ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.02.2017Справа №910/769/17
За позовом Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод»
до 1. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
2. Міністерства юстиції України
3. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про стягнення 2 397 356,22 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Царюк В.В. - по дов. № 2152/1 від 10.10.2016
від відповідача-1 не з'явився
від відповідача-2 не з'явився
від відповідача-3 Зеленська А.О. - по дов. № 5-08/10-35 від 03.01.2017
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на суму завданої шкоди в розмірі 2 397 356,22 грн.
Позовні вимоги мотивовані наступним. 06.10.2015 Господарським судом Миколаївської області видано наказ у справі № 915/270/15 про стягнення з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» коштів в загальному розмірі 25 865 301,73 грн. 23.12.2015 на підставі цього наказу Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 49707693. 21.01.2016 виконавчою службою винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 2 397 356,22 грн. На підставі вказаної постанови Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 50228861. 31.03.2016 платіжним дорученням № 308/3-3 з рахунку позивача примусово списано виконавчий збір у розмірі 2 397 356,22 грн. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі № 915/270/15 частково задоволено вимоги скарги Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» та визнано дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірними та скасовано постанови про стягнення виконавчого збору № 49707693 від 21.01.2016 та про відкриття виконавчого провадження № 50228861 від 18.02.2016. Позивач звертався з вимогами до відповідачів про повернення сплаченого ним виконавчого збору в сумі 2 397 356,22 грн. проте кошти досі не повернуто позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 порушено провадження у справі № 910/769/17 та призначено справу до розгляду на 07.02.2017.
06.02.2017 від відповідача-3 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та посилаючись на Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 вважає, що стягнення виконавчого збору в сумі 2 397 356,22 грн. з Державного бюджету України повинне відбуватись шляхом зобов'язання Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути грошові кошти на рахунок позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/769/17 від 07.02.2017 розгляд справи призначено на 16.02.2017.
Відповідач-1 у поданих 15.02.2017 до відділу діловодства суду поясненнях зазначає, що позивач звертався зі скаргою на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого збору в сумі 2 397 356,22 грн., проте ухвалою Господарського суду Миколаївської області № 915/270/15 від 08.12.2016 у прийнятті скарги відмовлено.
Позивач в судовому засіданні 16.02.2017 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач-1 в судове засідання 16.02.2017 не з'явився.
Відповідач-2 в судове засідання 16.02.2017 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Відповідач-3 в судовому засіданні 16.02.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідачі 1 та 2 належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначені в позовній заяві та збігаються за адресами, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідачі 1 та 2 отримали завчасно ухвалу від 07.02.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103041248533 та № 0103041248541.
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідачів 1 і 2.
В судовому засіданні 16.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-3, Господарський суд міста Києва
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2015 у справі № 915/270/15 стягнуто з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» на користь Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» 2 990 363,74 дол. США (еквівалентно 23 900 482,19 грн., станом на 02.07.12 року 1 дол. США = 7,9925 грн.) боргу, 1 891 739,54 грн. - 3% річних та 73 080,00 грн. судового збору.
06.10.2015 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2015 у справі № 915/270/15 був виданий відповідний наказ.
23.12.2015 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні вказаного вище наказу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49707693.
21.01.2016 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні вказаного вище наказу винесено постанову ВП № 49707693 про стягнення виконавчого збору у розмірі 299 036,37 дол. США та 196481,95 грн.
16.02.2016 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні вказаного вище наказу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП № 49707693 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із затвердженням ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2016 у справі № 915/270/15 мирової угоди.
Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
18.02.2016 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 502228861 з примусового виконання постанови ВП № 49707693 від 21.01.2016 про стягнення 2 397 356,22 грн. виконавчого збору.
19.02.2016 Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просив: скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 21.01.2016 у виконавчому провадженні № 49707693; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 50228861 та зняти арешт з рахунку державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод, накладений згідно постанови про арешт коштів боржника від 18.02.2016; зупинити дію постанови про стягнення виконавчого збору від 21.01.2016 та постанови про арешт коштів боржника від 18.02.2016 за виконавчих провадженням №50228861.
Відповідно до п. 6 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, виконавчий збір перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
З платіжного доручення № 308/3-3 від 31.03.2016 вбачається списання коштів з рахунку Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» в розмірі 2 397 356,22 грн. на рахунок Міністерства юстиції України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області № 915/270/15 від 13.04.2016 скаргу Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод відхилено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду № 915/270/15 від 25.05.2016 ухвалу Господарського суду Миколаївської області № 915/270/15 від 13.04.2016 скасовано частково; задоволено скаргу Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» частково; визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірними та скасовано постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 49707693 від 21.01.2016 і про відкриття виконавчого провадження № 50228861 від 18.02.2016.
Постановою Вищого господарського суду України № 915/270/15 від 29.11.2016 залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду № 915/270/15 від 25.05.2016.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Спір виник внаслідок того, що кошти позивачу незважаючи на неодноразове звернення до відповідачів не перераховані, чим завдано шкоди позивачу в розмірі 2 397 356,22 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішень у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно з п. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові.
З огляду на те, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 49707693 від 21.01.2016 в силу п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та є скасованою судом, стягнутий виконавчий збір в розмірі 2 397 356,22 грн. підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України).
в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Тобто, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Протиправність дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 49707693 від 21.01.2016 та постанови про відкриття виконавчого провадження № 50228861 від 18.02.2016 встановлена в судовому порядку у справі № 915/270/15.
Суд погоджується з твердженнями позивача, що сума в розмірі 2 397 356,22 грн. є шкодою, яка має місце внаслідок належного виконання Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та завданням шкоди позивачу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону № 202/98-ВР, ст. 86 Закону № 606-XIV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
Згідно з п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», статті 1174 Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239), зокрема в пункті 9 цього роз'яснення.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Суд погоджується з розміром заявленої в позові до відшкодування шкоди, яка полягає в розмірі суми коштів, що були списані з рахунку позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 шкоди в розмірі 2 397 356,22 грн.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
З приводу посилання відповідача-1 на те, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області № 915/270/15 від 08.12.2016 позивачу було відмовлено в прийнятті скарги щодо повернення виконавчого збору в сумі 2 397 356,22 грн. слід зазначити, що підставою відмови є те, що дана вимога не може бути предметом розгляду в рамках ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача-1 в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54055, м. Миколаїв, вул. І.Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371) 2 397 356 (два мільйона триста дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 22 коп. шкоди.
3. Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) в дохід Державного бюджету України (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 35 960 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 34 коп. судового збору.
Повне рішення складено 23.02.2017.
СуддяВ.В. Сівакова