21.02.2017 Справа № 904/895/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "АСТРЕЯ"
до Державного підприємства "Науково-технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіоактивними відходами, речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання"
про стягнення заборгованості
Суддя Мартинюк С.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 01-03/443 від 17.10.2016 року, представник;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "АСТРЕЯ" звернулось до господарського суду із позовом до Державного підприємства "Науково-технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіоактивними відходами, речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання" про стягнення заборгованості в розмірі 49500грн., 5818,50 грн. пені, 2835,00 грн. штрафу, 2718грн. інфляційних та 639грн. 3 % річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №09-15 про надання юридичних послуг від 01.09.2015 року в частині повного та своєчасного розрахунку.
Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.02.2017 року до 21.02.2017 року.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.02.2017року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -
01.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридично-консалтингова компанія “АСТРЕЯ” (далі - позивач) та Державним підприємством “Науково-технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіоактивними відходами, речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання” (далі-відповідач) було укладено договір №09-15 про надання юридичних послуг (далі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору, Юридична Компанія зобов'язувалася здійснювати правове обслуговування фінансово-господарської діяльності Відповідача, шляхом надання юридичних послуг.
В п.4.1 Договору сторони погодили щомісячну вартість винагороди за надані послуги у розмірі 4 500,00 грн.
Пунктом 4.2 Договору встановлено порядок оплати винагороди у розмірі визначеному у п.4.1 Договору не пізніше 5 днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок юридичної Компанії, або іншим не забороненим законодавством способом.
Додатковою угодою до Договору б/н від 23.11.2015року, яка є невід'ємною частиною Договору, встановлено вартість участі Юридичної компанії в засіданнях судів та представлення інтересів Відповідача в організаціях, службах м.Києва у розмірі 1 500,00 грн.
У п.8.1 Договору визначено строк чинності цього Договору до 31.12.2015, якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії цього Договору від Сторін не надійде письмових заяв про припинення дії Договору, то Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.
Позивач надав відповідачу передбачені договором послуги, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі наданих послуг від 30.01.2016 на суму 4500,00 грн., від 29.02.2016 на суму 4500,00 грн., від 29.02.2016 на суму 1500,00 грн., від 29.04.2016 на суму 4500,00 грн., від 31.05.2016 на суму 4500,00 грн., від 31.05.2016 на суму 1500,00 грн., від 31.07.2016 на суму 4500,00-" грн., від 31.08.2016 на суму 4500,00 грн., від 30.09.2016 на суму 4500,00 грн., від 30.09.2016 на суму 1500,00 грн., від 31.10.2016 на суму 4500,00 грн., 30.11.2016 на суму 4500,00 грн., від 30.12.2016 на суму 4500,00 грн., які підписані Відповідачем і скріплені його печаткою.
Відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 49500 грн.
Доказів оплати заборгованості сторонами не надано.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків оплати, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 49500 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.6.2. договору, у разі невиконання зобов'язань з виплати винагороди, в тому числі, додаткової винагороди, клієнт сплачує юридичній компанії штрафні санкції у розмірі, встановленому ст. 231 Господарського кодексу України.
Позивачем з посиланням п. 6.2. договору нараховано відповідачу пеню в розмірі 5818,50 грн. та 2835грн. штрафу.
Частина 2 та частина 6 ст. 231 ГК України встановлюють різні розмірі штрафних санкцій, в той час як п. 6.2. спірного договору не містить посилання на конкретну частину ст.231 ГК України, що не дозволяє дійти висновку про те, що сторони дійшли згоди про розмір штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання. Тому в частині позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 5818,50 грн. та штрафу в розмірі 2835,00 грн. слід відмовити.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні в розмірі 2718,00грн. з лютого 2016 року по грудень 2016 року (по кожному акту окремо) та 3% річних в розмірі 639грн. за період з 04.02.2016 року по 23.01.2017 року (по кожному акту окремо).
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних, господарський суд вважає за можливе позовні вимоги в частині їх стягнення задовольнити.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з присудженням до стягнення з відповідача 49500 грн. основного боргу, 2718 грн. інфляційних та 639грн. 3 % річних. В решті позовних вимог слід відмовити.
Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіоактивними відходами, речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання" (52204, м. Жовті Води, вул. Петровського, 37, код ЄДРПОУ 19090572) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "АСТРЕЯ" (52200, м. Жовті Води, вул. Б.Хмельницького, 10/29, код ЄДРПОУ 35381026) заборгованість в розмірі 49500 грн., 2718 грн. інфляційних, 639 грн. 3 % річних та 1374,91грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 27.02.17
Суддя ОСОБА_2