21.02.2017 Справа № 904/12452/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпро
про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 10 900,00грн.
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 представник - дов. б/н від 23.06.2016р.
Від відповідача: ОСОБА_4 представник - дов.б/н від 06.02.2017р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 10 900,00 грн. безпідставно набутих коштів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що ним з 2013р. по 2016р. на рахунок відповідача помилково перераховувались грошові кошти у загальній сумі 10 900,00 грн.
В ході судового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що між сторонами було укладено договори на обслуговування охоронних систем № 07/02-т/10 від 07.02.2010р. та № 0103-Т/12 від 01.03.2012р., відповідачем протягом майже трьох років щомісяця виконувались послуги з обслуговування охоронних систем, а позивачем відповідно здійснювалась оплата за вказані послуги, отже грошові кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому вони за своєю природою не є безпідставно набутими коштами у розумінні ст. 1212 ЦК України. Крім того, про надання відповідачем позивачу послуг з обслуговування охоронних систем свідчать і Акти здачі-приймання, які надсилались поштою на адресу позивача, але з невідомої відповідачу причини не були підписані позивачем.
Позивач 24.01.2017р. надав пояснення, в яких зазначив, що договори, на які містяться посилання в платіжних дорученнях позивача це договори, які укладені між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Гарантія-СА» та ПП «ГОЛ». Реквізити саме цих договорів і були помилково внесені до шаблонів платіжних доручень.
23.01.2017р. у судовому засіданні оголошено перерву до 07.02.2017р., 07.02.2017р. оголошено перерву до 21.02.2017р.
Позивач 20.02.2017 надав додаткові пояснення у справі, в яких підтримав свої позовні вимоги.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.
У судовому засіданні 21.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Як зазначено у позовній заяві, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач) на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач), у зв'язку допущеною помилкою при формуванні зразка платіжного доручення, а саме із внесенням до графи платіжного доручення «призначення платежу» посилання на «договір № 07/02-т/10 від 07.02.2010р.» та «договір № 0103-Т/12 від 01.03.2012р.», в період з 2013р. по 2016р., без укладання будь-якого договору та не в рахунок оплати товарів (робіт, послуг) перераховано грошові кошти на загальну суму 10 900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи (а.с. 9-24, 21-39).
Позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення помилково перерахованих коштів (а.с. 26).
Відповідач відповіді на заяву не надав, суму безпідставно отриманих коштів не повернув, що стало причиною звернення позивача з позовом до суду.
У відзиві на позов Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, послався на те що договори на обслуговування охоронних систем № 07/02-т/10 від 07.02.2010р. та № 0103-Т/12 від 01.03.2012р. укладалися саме між ним та позивачем, та зазначив, що здійснення ним послуг з обслуговування охоронних систем виконувалось на підставі домовленостей з позивачем, про що свідчать акти здачі-приймання робіт.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову на підставі наступного.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Як вбачається з платіжних доручень, наданих до суду, в графі «призначення платежу» міститься посилання на договір № 07/02-т/10 від 07.02.2010р. та договір № 0103-Т/12 від 01.03.2012р., тоді як зазначені договори між позивачем та відповідачем не укладалися.
В ході судового розгляду справи позивач пояснив, що договори, на які містяться посилання в платіжних дорученнях позивача це:
- договір № 0103-Т/12 від 01.03.012р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Гарантія-СА";
- договір № 07/02-Т/10 від 07.02.2010р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та ПП "ГОЛ" (знищений за спливом строку виконання та зберігання).
Реквізити саме цих договорів і були помилково внесені до шаблонів платіжного доручення.
Суми до перерахування були незначними, платежів було багато, саме тому тривалий час позивач взагалі не звертав увагу на такі платежі. Помилковість перерахування виявлено випадково і тільки в листопаді 2016р., про що і повідомлено відповідачу спочатку усно, а потім в письмовій формі.
Однак відповідач, грошові кошти не повернув.
Як зазначив позивач, згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_2 не має зареєстрованого виду економічної діяльності за яким він може надавати послуги з обслуговування охоронних систем, що беззаперечно свідчить про те, що відповідач не мав жодних правових підстав для надання таких послуг, а сформовані та надані суду відповідачем докази є такими, що не відповідають ознакам, які притаманні доказам у справі.
До цих пояснень позивач в якості доказу надав копію Договору на централізовану технічну охорону об'єкта № 0103-т/12 від 01.03.2012. відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 та ПП «Гарантія-СА» уклали договір на охорону об'єкта за адресою, м. Дніпропетровськ, вул. О. Гончара, 6 (а. с. 97-103).
З витягів з ЄДРПОУ, зроблених судом, вбачається, що:
- ПП «Гарантія-СА» зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3, засновником підприємства є ОСОБА_2, керівником - ОСОБА_5, видами діяльності підприємства є, в тому числі, приватні охоронні служби, обслуговування систем безпеки (а. с. 112-113),
- ТОВ «ГОЛ» зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3, засновниками підприємства є ОСОБА_2, та ОСОБА_5, керівником - ОСОБА_2, видами діяльності підприємства є, в тому числі, приватні охоронні служби, обслуговування систем безпеки (а. с. 14-115).
В свою чергу, відповідач підтвердив, що позивачем дійсно укладалися договори з вищезазначеними організаціями, засновником яких є відповідач.
Доказів оплат по договорах позивач суду не надав, зазначивши, що оплати по вищезазначених договорах не мають відношення до даного спору.
Представник відповідача також зазначив, що йому невідомо про те чи були оплати по договорах, які укладалися між позивачем та ПП «Гарантія-СА» і ТОВ «ГОЛ».
Отже, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача безпідставно одержаних грошових коштів, у зв'язку з відмовою їх повернення.
Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За вимогами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідач, у відзиві на позов, заперечуючи проти позовних вимог, послався на те що договори на обслуговування охоронних систем № 07/02-т/10 від 07.02.2010р. та № 0103-Т/12 від 01.03.2012р. укладалися саме між ним та позивачем, та зазначив, що здійснення ним послуг з обслуговування охоронних систем виконувалось на підставі домовленостей з позивачем, про що свідчать акти здачі-приймання робіт.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що посилання у відзиві на укладені з позивачем договори було помилковим, а між сторонами укладено за домовленістю усний договір на виконання послуг з обслуговування охоронних систем.
При цьому, в підтвердження укладення договору та його виконання відповідач посилається на акти здачі-прийняття робіт, копії яких долучив до матеріалів справи (а.с. 44-80).
Проте, слід зазначити, що акти містять посилання на вартість виконаних робіт з обслуговування охоронних систем на різні суми: 400,00 грн., 500,00 грн., 200,00 грн. Однак, ні доказів виконання будь-яких робіт, ні пояснень - на якому саме об'єкті позивача та в чому полягала робота з обслуговування охоронних систем, відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як зазначено вище, приписами ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст.901 ЦК України істотним у договорі про надання послуг є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання.
Отже, сам по собі акт здачі-прийняття робіт не може бути документом, який підтверджує укладення між сторонами правочину та не визначає істотних умов необхідних для договорів надання послуг (порядку, строків, обсягів, вартості робіт).
Крім того, згідно ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення, тоді як відповідачем не надано суду доказів виконання будь-яких робіт.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що між сторонами договір про надання послуг не був укладений, оскільки не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, суд приходить до висновку про те, що спірні грошові кошти в сумі 10 900,00 грн., є такими, що одержані відповідачем без достатніх правових підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
З огляду на положення частини першої статті 207 ЦК України наявність письмових документів, які свідчать про волю сторін на виконання робіт по обслуговуванню охоронних систем у даній справі відсутня.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Натомість, відповідачем не наведено обставин, які б стали підставою для відмови в позові про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів.
Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню з стягненням з відповідача грошових коштів в сумі 10 900,00 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 11, 202, 205, 206, 207, 626, 628, 638, 901, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (49094, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 10 900,00 грн. (десять тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) - безпідставно набутих коштів, 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 27.02.17р.
Суддя Н.Г. Назаренко