Справа № 676/4127/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Швець О.Д.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
23 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації (УПСЗН Кам'янець-Подільської РДА) про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни та зобов'язання відповідача надати позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився. Проте, 26 січня 2017 року через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №1560 подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1, виданим 26 листопада 2007 року Хмельницькою обласною державною адміністрацією, вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 підтверджується статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до довідки МСЕК №561370, позивачу призначено з 01 липня 2012 року ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС довічно.
Також, зв'язок хвороби ОСОБА_2 з наслідками роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується Експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №09 від 18 жовтня 2007 року по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС.
Крім того, в матеріалах справи міститься справка №10 від 12 травня 1993 року, видана трестом «Сільбуд» Хмельницьке автотранспортне підприємство 2263, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_2 працює водієм автомобіля Кам'янець-Подільської автоколони, та в період з 10 липня по 19 липня 1986 року знаходився в Чорнобильській зоні, перевозив цемент з ст. Вільча Полеського району Київської області в Прип'ять на автомобілі ЗІЛ-130В (згідно телефонограми б/н від 03.07.86 р) і його заробітна плата за 10 днів нарахована в 4-х кратному розмірі і склала 280 рублів.
За таких обставин, позивач звернувся до відповідача з заявою щодо призначення йому відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення.
Проте, листом від 27 липня 2016 року №2724/05-02/2016 відповідач відмовив у наданні позивачу статусу інваліда війни у зв'язку з тим, що ним не надано підтвердження факту його залучення до складу невоєнізованого формування цивільної оборони, факту виконання ним заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі таких формувань.
Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують його участь у формуваннях Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а відтак відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні статусу інваліда війни.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, ст. 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Положенням про Цивільну оборону (ЦО) СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976р. №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975р. №90, формування ЦО, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Завдання щодо виконання завдань виробничого характеру на них не покладалися та не покладаються.
При цьому, згідно із ст. 9 Закону України "Про Цивільну оборону України " - силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про Цивільну оборону України " - невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст. 12 Закону України "Про Цивільну оборону України" - для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.
Колегія суддів зауважує, що обов'язковими умовами за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Проте, судом апеляційної інстанції при дослідженні матеріалів справи встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо віднесення треста «Сільбуд» Хмельницьке автотранспортне підприємство 2263 до складу формувань Цивільної оборони та докази залучення ОСОБА_2 саме до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову є передчасним та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 серпня 2015 року у справі №К/800/12449/15.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2016 року, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Боровицький О. А. Сапальова Т.В.