ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.02.2017Справа №910/1240/17
За позовом Львівського міського центру зайнятості
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській
області
про стягнення 262,08 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача Теремцова О.М. - по дов. № 2 від 05.01.2017
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Львівського міського центру зайнятості до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення суми шкоди в розмірі 262,08 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що виплати допомоги з безробіття ОСОБА_2 нараховувались на підставі довідки про заробітну плату, виданої відповідачем та довідки виданої Шевченківським РВ ЛМУ ГУМВС України в Львівській області. Позивачем було здійснено перевірку достовірності даних про заробітну плату ОСОБА_2, зокрема даних відповідача та виявлено, що в довідці зазначено невірні дані щодо кількості календарних днів розрахункового періоду за який слід обчислювати заробітну плату, а отже і суми заробітної плати. З урахуванням наданої нової довідки відповідача з'ясовано, що позивачем виплачено допомогу в більшому розмірі ніж слід. На підставі викладеного, відповідач має відшкодувати позивачу 262,08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1240/17 та призначено справу до розгляду на 16.02.2017.
Позивач 06.02.2017 звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1240/17 від 09.02.2017 в задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відео конференції відмовлено.
Позивач в судовому засіданні 16.02.2017 не з'явився.
Відповідач в судовому засіданні 16.02.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував.
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача.
В судовому засіданні 16.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»:
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
Суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
21.09.2015 до Львівського міського центру зайнятості звернувся ОСОБА_2, який був звільнений 01.04.2015 з Головного управління МВС України у Львівській області відповідно до п. 64 «Ж» (за власним бажанням) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України».
Відповідно до наказу Львівського обласного центру зайнятості № НТ150925 від 25.09.2015 ОСОБА_2 було надано статус безробітного з 21.09.2015.
Відповідно до наказу Львівського обласного центру зайнятості № НТ150928 від 28.09.2015 ОСОБА_2 призначено виплату допомоги по безробіттю з 28.09.2015, як застрахованим особам залежно від страхового стажу відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно наказу Головного управління МВС України в Київській області № 1299 о/с від 27.10.2011 ОСОБА_2 на підставі заяви останнього прийнято до взводу патрульної служби Києво-Святошинського районного відділу, присвоївши звання - рядовий міліції.
Згідно наказу Головного управління МВС України в Київській області № 39 о/с від 23.01.2015 ОСОБА_2 відряджений в розпорядження Головного управління МВС України у Львівській області.
Виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_2 нараховувалась на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) № 421 від 16.10.2015 виданої Головним управлінням МВС України в Київській області (за період вересень 2014 року по січень 2015 року) та довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) № 16/13-12195 від 16.10.2015 виданої Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України в Львівській області (за період з лютого по квітень 2015 року).
Спір виник внаслідок того, що позивачем виявлено недостовірність даних наданих відповідачем, що стало підставою для нарахування та виплати ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в більшому розмірі ніж слід, чим завдано шкоди позивачу в розмірі 262,08 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Львівським міським центром зайнятості було здійснено перевірку достовірності даних про заробітну плату (грошове забезпечення) ОСОБА_2, зокрема даних зазначених у довідці про середню заробітну плату (грошове забезпечення) № 421 від 16.10.2015 виданої ОСОБА_3 роботодавцем - Головним управлінням МВС України в Київській області за результатами якої складено акт розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття № 194 від 19.02.2015.
Згідно акту під час якої встановлено, що роботодавцем - Головним управлінням МВС України в Київській області у довідці про середню заробітну плату (грошове забезпечення) № 421 від 16.10.2015 зазначені недостовірні дані щодо кількості календарних днів розрахункового періоду за який необхідно обчислювати заробітну плату (дохід) та недостовірні суми заробітної плати (грошового забезпечення) за січень 2015 року, грудень 2014 року, листопад 2014 року, жовтень 2014 року, вересень 2014 року в результаті чого зазначена довідка оформлена не відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 (із змінами та доповненнями) в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 439 від 26.06.2015.
На підставі зазначеного Головним управлінням МВС України в Київській області видану нову довідку № 251 від 19.02.2016 про заробітну плату (грошове забезпечення) ОСОБА_2 для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, згідно якої зменшилась кількість календарних днів у розрахунковому періоді та становить 149 днів та зменшилась сума заробітної плати (грошового забезпечення) та становить 25 580,01 грн., що призвело до зменшення середньоденної заробітної плати (грошового забезпечення) та становить 146,23 грн.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.
У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувались страхові внески, які під-півердоісуютьея даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.
На підставі акту розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 194 від 19.02.2016 з'ясовано що Львівським міським центром зайнятості зайво виплачено допомогу з безробіття ОСОБА_2 за період з 28.09.2015 по 18.02.2016 у сумі 262,08 грн., у зв'язку з поданням відповідачем недостовірних даних щодо заробітної плати (грошового забезпечення) та календарних днів розрахункового періоду ОСОБА_2 зазначених у довідці про середню заробітну плату (грошове забезпечення) для розрахунку виплат на випадок безробіття № 421 від 16.10.2015.
Таким чином роботодавцем - Головним управлінням МВС України в Київській області неналежно виконано обов'язки роботодавця внаслідок чого завдано матеріальної шкоди Львівському міському центру зайнятості у сумі 262,08 грн. переплати допомоги по безробіттю ОСОБА_2 у зв'язку з недостовірними даними про розмір грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі недостовірності даних, наданих роботодавцем, він добровільно чи згідно з рішенням суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України).
в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Тобто, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача шкоди в розмірі 262,08 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 08592218) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, м. Львів, вул. Кн.Ольги, 122, код ЄДРПОУ 25555035) 262 (двісті шістдесят дві) грн. 08 коп. шкоди.
3. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 08592218) в дохід Державного бюджету України (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
Повне рішення складено 23.02.2017
СуддяВ.В. Сівакова