27 лютого 2017 року Справа № 922/4043/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Сибіги О.М., Бакуліної С.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від09.11.2015
у справі№922/4043/15
Господарського судуХарківської області
за позовомКомунального закладу охорони здоров'я "Барвінківська центральна районна лікарня"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
провизнання недійним договору оренди та повернення приміщення,
Касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2015 касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 була повернута на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із тим, що судовий збір сплачено не у встановленому розмірі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2016 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 повернуто на підставі пункту 2 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із тим, що її подано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2016, клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 відхилено, касаційну скаргу повернуто особі, що її подала, на підставі пункту 5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.12.2016 відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у прийнятті касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2015, оскільки клопотання про відновлення строку подання скарги було відхилено попередньою ухвалою суду касаційної інстанції.
Звернувшись п'ятий раз із касаційною скаргою на постанову господарського суду апеляційної інстанції особа, що її подала, просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження.
Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Перелік обставин, після усунення яких касаційна скарга може бути подана повторно, наведено у частині 3-й статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, однак Господарським процесуальним законодавством не передбачено право звернення з касаційною скаргою, якщо її було повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Про вказані обставини та зазначені норми права особі, що звернулась із касаційною скаргою, було зазначено у вказаній вище ухвалі Вищого господарського суду України від 19.12.2016.
Чергова подача касаційної скарги із додатковими доводами щодо причин пропуску процесуального строку та їх розгляд судом касаційної інстанції після повернення попередньої касаційної скарги, є порушенням стандарту "законності".
Так, як вбачається із рішення Європейський суд з прав людини від 31.07.2000 зі справи "Єчюс проти Литви" сам закон повинен бути передбачуваним при застосуванні такою мірою, щоб відповідати стандарту "законності", встановленому Конвенцією, тобто стандарту, який вимагає, щоб усі закони були достатньо точними, аби надавати особі можливість - у разі необхідності, з наданням належної консультації - передбачати в розумних межах за даних обставин ті наслідки, які може спричинити певна дія.
Таким чином повернення касаційної скарги вищезазначеною ухвалою Вищого господарського суду України на підставі статті 1113 ч.1 п.5 Господарського процесуального кодексу України та положення вказаної норми права давали правові підстави заявнику передбачати за даних обставин ті наслідки, які може спричинити подальша подача касаційної скарги, а саме - відсутність правових підстав для її прийняття судом касаційної інстанції.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права, тому враховуючи наведені вище законодавчі положення, правові підстави для прийняття повторно поданої касаційної скарги, після її повернення на підставі статті 1113 ч.1 п.5 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відмовою у клопотанні про відновлення строку подання касаційної скарги, відсутні.
Крім того, у зв'язку із не однаковим застосуванням пункту 5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення однакового застосування норм права відповідно до положень статті 36 частини другої п.п.2, 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) роз'яснив у пункті 5, що якщо касаційну скаргу подано повторно після повернення первісної касаційної скарги на підставі пункту 5 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, якщо клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги було відхилено, то відповідні обставини виключають перегляд судових рішень у касаційному порядку, а Вищий господарський суд України відмовляє у прийнятті касаційної скарги і виносить з цього приводу відповідну ухвалу.
При цьому, як вбачається із рішення Європейський суд з прав людини від 05.05.2011 зі справи "Редакція газети "Правоє дєло" та Штекель проти України", якщо є докази вважати, що суди були схильні до широкого тлумачення законодавчих положень, суди мають виходити саме із такого широкого тлумачення законодавчих положень.
Таке тлумачення не буде суперечити принципу юридичної визначеності.
Отже, враховуючи наведені вище положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права, тому виходячи із широкого тлумачення наведених вище законодавчих положень правові підстави для прийняття касаційної скарги відсутні.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 86, 107Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у прийнятті касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі №922/4043/15 Господарського суду Харківської області до провадження Вищого господарського суду України, та повернути касаційну скаргу особі, що її подала.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді О.М. Сибіга
С.В. Бакуліна