ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.02.2017Справа № 910/23337/16
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Органічні рішення»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Оілнафтогаз»
простягнення 31477 грн. 60 коп.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
20.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Органічні рішення» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілнафтогаз» про стягнення 31477 грн. 60 коп.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 в частині відпуску позивачу товару (бензину А-95) кількістю 1960 літрів (за 98 талонами) на АЗС відповідача, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 31477 грн. 60 коп. (вартість бензину А-95 кількістю 1960 літрів), сплачені позивачем у формі попередньої оплати за бензин А-95 кількістю 1960 літрів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23337/16, розгляд справи призначено на 17.01.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.02.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.02.2017.
Представник позивача у судове засідання 21.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103040756004.
Представник відповідача у судове засідання 21.02.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1001890311 від 21.12.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 09.02.2017 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку та 09.02.2017 не було вручене під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).
При цьому, ухвала про порушення провадження у справі № 910/23337/16 від 23.12.2016 була надіслана на адресу відповідача, яка вказана у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1001890311 від 21.12.2016, та була повернута поштовим відділенням на адресу суду у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
За змістом п.п. 2.3, 3.9.3 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, може тягнути за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що 12.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оілнафтогаз» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Органічні рішення» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 119121, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю через мережу АЗС у власність покупця нафтопродукти, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар.
Відповідно до п. 2.2 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюються сторонами на базі замовлення покупця й визначається в розрахункових документах на товар.
Відповідно до п. 2.5 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом строку дії договору. Вартість кожного окремого замовлення товару визначається постачальником в рахунках-фактурах.
Відповідно до п. 3.1.1 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 продавець зобов'язаний здійснювати поставку товару покупцю на умовах EXW (Інкотермс в редакції 2010 року) на АЗС (пунктах поставки), перелік яких є невід'ємною частиною цього договору та визначений у Додатку № 1.
Відповідно до п. 3.2 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 покупець зобов'язаний завчасно, не пізніше ніж за 3 дні, надсилати продавцю письмові замовлення на поставку товару.
Відповідно до п. 3.2.2 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 покупець зобов'язаний приймати товар в пунктах поставки.
Згідно з п. 4.1 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін; строк дії договору складає 1 рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що він замовив у відповідача 5000 літрів бензину А-95, а відповідач в свою чергу виставив позивачу рахунок на оплату № 567 від 11.12.2014, який було у повному обсязі оплачено позивачем 11.12.2014, у зв'язку з чим відповідач надав позивачу податкову накладну № 97 від 11.12.2014 та видаткову накладну № КО-ОЛЭ0557 від 11.12.2014. При цьому, за актом прийому-передачі талонів №ОЛЭ0557 від 11.12.2014 відповідач передав позивачу талони для отримання на АЗС відповідача нафтопродуктів.
Позивач зазначив, що станом на дату звернення до суду із даною позовною заявою, ним залишились невикористаними 98 талонів, що відповідає 1960 літрам оплаченого бензину А-95, у зв'язку з тим, що відповідач за відсутності на те причини заблоковує відпуск з АЗС придбаного позивачем бензину А-95.
За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 31477 грн. 60 коп., що є вартістю бензину А-95 кількістю 1960 літрів, які не були передані відповідачем на АЗС.
В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Так, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача вартості фактично непереданого пального (бензину А-95) кількістю 1960 літрів, а підставою позову є невиконання відповідачем свого обов'язку фактично передати позивачу на АЗС вже оплачений позивачем товар - нафтопродукти (бензин А-95) кількістю 1960 літрів, що становить суму 31477 грн. 60 коп.
Таким чином, встановленню підлягають обставини щодо виникнення у відповідача обов'язку з поставки позивачу пального (бензину А-95) кількістю 1960 літрів та невиконання відповідачем вказаного обов'язку.
Згідно з п. 2.4 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 асортимент товару визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Згідно з п. 3.2.1 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 покупець зобов'язаний своєчасно оплачувати продавцю вартість товару у 100% розмірі.
Відповідно до п. 5.1 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 оплата вартості відпущених нафтопродуктів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% попередньої оплати.
Таким чином, умовами Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 встановлений обов'язок позивача здійснити оплату товару на умовах попередньої оплати.
Так, позивачем долучено до позовної заяви копію рахунку на оплату № 567 від 11.12.2014 на суму 80300 грн. 00 коп., виставленого відповідачем для оплати товару - бензину А-95, кількістю 5000 літрів.
У позовній заяві позивач зазначив, що ним було повністю оплачено вказаний рахунок 11.12.2014, що підтверджується банківською випискою від 11.12.2014.
Однак, позивачем не долучено до позовної заяви будь-яких доказів оплати ним виставленого відповідачем рахунку на оплату № 567 від 11.12.2014 на суму 80300 грн. 00 коп., у зв'язку з чим суд ухвалами від 23.12.2016, від 17.01.2017 та від 03.02.2017 зобов'язував позивача надати докази здійснення ним оплати вказаного рахунку (банківські виписки, платіжні доручення, тощо).
Втім, позивач вимог ухвал суду не виконав, будь-яких доказів оплати рахунку на оплату № 567 від 11.12.2014 на суму 80300 грн. 00 коп. суду не надав.
Разом з тим, згідно з п. 3.1 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 продавець зобов'язаний поставити покупцю на основі письмового замовлення останнього товар (за наявності такого товару) в обсягах, визначених у замовленнях, за цінами, визначеними у накладних та рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до п. 4.2 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 продавець зобов'язується підготувати для поставки товар, що визначений в рахунках-фактурах, протягом 1 календарного дня з дати виписки рахунку-фактури за умови виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.
Так, позивачем долучено до позовної заяви копію видаткової накладної № КО-ОЛЭ0557 від 11.12.2014 на суму 80300 грн. 00 коп. (товар - бензин А-95, кількість 5000 літрів, вартість 80300 грн. 00 коп.), яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб позивача та відповідача.
Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію акту прийому-передачі талонів № ОЛЭ0557 від 11.12.2014, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками позивача та відповідача, з якого вбачається, що 11.12.2014 відповідач передав позивачу талони у кількості 250 штук, номінальним об'ємом 20 літрів кожен, загальною кількістю літрів - 5000 літрів.
Таким чином, відповідач передав позивачу талони у кількості 250 штук, номінальним об'ємом 20 літрів кожен, загальною кількістю літрів - 5000 літрів.
Відповідно до п. 1.3 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 бланк-дозвіл - це документ, встановленої продавцем форми, на підставі якого здійснюється відвантаження товару на АЗС.
Відповідно до п. 4.4 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 передача товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс в редакції 2010 року) на АЗС (у пунктах поставки), перелік яких є невід'ємною частиною цього договору та визначений у Додатку № 1. уповноваженим представником покупця. Передача товару покупцю здійснюється за умови пред'явлення уповноваженим представником бланків-дозволів оператору на АЗС в робочий час, встановлений на АЗС. При цьому бланк-дозвіл повинен бути в належному стані та не містить будь-яких печаток, штампів, інших позначень, а у випадку порушення цієї вимоги, продавець має право товар не передавати.
Згідно з п. 4.5 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 оператор АЗС після завершення відпуску товару покупцю або його уповноваженому представнику зобов'язаний видати інформаційний чек, в якому зазначаються дата та час обслуговування, марка, кількість відпущеного товару.
З наведеного вбачається, що фактичне отримання позивачем товару (бензину А-95) відбувається на АЗС відповідача за умови пред'явлення позивачем талонів (бланків-дозволів), отриманих від відповідача. При цьому бланк-дозвіл повинен бути в належному стані та не містить будь-яких печаток, штампів, інших позначень, а у випадку порушення цієї вимоги, продавець має право товар не передавати.
При цьому, оператор АЗС після завершення відпуску товару покупцю або його уповноваженому представнику зобов'язаний видати інформаційний чек, в якому зазначаються дата та час обслуговування, марка, кількість відпущеного товару.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач без повідомлення причин заблокував відпуск на АЗС відповідача бензину А-95, придбаного позивачем, загальною кількістю 1960 літрів, що відповідає 98 талонам (бланкам-дозволам).
Таким чином, з метою встановлення факту наявності у позивача талонів (бланків-дозволів) у кількості 98 штук, які як стверджує позивач, відповідач не приймає, а також з метою встановлення факту, що вказані талони перебувають в належному стані та не містять будь-яких печаток, штампів, інших позначень (а у випадку порушення цієї вимоги, продавець має право товар не передавати), ухвалами від 23.12.2016, від 17.02.2017 та від 03.02.2017 суд зобов'язував позивача надати копії невикористаних бланків-дозволів (талонів), переданих відповідачем позивачу на підставі акту № ОЛЭ0557 прийому-передачі талонів від 11.12.2014.
Однак, позивач вимог ухвал суду не виконав, копій невикористаних бланків-дозволів (талонів), переданих відповідачем позивачу на підставі акту № ОЛЭ0557 прийому-передачі талонів від 11.12.2014, суду не надав, з огляду на що суд не може дійти однозначного висновку, що талони (бланки-дозволи) у кількості 98 штук є у наявності у позивача, тобто є невикористаними (відповідно до п.п. 4.4, 4.5 договору), та позивач не отримав за ними товар - паливо (бензин А-95).
Крім того, ухвалами від 23.12.2016, від 17.02.2017 та від 03.02.2017 суд зобов'язував позивача надати будь-які докази пред'явлення спірних бланків-дозволів (талонів) на АЗС відповідача та докази відмови відповідача від відпуску товару (пального) за спірними бланками-дозволами (талонами).
Втім, жодних доказів чи будь-яких письмових пояснень щодо пред'явлення спірних бланків-дозволів (талонів) на АЗС відповідача та відмови відповідача від відпуску товару (пального) за спірними бланками-дозволами (талонами) позивачем суду не надано.
При цьому, враховуючи ненадання позивачем доказів оплати виставленого відповідачем рахунку на оплату № 567 від 11.12.2014 на суму 80300 грн. 00 коп., однак приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази передання відповідачем талонів (бланків-дозволів) позивача (відповідно до акту прийому-передачі № ОЛЭ0557 від 11.12.2014), суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
При цьому, згідно з п. 5.3 Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 у випадку порушення покупцем умов оплати товару продавець має право притримати відпуск товару покупцю або його уповноваженим представникам.
Таким чином, умовами Договору купівлі-продажу № 119121 від 12.11.2014 передбачено право відповідача на притримання відпуску товару уповноваженим представникам позивача у випадку несплати позивачем грошових коштів за партію товару.
Тобто, у випадку несплати позивачем виставленого відповідачем рахунку на оплату № 567 від 11.12.2014 на суму 80300 грн. 00 коп., відповідач має право притримати відпуск товару покупцю або його уповноваженим представникам (відповідно до п. 5.3 договору), з огляду на що (за відсутності в матеріалах справи доказів здійснення позивачем оплати вказаного рахунку) суд не може дійти однозначного висновку, що відповідач не скористався своїм правом притримати відпуск товару покупцю або його уповноваженим представникам кількістю 1960 літрів (98 талонів) - у випадку можливості суду встановити факт наявності у позивача талонів (бланків-дозволів) у кількості 98 штук, їх відповідності вимогам, вказаним у п. 4.4 договору, та факт пред'явлення їх на АЗС відповідач і безпідставної відмови відповідача у відпуску товару.
У п. 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 викладено правову позицію про те, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто, незалежних від позивача обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, в тому числі, залишити позов без розгляду.
Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
За таких обставин, враховуючи невиконання позивачем ухвал суду, неподання витребуваних судом доказів, які є необхідними для вирішення спору, та за відсутності яких суд позбавлений можливості вирішити спір по суті (доказ сплати рахунку на оплату № 567 від 11.12.2014 на суму 80300 грн. 00 коп., копії невикористаних бланків-дозволів (талонів), переданих відповідачем позивачу на підставі акту № ОЛЭ0557 прийому-передачі талонів від 11.12.2014), неподання позивачем жодних пояснень щодо неможливості надати витребувані судом докази чи наявності поважних причин їх неподання, відсутності будь-яких клопотань про витребування доказів, а також враховуючи процесуальні строки розгляду спору (відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України), суд дійшов висновку про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Органічні рішення» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілнафтогаз» про стягнення 31477 грн. 60 коп. без розгляду.
При цьому, ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 та від 03.02.2017 було визнано явку представників сторін обов'язковою.
Однак, позивач вимог ухвали суду не виконав, своїх представників у судові засідання, призначені на 03.02.2017 та на 21.02.2017, не направив, поважних причин нез'явлення у судові засідання суду не повідомив.
У п. 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, в тому числі, залишити позов без розгляду.
Таким чином, враховуючи неподання позивачем витребуваних судом документів та нез'явлення представника позивача у призначені судові засідання (при цьому, позивач не подавав суду клопотань про розгляд справи за відсутності представника позивача), суд дійшов висновку, що подальший розгляд справи є неможливим, оскільки це перешкоджає всебічному та повному розгляду справи та унеможливлює вирішення спору по суті з огляду на те, що наявні у справі докази є недостатніми для прийняття об'єктивного, мотивованого судового рішення, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Враховуючи вищевикладене, та з метою надання позивачу можливості в подальшому захистити свої порушені права шляхом звернення до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, з огляду на те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Органічні рішення» залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, підстави для повернення позивачу судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у даній справі, відсутні.
Керуючись ст. ст. 32, 34, 43, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Органічні рішення» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілнафтогаз» про стягнення 31477 грн. 60 коп. залишити без розгляду.
Суддя І.М. Отрош