22 лютого 2017 р. Справа № 902/123/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Міського комунального підприємства "Житлово-Експлуатаційна Контора № 12", м.Вінниця
до: Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", м.Вінниця
про стягнення 65 019,21 грн
За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 31.01.2017 р., паспорт серії АВ № 760803 виданий Ленінським ВМ УМВС України у Вінницькій області 14.06.2007 р.
ОСОБА_2, довіреність № б/н від 03.01.2017 р., паспорт серії АВ № 793425 виданий Замостянським РВ УМВС України 21.01.2006 р.
ОСОБА_3, довіреність № б/н від 31.01.2017 р., паспорт серії АВ № 033405 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.09.1999 р.
відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 1/952 від 13.07.2016 р., паспорт серії АА № 651750 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.01.1998 р.
Міським комунальним підприємством "Житлово-Експлуатаційна Контора № 12" заявлено позов до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про стягнення 63 064,93 грн заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення і касовому збору населення № 113-12 від 01.03.2011 р., з яких: 53 596,23 грн - основної заборгованості, 7 455,55 грн - інфляційні втрати, 2 013,15 грн - 3 % річних.
Ухвалою суду від 27.01.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/123/17 та призначено до розгляду на 22.02.2017 р.
20.02.2017 р. представником позивача листом (б/н від 20.02.2017 р.) надано ряд документів.
20.02.2017 р. представником позивача подано заяву (вх.канц. № 06-52/1479/17 від 20.02.2017 р.) в якій він просить стягнути з відповідача 53 596,23 грн. основної заборгованості, а також 9 135,12 грн - інфляційних втрат та 2 287,86 грн - 3 % річних за договором № 113-12 від 01.03.2011 р.
22.02.2017 р. представником позивача супровідним листом (б/н від 22.02.2017 р.) на виконання вимог ухвали суду надано ряд документів.
22.02.2017 р. представником відповідача супровідним листом (б/н від 22.02.2017 р.) подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду від 27.01.2017 р.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подану позивачем заяву (вх.канц. № 06-52/1479/17 від 20.02.2017 р.) суд з огляду на її зміст розцінив її як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Оскільки у відповідності до приписів ст.22 ГПК України збільшення або зменшення розміру позовних вимог позивачем допускається до прийняття рішення, суд дійшов висновку про її прийняття до розгляду.
З урахуванням наведеного вище, раніше поданій заяві позивача судом не надається відповідна юридична оцінка, а розгляд справи здійснюється виходячи із розміру позовних вимог вказаних у заяві про уточнення позовних вимог.
В судовому засіданні 22.02.2017 р. в межах дня судом оголошувалась перерва з метою надання сторонами всіх витребуваних документів в обґрунтування своїх доводів та заперечень.
Після закінчення перерви сторонами обопільно підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2015 р. по 01.10.2015 р.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01.03.2011 р. між Комунальним підприємством "Вінницяоблводоканал" (Довіритель) та Міським комунальним підприємством "Житлово-Експлуатаційна контора № 12" (Повірений) укладено договір-доручення про надання послуг з водопостачання та водовідведення і касовому збору коштів від населення № 113-12 (а.с.10-15, т.1).
За умовами Договору Довіритель як виробник послуг з водопостачання відпускає питну воду споживачу з комунального водопроводу цілодобово або згідно з графіком, затвердженими відповідними місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування і доручає Повіреному проводити облік загальної кількості води, що постачається в будинки житлового фонду згідно з дислокацією (додаток 1) по наявних показниках приладу (лічильника) та нормативом при їх відсутності, вести бухгалтерський облік по нарахуванню оплати за послуги, та проводити касовий збір абонентської плати від населення (споживачів) з послідуючим перерахуванням Довірителю (п.1.1 Договору).
Згідно п. 1.2 Договору Довіритель, як виробник послуг за водовідведення, приймає в комунальну каналізаційну мережу, а Повірений за дорученням довірителя організовує цілодобовий прийом в каналізаційний випуск та мережу господарчо-побутові стоки, веде бухгалтерський обліку нарахуванню оплати за послуги водовідведення холодної та гарячої води, проводить касовий збір абонентної плати від населення (споживачів) з послідуючим перерахуванням Довірителю.
Відповідно п. 3.5 Договору Довіритель за виконання договору оплачує вартість послуг Повіреному в розмірі 3,0 % від суми, що щомісячно проводиться у вигляді оплати по бухгалтерії Довірителя з урахуванням проплочених пільг та субсидій за звітний період.
Довіритель проводить оплату:
- за ведення бухгалтерського обліку по нарахуванню платежів споживачам послуг з водопостачання та водовідведення, з визначенням пільг та субсидій;
- за роботу з споживачами по збору коштів;
- за автоматизовану обробку інформації по зібраним платежам;
- за надання інформації Довірителю;
- за облік води і послуг каналізації, що надається споживачам в будинках з урахуванням приладів обліку.
Винагорода встановлюється у вигляді премії при проведення оплати Довірителю (по результатам актів виконаних робіт) в т.ч.:
а) 2,0 % - винагорода при оплаті праці понад 100 % від перерахованої суми;
б) 2,5 % - винагорода при оплаті понад 110 % від перерахованої суми;
в) 3,0 % винагорода при оплаті понад 120 % від перерахованої суми;
г) 1 % від суми зібраних коштів Довірителю, або альтернативними підприємствами і переданих Довірителю через банківські установи; за укладення договорів про надання послуг з водопостачання та водовідведення зі споживачами 0,30 грн за 1 договір.
Повірений щоденно проводить перерахування коштів у розмірі 100 % зібраних касою Повіреного на поточний рахунок Довірителя. Довіритель проводить розрахунки за отримані послуги окремо з кожним з учасників: Довіритель, банком на підставі актів виконаних робіт на протязі п'яти банківських днів, з моменту оформлення документів після розрахункового періоду (місяця) в розмірах передбачених п. 3,5 фактично виконаним роботам при умові наявності і підписання сторонами акта виконаних робіт (п. 3.6 Договору).
Повірений несе відповідальність за затримку коштів на своєму рахунку більше 5 банківських днів в розмірі 1 % від суми затримки за кожний день і відповідно із діючим законодавством, так само Довіритель несе відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору (п.3.7 Договору).
Згідно п. 6.1 договір діє з 01.03.2011 р. по 01.03.2012 р., однак якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення, він продовжується на наступний рік (п.6.6 Договору).
Як вбачається із наявних у справі доказів на підставі умов Договору позивач передав відповідачу за період з липня 2015 р. по вересень 2015 р. надав послуги на загальну суму 53 596,23 грн, що підтверджується актами виконаних робіт від 31.07.2015 р., від 08.09.2015 р., від 30.09.2015 р. (а.с. 16 - 21 т.1).
09.12.2015 р. на адресу відповідача надіслано претензію № 650 з вимогою погашення заборгованості.
Матеріали справи не містять ні доказів реагування відповідачем на заявлену претензію, ні доказів погашення відповідачем заборгованості.
Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 22.02.2017 р. становить 53 596,23 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2015 р. по 01.10.2015 р., який наявний в матеріалах справи та визнається відповідачем в усних поясненнях поданих в судовому засіданні.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту укладення сторонами договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення і касовому збору коштів від населення від 01.03.2011 року № 113-12 між ними виникли зобов'язання які регулюються главою 68 Цивільного кодексу України "Доручення".
Згідно ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
За приписами ч.1 ст.1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.4 ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З врахуванням доведеності позивачем заявлених позовних вимог та відсутності доказів оплати боргу суд вважає, що позов в частині стягнення 53 596,23 грн боргу за надані послуги є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" 9 135,12 грн - інфляційних втрат та 2 287,86 грн - 3 % річних за період з 08.08.2015 р. по 25.01.2017 р. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення і касовому збору населення № 113-12 від 01.03.2011 р. у зв'язку з чим суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Таким чином, заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних невиконання умов договору є правомірним, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.
При перерахунку сум інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора судом отримано 2 287,86 грн 3 % річних та 8 688,33 грн. інфляційних втрат в зв'язку з чим в стягненні 446,79 грн інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених безпідставно.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні інфляційних втрат.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
22.02.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", вул.Київська, 173, м. Вінниця, 21022 (ідентифікаційний код - 03339012) на користь Міського комунального підприємства "Житлово-Експлуатаційна контора № 12", вул.Миколи Ващука, 16, м.Вінниця, 21029 (ідентифікаційний код - 20084619) - 53 596 грн 23 коп. - боргу, 2 287 грн 86 коп. - 3 % річних, 8 688 грн 33 коп. - інфляційних втрат, 1 589 грн 01 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. В стягненні 446 грн 79 коп. інфляційних втрат відмовити.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27 лютого 2017 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.