом) про настання страхового випадку саме з боку страхувальника за полісом АС/9110911 або водія транспортного засобу, що винний у скоєнні ДТП та завданні майнової шкоди, не може бути підставою для виникнення у позивача (страховика за полісом) після виплати страхового відшкодування права на подання відповідного регресного позову, так як вказане не відповідає суті та меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Суд зазначає, що регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Так, відшкодування збитків, як окремий спосіб захисту, визначений п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України та категорія яких розкривається в приписах ст. 22 ЦК України, передбачає як спеціальний предмет доказування, так і може стосуватись лише випадків завдання матеріальної шкоди або спричинення упущеної вигоди.
Зокрема, статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Така позиція суду погоджена з позиціями, викладеними у постановах Вищого господарського суду України від 09.08.2016 у справі № 911/4099/15, від 05.07.2016 у справі № 918/1194/15, а також з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Судової палати у цивільних справах від 16.09.2016 № 6-284цс15.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З наведеного випливає, що чинним законодавством України на позивача покладено обов'язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та подання суду відповідних доказів, необхідних для всебічного розгляду справи.
Зобов'язання особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП, установлене законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
У даному випадку факт настання страхового випадку позивачем не оспорюється. Факт зафіксований правоохоронними органами; встановлений в постанові суду, особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності. При цьому, сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування потерпілій особі та був повідомлений постраждалою особою про настання страхового випадку.
Отже, позивач серед іншого не надав суду доказів виникнення у нього збитків з причини не повідомлення про настання ДТП, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що про факт настання ДТП позивач був повідомлений відповідачем 24.09.2014, тобто позивач мав можливість перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено безпідставність заявлених позовних вимог, суд відмовляє в їх задоволенні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЕРША» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Повне рішення складено 27 лютого 2017 року.
Суддя Я.А. Карабань