Справа № 147/1211/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Костюк Г.М.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
21 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.
секретар судового засідання: Шемчук Ю.А.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії,
В вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2016 року адміністративний позов залишено без розгляду, в зв'язку з пропущенням строку звернення з позовом до суду.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
16 лютого 2016 року до суду від відповідача надішли заперечення на апеляційну скаргу та заява про розгляд справи без участі їх представника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 2, 3ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як встановлено судом апеляційної інстанції позивач, 28 березня 2013 року перебуваючи в країні Португалія на офіційній роботі народила двох дітей.
23 листопада 2014 року позивач звернулась до відповідач з заявою про отримання допомоги при народженні двох дітей.
Листом управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області від 26 листопада 2014 року відмовило позивачу у задоволенні її заяви.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Однак, ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області суду від 28 листопада 2016 року адміністративний було залишено без розгляду з підстав пропуску строку на оскарження вказаного рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Представник позивача в судовому засіданні в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем зазначив, що після звернення з заявою до відповідача 05 грудня 2014 року ОСОБА_3 виїхала з України до країни Португалія та лише в січні 2016 року повернулась на територію України.
Перебуваючи в Україні, позивач тривалий час знаходилась в лікарні, у зв'язку з хворобою дітей, що стало перешкодою вчасного звернення до суду з даним позовом.
Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія відповіді управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області від 26 листопада 2014 року № Ш-05-47-2400, яку як зазначив представник позивача він отримав під час ознайомлення з матеріалами ОСОБА_3 у вказаному управлінні, у зв'язку з тим, що оскаржуваної відповіді позивач не отримала.
Колегія суддів звертає увагу, що частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В свою чергу відповідач для надання відповідних пояснень та доказів по справі в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений, а в поданих до суду заперечень не вказано будь яких порушень з боку позивача щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом, більше того державний орган не надав суду підтвердження виконання покладеного на нього обов'язку щодо належного повідомлення особи про вчинені ними дії відносно останньої та своєчасного направлення оскаржуваного рішення. Надана до суду копія відповіді відповідача від 26 листопада 2014 року за № Ш-05-47-2400 не містить відомостей про отримання її позивачем.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, як по запереченням відповідача так і по матеріалам справи не може встановити чітку дату, на яку вказує відповідач, отримання ОСОБА_3 вищезазначеної відповіді.
Відповідно до статті 3 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди при розгляді справ використовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).
У Рішенні у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).
Як випливає з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області від 26 листопада 2014 року за № Ш-05-47-2400 про відмову в наданні допомоги при народженні на двох дітей.
Однак, судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення даної позовної заяви без розгляду не було встановлено дату фактичного отримання позивачем відповіді управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області, тобто судом не встановлено дати початку перебігу оскарження вищезазначеного рішення, що у свою чергу свідчить про порушення судом першої інстанції вищенаведених правових норм.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менш, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які докази отримання вказаного листа від 26 листопада 2014 року за № Ш-05-47-2400 про відмову в наданні допомоги при народженні на двох дітей, відтак висновок суду першої інстанції про недотримання позивачем строку звернення до суду регламентованого положеннями частини 2 статті 99 КАС України є передчасним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно з п. 3 ч.1 статті 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії скасувати.
Справу направити до Тростянецького районного суду Вінницької області для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена в повному обсязі 27 лютого 2017 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Граб Л.С.