ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.12.2016Справа №910/21078/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»
про стягнення грошових коштів
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: Кирищук В.П. (за довіреністю);
від відповідача: Стукалов А.В. (за довіреністю).
В судовому засіданні 26 грудня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У листопаді 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (позивач) до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (відповідач) про стягнення 20 819,04 грн. основного боргу, 532,63 грн. 3% річних, 1 631,29 грн. інфляційних втрат та 3 641,91 грн. пені.
В судовому засіданні 26.12.2016 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у якій, у зв'язку із погашенням відповідачем основного боргу, просив стягнути з відповідача 3 641,91 грн. пені, 532,63 грн. 3% річних, 1 631,29 грн. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору № 1423068 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.10.2015 року.
В судовому засіданні 26.12.2016 року відповідач звернувся до суду із заявою, у якій просив на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/21078/16. Розгляд справи призначено на 26.12.2016 року.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -
23.10.2015 року між позивачем та відповідачем укладено Договір № 1423068 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 2.2.1. Договору позивач зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору.
Згідно з п.п. 2.3.1., 2.3.2. Договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни, передбачені у додатку № 1 до договору (п. 5.3. договору).
Умовами п. 5.5. Договору встановлено, що при відсутності приладів обліку, або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацію, як виняток, розрахунковим способом.
Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії відповідачу.
Згідно з п. 2 додатку № 2 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період.
Відповідно до п. 5 додатку № 4 до Договору відповідач щомісяця з 12 до 15 числа самостійно отримує облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду, акт виконаних робіт.
Пунктом 7 додатку № 4 до Договору відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено теплову енергію у гарячі воді, що підтверджується наданими обліковими картками за листопад 2015 року.
Відповідачем було оплачено вартість теплової енергії, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, проте з порушенням строків, обумовлених сторонами в Договорі.
Позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення умов Договору № 1423068 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.10.2015 року щодо дотримання строків оплати наданої теплової енергії у гарячій воді, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 532,63 грн. 3% річних, 1 631,29 грн. інфляційних втрат, 3 641,91 грн. пені.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу теплову енергію у гарячій воді, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками, разом з тим, відповідачем порушено строки оплати такої теплової енергії.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, з урахуванням умов Договору, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 532,63 грн. 3% річних та 1 631,29 грн. інфляційних втрат.
Щодо позовної вимоги про стягнення 3 641,91 грн. пені та клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума є правильною.
В той же час, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За приписами ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи добровільне погашення відповідачем основного боргу, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми пені до 1 820,95 грн.
Судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того що спір виник з вини відповідача, покладаються на останнього.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 17, ідентифікаційний код 39607507) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305, п/р 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, Одержувач - ПАТ «Київенерго»), грошові кошти: 532,63 грн. (п'ятсот тридцять дві гривні 63 копійки) 3% річних, 1 631,29 грн. (одна тисяча шістсот тридцять одна гривня 29 копійок) інфляційних втрат, 1 820,95 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять гривень 95 копійок) пені та 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24.02.2017 року.
Суддя Ю.В. Цюкало