Рішення від 16.02.2017 по справі 910/23241/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017Справа №910/23241/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна фірма

«Сакура»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

про стягнення 464 951,66 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Ковтун А.В. - по дов. № 2475/16 від 11.11.2016

від відповідача Гунда О.Т. - по дов. № 284 від 19.01.2017

від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна фірма «Сакура» про стягнення 464 951,66 грн., з яких: 213 360,95 грн. строкова заборгованість за кредитом, 105 185,09 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 1 532 356,58 грн. відсотків, 99 832,83 грн. прострочених відсотків, 20 595,37 грн. пені за прострочення кредиту, 19 771,86 грн. пені за прострочення відсотків за неналежне виконання кредитного договору № 9018/1-980 від 25.11.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23241/16, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 12.01.2017.

Від відповідача 11.01.2017 на адресу суду надійшла телеграма, в якій міститься клопотання про відкладення розгляду, у зв'язку з хворобою директора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/23241/16 від 12.01.2017, у зв'язку з нез'явленням представників відповідача і третьої особи, а також невиконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвали про порушення провадження у справі, розгляд справи був відкладений на 02.02.2017.

Відповідачем 02.02.2017 подано до відділу діловодства суду відзив на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки позивачем не звертався до відповідача з вимогою щодо виконання зобов'язання, як це передбачено п. 3.1 договору поруки № 9018-ФП-1 від 25.11.2013. Вважає, що позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх вимог, а запропонований позивачем розрахунок є неповним та не може бути доказом у справі, оскільки він не містить інформації щодо суми та дати отримання кредиту, повернення кредиту позичальником, інформації щодо дати виникнення заборгованості та на яку суму, підстав прострочення сплати кредиту. Також зазначає, що позивач не надано доказів надання кредитних коштів ОСОБА_1, а саме - руху коштів на рахунках і заяви на видачу кредиту, як про це зазначено у пунктах 2.1-2.3 кредитного договору, укладеного між позивачем і ОСОБА_1

Відповідачем 02.02.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у позивача розрахунку заборгованості.

Позивач в судовому засіданні 02.02.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 02.02.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/23241/16 від 02.02.2017 відкладено розгляд справи на 16.02.2017, витребувано у позивача обґрунтований розрахунок суми заявлених позовних вимог.

Позивачем 14.02.2017 до відділу діловодства суду подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 464 951,66 грн., з яких: 213 360,95 грн. строкова заборгованість за кредитом, 105 185,09 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 6 205,56 грн. відсотків, 99 832,83 грн. прострочених відсотків, 20 595,37 грн. пені за прострочення кредиту, 19 771,86 грн. пені за прострочення відсотків.

Третя особа у поданих 16.02.2017 до відділу діловодства суду поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що позивачем не надано документального підтвердження надання кредиту, не подано доказів здійснення платежів. Зазначає, що умовами додаткового договору № 2 від 31.03.2014 позивачем разом з позичальником без згоди відповідача, як поручителя, була здійснена відстрочка виконання зобов'язань по кредитному договору. у зв'язку з тим, що сторони кредитного договору змінили умови договору зі збільшенням об'єму відповідальності без згоди поручителя, а в договорі поруки відсутня вказівка на те. що такі зміни можливі без повідомлення поручителя то третя особа вважає, що порука припинилася в силу ст. 559 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 16.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Радикал Банк» (позивач, кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник, боржник) було укладено кредитний договір № 9018/1-980 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти, далі - кредит, у сумі 450 000,00 грн. на умовах викінчених цим договором та додатковими договорами (угодами) до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору термін остаточного повернення кредиту 25.11.2018 включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами цього договору або чинним законодавством.

Спір виник внаслідок того, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому відповідач як поручитель має сплатити наявну заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До кредитного договору були укладені додаткові договори: № 1 від 18.03.2014 та № 2 від 31.03.2014.

Додатковим договором № 1 від 18.03.2014 встановлено, що позичальник повинен сплатити кредитодавцю черговий платіж за березень 2014 року в термін до 31.03.2014 (включно) та нарахувати штрафні санкції згідно з кредитним договором.

Додатковим договором № 2 від 31.03.2014 сторони домовились надати відстрочку на 3 (три) місяці по нарахованим відсоткам за лютий-квітень 2014 року та основної суми кредиту, що підлягає сплаті за лютий-квітень 2014 року. Позичальник повинен сплатити кредитодавця суму заборгованості по нарахованим відсоткам за період лютий-квітень 2014 та основної суми кредиту відповідно до додатку № 2.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору річна процентна ставка за користування кредитом складає 23% та є фіксованою.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору позичальник здійснює повернення кредиту на рахунок, відкритий у кредитодавця, щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту згідно додатку № 2 до цього договору.

Додатковим договором № 2 від 31.03.2014 сторони виклали додаток № 2 до договору в новій редакції, в якій позичальник підтвердив отримання від кредитодавця кредиту 25.11.2013.

Згідно з п. 2.4.3 кредитного договору проценти нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць.

Відповідно до п. 2.5.1 кредитного договору проценти позичальник зобов'язаний сплачувати на рахунок, відкрити у кредитодавця, щомісячно, не пізніше 20 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки не виконав, та заборгованість позичальника перед позивачем становить: 213 360,95 грн. строкова заборгованість за кредитом, 105 185,09 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 6 205,56 грн. відсотків, 99 832,83 грн. прострочених відсотків.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що позичальник, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту та сплаті відсотків не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні кредитного договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо здійснення платежів за кредитним договором.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків позичальник не виконав, позивачем нараховані: 20 595,37 грн. пені за прострочення кредиту, 19 771,86 грн. пені за прострочення відсотків.

Разом з цим, 25.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Радикал Банк», ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна фірма «Сакура» (відповідач, поручитель) було укладено договір поруки № 9018-ФП-1 (далі - договір поруки).

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язався перед кредитодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором № 9018/1-980 від 25.11.2013 та додатковими договорами (угодами) до кредитного договору, що можуть бути укладені у майбутньому.

За змістом 2 розділу договору поруки поручитель поручився за зобов'язання: повернення кредиту в сумі 450 000,00 грн., у троки та на умовах, визначених кредитним договором та додаткових договорів (угод), що можуть бути укладені у майбутньому з терміном користування по 25.11.2018; сплати процентів за користування кредитом в розмірі 23%, комісій та інших платежів, можливих штрафних санкцій визначених кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Оскільки позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, позивач вправі вимагати сплати боргів за кредитним договором з відповідача, як поручителя, окремо.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що складається з: 213 360,95 грн. строкова заборгованість за кредитом, 105 185,09 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 6 205,56 грн. відсотків, 99 832,83 грн. прострочених відсотків, 20 595,37 грн. пені за прострочення кредиту, 19 771,86 грн. пені за прострочення відсотків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання третьої особи на те, що порука є припиненою, у зв'язку з укладенням додаткового договору № 2 від 31.02.2014, яка призводить до збільшення обсягу відповідальності, не приймається судом до уваги, оскільки

Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В п. 1.4 договору поруки зазначено, що відповідач, як поручитель, погодився з тим, що при зміні позичальника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій та інших плат згідно з кредитним договором) забезпеченого цією порукою зобов'язання (в тому числі новації зобов'язання) за кредитним договором. цей договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Отже, поручитель, при підписанні договору поруки, усвідомлено надав згоду на забезпечення порукою зобов'язань боржника за існуючим кредитним договором та зобов'язань, які можуть виникнути в майбутньому, при укладенні додаткових договорів до основного кредитного договору.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна фірма «Сакура» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп.. 1-А, кімн. 904-А, код ЄДРПОУ 38377494) на користь Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 2-в, код ЄДРПОУ 36964568) 213 360 (двісті тринадцять тисяч триста шістдесят) грн. 95 коп. строкова заборгованість за кредитом, 105 185 (сто п'ять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 09 коп. прострочена заборгованість за кредитом, 6 205 (шість тисяч двісті п'ять) грн. 56 коп. відсотків, 99 832 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 83 коп. прострочених відсотків, 20 595 (двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять)) грн. 37 коп. пені за прострочення кредиту, 19 771 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 86 коп. пені за прострочення відсотків, 6 974 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 23.02.2017.

СуддяВ.В.Сівакова

Попередній документ
64977827
Наступний документ
64977829
Інформація про рішення:
№ рішення: 64977828
№ справи: 910/23241/16
Дата рішення: 16.02.2017
Дата публікації: 02.03.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Залишено без розгляду (18.03.2025)
Дата надходження: 24.04.2018
Предмет позову: про стягнення 464 951,66 грн
Розклад засідань:
18.03.2025 10:50 Господарський суд міста Києва