Справа № 127/20189/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Іщук Т.П.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
21 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.
секретар судового засідання: Шемчук Ю.А.,
за участю:
позивача :ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
в вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
21 лютого 2016 року на адресу суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з серпня 2002 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці та отримує пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України " Про прокуратуру", у розмірі 90 відсотків від чинної на той час заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури.
28 липня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки про складові заробітної плати № 18/255 від 28 липня 2016 року, виданої прокуратурою Вінницької області.
Листом № 248/Д-11 від 30 серпня 2016 року відповідач повідомив ОСОБА_2 про те, що перерахунок пенсії відповідно до поданої ним заяви не підлягає здійсненню, оскільки з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру", не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 працював в органах прокуратури та набув право на пенсійне забезпечення за вислугою років відповідно до положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права).
Так, Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
15.07.2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру", крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абзацу першого ч.2 ст.46-2, ст.47, частини першої ст.49, ч.5 ст.50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст.50-1, частини третьої ст.51-2, ст.53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст.2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст.13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Як встановлено з матеріалів справи, 28 липня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати № 18/255 вих-16 від 28 липня 2016 року, виданої прокуратурою Вінницької області.
Таким чином, на час звернення ОСОБА_2 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.
Згідно ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.
З 15 грудня 2015 року та на час виникнення спірних правовідносин діючим законодавством України не було визначено механізму перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.
Таким чином, на час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.
Відповідно, відсутність на час звернення позивача до відповідача затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, не є доказом неправомірності дій відповідача.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ні можливості, ні механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Окрім того, посилаючись у своєму рішенні на правову позицію Верховного Суду України (постанова від 10.12.2013 справа № 21-348а13) , суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спірні правовідносини у вказаній справі виникли у листопаді 2012, коли підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулювалися частинами 13 та 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті). Таким чином, нормами матеріального закону було визначено умови та порядок перерахунку пенсій, які призначені працівникам прокуратури.
Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці та проведення перерахунку призначеної пенсії позивачу, оскільки з 15 грудня 2015 року та на час виникнення спірних правовідносин діючим законодавством України не було визначено механізму перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.
Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2017 року у справі № К/800/27464/16.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яка ним отримувалась до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
На підставі вищевикладеного, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_2 з 1 січня 2016 року перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України, в редакції, що діяла на момент призначення йому пенсії, в розмірі 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, згідно довідки прокуратури Вінницької області № 18/255 вих. 16 від 28 липня 2016 року.
Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці задовольнити повністю.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 лютого 2017 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Граб Л.С.