24.02.2017 Справа № 904/11526/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал", м. Дніпро
до Дочірнього підприємства „Дніпропетровський облавтодор „Відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” в особі філії „Дніпропетровський автодор” Дочірнього підприємства „Дніпропетровський облавтодор”, м. Дніпро
про стягнення 177 663 грн. 05 коп.
за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” в особі філії „Дніпропетровський автодор” Дочірнього підприємства „Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал", м. Дніпро
про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014р. № 77 в частині
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, дов. № б/н від 03.02.2017р., представник;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, дов. № 49 від 23.12.2016р.; ОСОБА_3, дов. № 46 від 23.12.2016р., представник.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" звернулося до господарського суду із позовом, в якому просить стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії „Дніпропетровський автодор” Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованість у розмірі 177 663 грн. 05 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на договір відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014р. №77, згідно якого позивач прийняв право вимоги, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл", яке виникло до боржника - ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Дніпропетровський автодор" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України на підставі договору поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13 на суму 177 663 грн. 05 коп.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов від 27.12.2016р. № 01-14/1192 та доповненнях до відзиву зазначив, що договір відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014р. № 77 укладено з порушенням приписів ч. 3 ст. 512, ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, оскільки пунктом 9.8. договору поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13 передбачено, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої особи. Наведене, на думку відповідача, є підставою для визнання договору відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014р. № 77 недійсним. Крім того, відповідач зауважує, що у позивача відсутні оригінали документів, на підставі яких виникла заборгованість в сумі 177 663 грн. 05 коп. та просить суд врахувати, що за результатами перевірки податковими органами, а також за результатами досудового розслідування у кримінальному провадження № 32014040040000051 та згідно висновку судово-економічної експертизи, факт постачання ТОВ «Резерв-Ойл» нафтопродуктів на адресу філій ДП «Дніпропетровський облавтодор» не підтверджується, в той час як встановлено, що у період з березня по жовтень 2013 року мало місце відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідача безтоварних операцій, в тому числі за договором поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13. Також, відповідач зазначав, що відповідно до його бухгалтерської довідки № 198 від 08.12.2016р. в обліку відповідача заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" не рахується. Просив в позові відмовити. Щодо надання оригіналу договору поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13І повідомив суд, що згідно ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.04.2015р. та протоколу обшуку від 07.04.2016р., проведеного правоохоронними органами в приміщенні ДП «Дніпропетровський облавтодор» в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 32014040040000051, в ДП «Дніпропетровський облавтодор» було вилучено оригінали документів щодо правовідносин ДП «Дніпропетровський облавтодор» з ТОВ «Резерв-Ойл» у 2013 році, в тому числі оригінал договору поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13, у зв'язку з чим ДП «Дніпропетровський облавтодор» не має можливості надати до суду оригінал договору поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13 для огляду.
28.12.2016р. Дочірнє підприємство „Дніпропетровський облавтодор „Відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” в особі філії „Дніпропетровський автодор” Дочірнього підприємства „Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014р. №77, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл", в частині відступлення права вимоги боргу за договором поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13.
В обґрунтування зустрічного позову підприємство посилається на договір поставки №24/05-13, укладений 24.05.2013р. між ТОВ "Резерв-Ойл" (постачальник) та ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Дніпропетровський автодор" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (покупець), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти у власність покупця нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар за умовами цього договору (п. 1.1 Договору). Предметом поставки є бітум нафтовий дорожній марки 60/90, конкретно зазначається в специфікаціях до цього договору (п. 1.1.1 Договору). Оскільки пунктом 9.8 Договору поставки сторони встановили, що не мають права передавати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони, договір про відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014р. №77, що є підставою первісних позовних вимог, слід визнати недійсним, як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду від 10.01.2017р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву від 31.01.2017р., в якому він проти задоволення зустрічного позову заперечує, посилаючись на те, що пунктом 9.8. договору поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13 передбачено, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої особи, а передання права вимоги, а не зобов'язання без згоди позивача за первісним позовом не є порушенням вказаного пункту договору. Крім того, у доповненні до відзиву на зустрічну позовну заяву від 22.02.2017р. відповідач за зустрічним позовом зауважив, що ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" було надано згоду щодо оформлення та підписання договору відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014р. № 77, що підтверджується листом №76-1 від 09.12.2014 "Щодо надання згоди на відступлення права вимоги", завірена копія якого надана ТОВ "Партнер Глобал" до матеріалів справи. Крім того, наявність заборгованості відповідача за первісним позовом підтверджується, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків з філією Дніпропетровський облавтодор ДП "Дніпропетровський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", підписаний головним бухгалтером філії ОСОБА_4П та директором ТОВ "Партнер Глобал" ОСОБА_5, а також платіжним дорученням № 2269 від 08.04.2015р., яким ДП "Дніпропетровський облавтодор" частково сплачена сума боргу за спірним договором відступлення права вимоги. За вказаних обставини вважає, що ТОВ «Партнер Глобал» набуло право вимоги за договором поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13 на законних підставах, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.
В судовому засіданні 09.02.2017р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав додаткові пояснення, згідно яких стверджував, що лист №76-1 від 09.12.2014 "Щодо надання згоди на відступлення права вимоги" було отримано ТОВ «Партнер Глобал» електронною поштою, що надає поданому в матеріали справи вказаному листу статус оригіналу документа.
23.02.2017р. позивач за зустрічним позовом надав до суду доповнення до відзиву від 23.03.2017р. № 01-14/223, в яких зазначив, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами згоди боржника на укладання договору відступлення права вимоги, а наданий ним лист №76-1 від 09.12.2014 "Щодо надання згоди на відступлення права вимоги" не може бути прийнятий судом в якості такого доказу, оскільки ТОВ «Партнер Глобал» не надало жодних відомостей з технічних пристроїв щодо отримання вказаного листа, а пояснення представника позивача у даній справі щодо способу отримання вказаного листа суперечать поясненням директора ТОВ «Партнер Глобал» ОСОБА_5, наданим під час судового розгляду подібної справи № 904/6416/16, який заявив про вилучення у нього саме оригіналу зазначеного листа правоохоронними органами 22.07.2015р. під час обшуку. На підтвердження неотримання та не надсилання вказаного листа електронною поштою надав довідку від 23.02.2017р. № 01-14/332, підписану завідуючою канцелярії ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України".
23.02.2017р. позивач за первісним позовом надав пояснення від 23.02.2017р., в яких із посиланням на норми ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що посилання відповідача на факти, встановлені судовим рішенням у справі № 904/6416/16 є безпідставним, оскільки у вказаній справі приймала участь філія Широківський райавтодор, тобто інша сторона ніж в даній справі, а тому вказані факти не можна вважати преюдиційними.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.02.2017р. до 23.02.2017р., з 23.02.2017р. до 24.02.2017р.
В судовому засіданні 24.01.2017р. представником відповідача за первісним позовом подано клопотання про витребування доказів, а саме: доказів щодо отримання від ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" електронною поштою листа №76-1 від 09.12.2014 "Щодо надання згоди на відступлення права вимоги" або зобов'язати директора чи представника ТОВ «Партнер Глобал» у судовому засіданні 24.02.2017р. довести наявність (в електронному вигляді) вказаного листа в електронній скриньці за електронною адресою, яка використовується ТОВ «Партнер Глобал» для листування в мережі Інтернет, шляхом безпосереднього входу до такої електронної скриньки з технічного пристрою та демонстрації суду факту наявності електронної копії вказаного листа.
На запитання суду щодо можливості надання електронної копії листа №76-1 від 09.12.2014 "Щодо надання згоди на відступлення права вимоги" зазначеним у клопотання відповідача чином, представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні однозначної відповіді не надав, у зв'язку із чим, та з урахуванням закінчення встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строку розгляду справи, клопотання відповідача за первісним позовом відхилено господарським судом.
За клопотанням позивача за первісним позовом під час розгляду справи судом здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (судові засідання 23.02.2017р. та 24.02.2017р).
В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,
24.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" (постачальник) та Філією "Дніпропетровський райавтодор" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) було укладено договір поставки № 24/05-13 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти узгодженими партіями, протягом дії даного договору у власність покупця нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар, за умовами цього договору (п. 1.1. договору).
За умовами п. 8.1. договору він набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2013 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов договору.
Предметом поставки - є Бітум нафтовий дорожній марки 60/90, конкретно зазначається в специфікаціях до договору (додаток № 1) (п. 1.1.1. договору).
Специфікація (додаток № 1) - невід'ємна частина договору, має дату, порядковий номер і підтверджує узгодження сторонами асортименту, номенклатури, ціни, вартості партії, строків поставки партії товару, що поставляється по даному договору та інших відомостей. Специфікація оформлюється та погоджується сторонами на кожну окрему партію товару (п. 1.1.2. договору).
Одиниця виміру: зазначається у специфікаціях (п. 1.1.4. договору).
Вантажоодержувач - покупець або його філії, повні реквізити вказуються в заявках покупця (п. 1.1.5. договору).
Загальна кількість товару необмежена і залежить від наявних потреб покупця. Остаточно загальна кількість визначається на підставі даних, зазначених у видаткових накладних по накопичувальній системі (п. 1.2. договору).
Ціна одиниці виміру товару погоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).
Загальна сума договору є орієнтованою та складає 300 000,00 грн. без урахування ПДВ та транспортних витрат. Остаточна загальна сума договору визначається сторонами на підставі даних, зазначених у видаткових накладних по накопичувальній системі (п. 2.3. договору).
Розрахунки за кожну окрему партію товару, здійснюється покупцем наступним чином: покупець сплачує постачальникові 100% передплату вартості товару й компенсації вартості її транспортування, у строк 1 банківського дня з моменту отримання рахунку від постачальника (п. 3.1.1. договору).
Покупець оплачує постачальникові вартість партії товару й компенсує вартість її транспортування в строк не більш ніж 1 календарний день з моменту поставки такої партії товару (факт поставки), на підставі видаткового документа постачальника (п. 3.1.2. договору).
Вказані в пункті 3.1. умови розрахунків сторони узгоджують в специфікаціях на кожну окрему партію товару (п. 3.2. договору).
Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у договорі або окремо вказаний постачальником у відповідному рахунку-фактурі. Моментом оплати партії товару - вважається дата зарахування грошових коштів банківський рахунок постачальника (п. 3.3. договору).
У п. 9.8. договору сторони узгодили, що не мають права передати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони
24.05.2013р. сторони договору підписали та скріпили печатками додаток № 1 “Специфікація № 1 на постачання товару”, яким визначили товар, що підлягає поставці: Бітум нафтовий дорожній 60/90 у кількості 19,120 тн. загальною вартістю 170 168,00 грн. з ПДВ (вартість одиниці товару з ПДВ становить 8 900,00 грн.). Умови оплати партії товару: покупець сплачує постачальникові 100% передплату вартості партії товару й компенсації вартості її транспортування, у строк 1 банківського дня з моменту отримання рахунку від постачальника. Вартість транспортування: 1.40 грн./тн/км. Строк поставки до 27.05.2013р. (т. 1, а.с. 21).
Позивач за первісним позовом стверджує, що постачальник свої зобов'язання за договором виконав, поставив відповідачу товар: Бітум нафтовий дорожній марки БНД 60/90 у кількості 19,120т з урахуванням вартості його транспортування, на загальну суму 177 663,05 грн. з ПДВ, на підтвердження чого надав підписану сторонами договору та скріплену їх печатками видаткову накладну № РН-0000062 від 25.05.2013р. (т. 1, а.с. 22).
Господарський суд зазначає, що відповідно до вказаної накладної товар отримано ОСОБА_6 за довіреністю № 207 від 24.05.2013р., однак в матеріалах справи вказана довіреність № 207 від 24.05.2013р. відсутня.
Також на підтвердження здійснення поставки позивач за первісним позовом надав підписану постачальником та покупцем та скріплену їх печатками товарно-транспортну накладну № 0062 від 25.05.2013р. (т. 1, а.с. 23).
Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом в порушення умов договору за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 177 663 грн. 05 коп.
26.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв Ойл" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 77 (далі - договір цесії).
Згідно п. 1 договору цесії, в порядку та на умовах, визначених договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договорами, які були укладені між цедентом та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в особі директора ОСОБА_7, який діяв на підставі статуту, зокрема: Дніпропетровський автодор - договір №24/05-13 від 24.05.2013р. на суму заборгованості 177 663,05 грн.
За умовами п. 11. договору цесії цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 11 цього договору та визначається часом, достатнім для належного виконання цього договору сторонами (п. 12. договору цесії).
За цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язків, що передбаченні вищезазначеними договорами (п. 2. договору цесії).
До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання договору відступлення прав вимоги (п. 2.1. договору цесії).
Право вимоги, що відступається цесіонаріеві, засвідчується господарськими договорами, специфікаціями, актами, іншими первинними бухгалтерськими документами, тощо (п. 3. договору цесії).
Копії документів, визначених у п. 3 цього договору, та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цедент за цим договором, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання сторонами цього договору і є його невід'ємною частиною (п. 4. договору цесії).
Порядок та умови розрахунків між сторонами за відступлення права вимоги визначаються у наступному: сума 10 000,00 грн. має бути сплачена цесіонаріем не пізніше 26 грудня 2049 року (п. 5. договору цесії).
До цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника (п. 6. договору цесії).
Цесіонарій повідомлений про будь-які можливі заперечення, які може висувати проти його вимог боржник, а також про зміст листування і переговорів між цедентом і боржником (п. 7. договору цесії).
Цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня набрання чинності цим договором (п. 8. договору цесії).
Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п. 14. договору цесії).
Відповідно до акту прийому-передачі від 26.12.2014р. згідно договору № 77 відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" прийняло наступні документи по договорам між цедентом та філіями Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", зокрема: Дніпропетровський автодор: договір № 24/05-13 від 24.05.2013р.; специфікація № 1 від 24.05.2013р.; рахунок № СФ-0000060 від 24.05.2013р.; видаткова накладна № РН-0000062 від 25.05.2013р.; довіреність № 207 від 24.05.2013р.; товарно-транспортна накладна № 0062 від 25.05.2013р. (а.с.30-32)
Матеріали справи містять надані та завірені позивачем, ТОВ "Партнер Глобал", копії:
- договору поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13;
- Специфікації № 1 від 24.05.2013р. до договору;
- видаткової накладної № РН-0000062 від 25.05.2013р.;
- товарно-транспортної накладної № 0062 від 25.05.2013р.;
- акту звірки взаємних розрахунків з філією "Дніпропетровський автодор" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за період з 01.04.2013р. по 26.12.2014р., який підписаний директором ТОВ "Партнер Глобал" з філією "Дніпропетровський автодор" ДП "Дніпропетровський облавтодор" та містить підпис головного бухгалтера філії ОСОБА_4 та відбиток печатки філії. В акті звірки зазначено про наявність заборгованості філії "Дніпропетровський автодор" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТОВ "Партнер Глобал";
- платіжного доручення № 2269 від 08.04.2015р.;
- протоколу обшуку від 22.07.2015р.;
- повідомлення про відступлення права вимоги від 26.12.2014р.;
- листа № 76-1 від 09.12.2014 "Щодо надання згоди на відступлення права вимоги".
З урахуванням поданих доказів позивач за первісним позовом стверджує, що ТОВ «Партнер Глобал» на законних підставах набуло право вимоги за договором поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13 та просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість в розмірі 177 663 грн. 05 коп.
Проте, ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" заперечує наявність цієї заборгованості в бухгалтерському обліку філії по ТОВ "Партнер Глобал" та, із посиланням на умови п. 9.8 договору поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13 та приписи ч. 3 ст. 512, ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України звернулося до господарського суду із зустрічними позовними вимогами про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014р. № 77 в частині відступлення права вимоги боргу за договором поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13, згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч. 1, 2 ст. 512 Цивільного кодексу України).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Як вказано вище, п. 9.8. договору поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13 встановлено, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.
Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначив, що пункт 9.8 договорів поставок не забороняє передавати права сторін за договорами поставок, оскільки поняття “зобов'язання” та “права” є різними за своєю правовою природою. Тому відступлення саме права вимоги від ТОВ “Резерв-Ойл” до позивача та отримання позивачем лише права на отримання сплати боргу не потребувало додаткової письмової згоди за вищезазначеними договорами поставок.
Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови (ст. 637 Господарського кодексу України).
При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 3, 4 ст. 213 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалось, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, “зобов'язання” у п. 9.8. договору необхідно трактувати як правовідношення, в якому, зокрема, одна сторона - постачальник, зобов'язаний як передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар на користь другої сторони - покупцеві, так і має право вимагати від покупця виконання його обов'язку - сплатити за нього (товар) визначену грошову суму. Тобто поняття «зобов'язання» включає в себе не тільки обов'язки, а й права. Тому твердження позивача, наведене у позовній заяві, є необґрунтованим та безпідставним.
За нормами ст.. ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу).
Позивачем за первісним позовом додана копія платіжного доручення № 2269 від 08.04.2015р. про сплату відповідачем 200 597,42грн. У платіжному дорученні в графі «призначення платежу» вказано: «кредиторська заборгованість за отриману продукцію, згідно договору про відступлення права вимоги». Підстави стверджувати, що волевиявлення відповідача за первісним позовом було спрямоване на погашення заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки № 24/05-13 від 24.05.2013р. відсутні.
Крім того, належних доказів на підтвердження письмової згоди відповідача за первісним позовом щодо передачі прав та обов'язків постачальника за договором поставки № 24/05-13 від 24.05.2013р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" сторонами до суду не надано.
Під час судового розгляду даної справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" подано копію листа №76-1 від 09.12.2014 "Щодо надання згоди на відступлення права вимоги", що підписана з боку ДП "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" директором ОСОБА_7
Позивач за первісним позовом, обґрунтовуючи відсутність у нього оригіналу цього листа, посилається на вилучення оригіналу листа під час проведення в ТОВ "Резерв-Ойл" обшуку (протокол від 22.07.2015 (т. 2, а.с.12).
Проте, листом від 19.09.2016 №17/1 3067 вих.16, прокуратура Дніпропетровської області повідомила про те, що лист №76-1 від 09.12.2014 "Щодо надання згоди на відступлення права вимоги" прокуратурою не вилучався та не приєднувався до матеріалів кримінального провадження №32014040040000051 (т.2, а.с.20-22).
Також ДП "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заперечує факт реєстрації листа у книгах реєстрації як вихідної так і вхідної кореспонденції.
ОСОБА_7, як зазначено в листі слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області від 19.09.2016 №17/1-3233 вих16 на адресу ДП "Дніпропетровський облавтодор", спростовує підписання листа №76-1 від 09.12.2014 "Щодо надання згоди на відступлення права вимоги", (т. 2, а.с.23-25).
Таким чином, позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами отримання згоди боржника на укладення договору відступлення права вимоги.
Водночас, господарський суд критично оцінює твердження представника позивача за первісним позовом щодо отримання вказаного листа від ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" електронною поштою, оскільки належних доказів на їх підтвердження первісним позивачем не надано.
За встановлених обставин, позовні вимоги за первісним позовом є необґрунтованими, недоведеними, не підтвердженими належними доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог господарський суд зазначає наступне.
За правилами ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Отже, особа, яка заявляє вимогу про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, повинна довести, що оспорюваний договір порушує її права та охоронювані законом інтереси, а суду необхідно перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав такої особи.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
У наведеній статті визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу припису ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).
Як встановлено судом, договір відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014р. № 77, який укладено між ТОВ "Партнер Глобал" та ТОВ "Резерв - Ойл", суперечить умовам пункту 9.8 договору поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13 щодо заборони передавати свої зобов'язання за договором поставки третім особам без письмової згоди іншої сторони.
Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги в частині відступлення права вимоги за договором поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі №910/6098/14.
За встановлених обставин, зустрічні позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічним позовами покладаються на ТОВ „Партнер Глобал”.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні первісного позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014р. № 77, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" в частині відступлення права вимоги боргу за договором поставки від 24.05.2013р. № 24/05-13.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (49026, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38837288) на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м. Дніпро, вул. Леніна, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828) в особі філії „Дніпропетровський автодор” Дочірнього підприємства „Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (49124, м. Дніпро, вул. Магаданська, буд. 46, код ЄДРПОУ 35112137) 1 378 грн. 00 коп. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя ОСОБА_8
Повне рішення складено - 27.02.2017