ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.02.2017Справа №910/23489/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»
про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 24 056,67 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - Орінко О.Л. (дов. №3343/18 від 15.12.2016);
від відповідача - не з'явився;
21.12.2016 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 056,67 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №9981а5ка від 19.01.2015, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Audi», д.н.з. НОМЕР_5, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія», позивач просить стягнути з відповідача матеріальний збиток у розмірі 24 056,67 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі №910/23489/16, розгляд справи призначено на 24.01.2017.
03.01.2017 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшов лист МТСБУ № 7/2-28/34234 від 29.12.2016 щодо інформації відповідно до страхового полісу № АЕ/2766829.
24.01.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
24.01.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ані потерпілою особою, ані особою, яка має право на отримання відшкодування не було вчасно повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду, що в подальшому призвело до неможливості страховика встановити розмір заподіяної шкоди, відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Крім того, 24.01.2017 відповідачем через загальний відділ діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 21.02.2017.
Розглянувши в судовому засіданні 21.02.2017 клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Пунктом 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Суд, дослідивши клопотання відповідача, зазначає, що останнім не наведено обставин за яких рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_2, а тому суд відхиляє клопотання відповідача про залучення третьої особи у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.
У судове засідання 21.02.2017 прибув представник позивача, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в судове засідання 21.02.2017 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 21.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
19.01.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №9981а5ка (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_3.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник - ОСОБА_3.
Строк дії договору - з 20.01.2015 по 19.01.2016 (п. 18 договору).
18.07.2015 о 08 год. 09 хв. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_5, по вул. Саперно-Слобідській у м. Києві, в сторону Автовокзалу, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_3, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив п.п. 13.1 ПДР України.
В результаті ДТП автомобіль «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_3, було пошкоджено, що підтверджується первинною довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, виданою Управлінням патрульної служби МВС України в м. Києві, та розширеною довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №70295412, також виданою Управлінням патрульної служби МВС України в м. Києві.
Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2015 у справі №752/13410/15-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_2 п.п.13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
В матеріалах справи міститься повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заява на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 20.07.2015, відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 18.07.2015, та просив виплатити страхове відшкодування.
Відповідно до рахунку-фактура №15072112 від 21.07.2015, виставленого ТОВ «КИЙ АВТО ХОЛДИНГ», відновлювальний ремонт пошкодження транспортного засобу «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_3, склав 24 556,67 грн.
Відповідно до страхового акту №1.003.15.10458/VESKO16425 від 27.07.2015 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_3, в розмірі 24 556,67 грн.
На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту №1.003.15.10458/VESKO16425 від 27.07.2015 була здійснена виплата страхового відшкодування на рахунок ТОВ «КИЙ АВТО ХОЛДИНГ» в розмірі 24 556,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням №187108 від 28.07.2015.
Матеріали справи містять заяву позивача №9189/18/ЦВ від 05.11.2015 про стягнення заборгованості в порядку регресу у сумі 24 556,67 грн., направлену на адресу відповідача експрес поштою, та отриману останнім 06.11.2015.
Посилаючись на те, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» грошові кошти у розмірі 24 056,67 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.
Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13, та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_3, становить 24 556,67 грн., що вбачається із страхового акту №1.003.15.10458/VESKO16425 від 27.07.2015, у якому позивачем узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 24 556,67 грн., а також рахунку-фактура №15072112 від 21.07.2015, виставленого ТОВ «КИЙ АВТО ХОЛДИНГ».
Вказана сума відновлювального ремонту автомобіля марки «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_3, у розмірі 24 556,67 грн. була виплачена позивачем на рахунок ТОВ «КИЙ АВТО ХОЛДИНГ», що підтверджується платіжним дорученням №187108 від 28.07.2015, на підставі повідомлення страхувальника про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 20.07.2015.
Вина особи ОСОБА_2, який керував автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_5, встановлена постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2015 у справі №752/13410/15-п.
Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/2766829, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Audi», д.н.з. НОМЕР_5.
Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом № АЕ/2766829 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 500 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 24 056,67 грн. (24 556,67 грн. (сума страхового відшкодування, виплачена позивачем) - 500 грн. франшизи), а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24 056,67 грн.
Розглядаючи спір по суті та відхиляючи посилання відповідача щодо його неповідомлення позивачем про ДТП, у зв'язку із чим він позбавлений можливості встановити розмір заподіяної шкоди, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Щодо не повідомлення відповідача про ДТП його страхувальником, то ця обставина значення для вирішення даного спору не має та на результат розгляду спору не впливає, оскільки ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не звільняє відповідача від виплати страхового відшкодування на користь позивача, а навпаки вказує на те, що після здійснення такої виплати у відповідача з'явиться право на регресний позов до свого страхувальника за виданим полісом або до водія забезпеченого транспортного засобу у випадку неповідомлення відповідача про ДТП.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 24 056 (двадцять чотири тисячі п'ятдесят шість) грн. 67 коп. та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту рішення - 27.02.2017.
Суддя В.О.Демидов