ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.02.2017Справа №910/573/17
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»
про стягнення 25 247,28 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - Петренко С.В. (дов. від 20.01.2015);
від відповідача - не з'явився;
06.01.2017 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» страхового відшкодування у розмірі 25 247,28 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору страхування наземного транспорту №ZPBNCPS-136T29C (ZPBNA+28427662) від 29.07.2013 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП), що підтверджується постановою суду, була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 25 247,28 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2017 порушено провадження у справі № 910/573/17, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.01.2017.
20.01.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
20.01.2017 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшов лист МТСБУ № 7.2-20/1130 від 18.01.2017 щодо інформації відповідно до страхового полісу № АІ/4723827.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2017, у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи відкладено на 21.02.2017.
У судове засідання 21.02.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в судове засідання 21.02.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України
В судовому засіданні 21.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
29.07.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» укладено договір страхування наземного транспорту №ZPBNCPS-136T29C (ZPBNA+28427662) (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник.
Строк дії договору страхування - з 29.07.2013 по 29.07.2014 (п. 10 договору).
Відповідно до п. 10 договору страхування при бажанні страхувальника продовжити строк дії договору страхові платежі сплачуються в наступних роках за цим же графіком - у вказаній в цьому пункті день вказаного місяця але наступного року з урахуванням п. 8 договору. Сплачуємий період починається з наступного дня закінчення строку оплати останнього платежу.
Згідно з п. 10.4 договору страхування під час сплати страхового платежу, страхувальник зобов'язаний в призначенні платежу вказати наступне: страхова премія за договором №ZPBNCPS-136T29C або ZPBNA+28427662 від 30.07.2013 (дата початку дії договору у відповідному році).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до меморіальних ордерів за період з 29.07.2013 по 30.06.2016, страхувальником ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачувалися страхові платежі відповідно до умов договору з призначенням платежу ZPBNA+28427662 від 30.07.2013, 30.07.2014, 30.07.2015 (дата початку дії договору у відповідному році), тобто строк дії договору страхування наземного транспорту №ZPBNCPS-136T29C (ZPBNA+28427662) продовжувався у 2014 та 2015 роках.
Таким чином строк дії договору №ZPBNCPS-136T29C (ZPBNA+28427662) подовжувався сторонами на 2014 та 2015 рік.
05.08.2015 о 13 год. 50 хв. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «FIAT Doblo», д.н.з. НОМЕР_6, в м. Бердянську по вул. Куйбишева, та виїжджаючи на рівнозначне перехрестя з пров. Маячним, не надав перевагу в русі автомобілю «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1, який рухався праворуч по пров. Маячний, що призвело до зіткнення. Після зіткнення автомобіль «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1, відкинуло та він скоїв наїзд на автомобіль «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_7, який був припаркований на узбіччі, що призвело до пошкодження автомобілів.
В результаті ДТП автомобіль «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 439 від 05.08.2015, виданою Державтоінспекцією МВС України.
Згідно з постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.08.2015 у справі №310/7159/15-п, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
В матеріалах справи міститься заява від 07.08.2015 про виплату страхового відшкодування, відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 05.08.2015, та просив виплатити страхове відшкодування.
Відповідно до звіту №61 від 25.05.2015 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_4 (договір від 06.08.2015 на проведення незалежної експертної оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, пошкодженого в результаті ДТП, укладений між оцінювачем ОСОБА_4 та ТОВ «АК «Укравтоекспертиза») (свідоцтво ФДМУ НОМЕР_8 від 17.04.2002, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_9 від 15.06.2015) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 41 209,71 грн.
При цьому із вказаного звіту вбачається, що огляд пошкодженого транспортного засобу «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1, відбувався 07.08.2015, а додатковий огляд - 11.08.2015, а також ремонтна калькуляція складена 25.08.2015.
Відповідно до страхового акту № И-7028783 від 05.10.2015 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1, в розмірі 26 247,28 грн.
На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту № И-7028783 від 05.10.2015 була здійснена виплата страхового відшкодування на рахунок вигодонабувача - ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 26 247,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3668 від 08.10.2015, яка була перерахована на рахунок ПП ОСОБА_5 відповідно до платіжного доручення №1 від 15.10.2015.
Посилаючись на те, що він отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 25 247,28 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.
Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13, та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1, становить 26 247,28 грн., що вбачається зі страхового акту № И-7028783 від 05.10.2015, у якому позивачем узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 26 247,28 грн.
Вказана сума відновлювального ремонту автомобіля марки «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1, у розмірі 26 247,28 грн. була виплачена позивачем на рахунок вигодонабувача - ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 26 247,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3668 від 08.10.2015, на підставі заяви страхувальника від 07.08.2015 про виплату страхового відшкодування.
Вина особи ОСОБА_2, який керував автомобілем «FIAT Doblo», д.н.з. НОМЕР_6, встановлена постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.08.2015 у справі №310/7159/15-п.
Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/4723827, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «FIAT Doblo», д.н.з. НОМЕР_6.
Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом № АІ/4723827 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 1 000,00 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 25 247,28 грн. (26 247,28 грн. (виплачена сума страхового відшкодування) - 1 000,00 грн. франшизи), а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 25 247,28 грн.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №23/279 від 28.08.2012 р., №910/17223/13 від 04.11.2014 р. та інших.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код 33248430) суму страхового відшкодування у розмірі 25 247 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок сім) грн. 28 коп. та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту рішення - 27.02.2017.
Суддя В.О. Демидов