Справа № 669/1200/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Бараболя Н.С.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
23 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
В листопаді 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
22 лютого 2016 року до суду надійшло клопотання від відповідача про розгляд справи за відсутності його представника (вх. №294/17).
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, зважаючи на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Білогірському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 21 червня 2007 року управлінням праці і соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області, позивач є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 5).
09 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про припинення утримання із розміру її пенсії податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Листом від 10.11.2016 № 50/Н/З Білогірське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області повідомило, що оскільки позивач отримує довічне грошове утримання, а не пенсію, передбачені Податковим кодексом України пільги по утриманню податку на неї не поширюються, а суми грошового забезпечення підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_2 є інвалідом війни, призначене їй щомісячне довічне грошове утримання не підлягає оподаткуванню відповідно до пп. 164.2.19 п. 164. 2 ст. 164 ПК України, а тому дії Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області є неправомірними.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб (ст. 9 ПК України).
Положенями ст.ст. 162-164 ПК України встановлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, в тому числі, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 167.4 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.
Крім того, п. 16-1 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України закріплено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
За приписами п.п. 164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Також положеннями п. 23 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII встановлено, що інвалідам війни та прирівняним до них особам (ст. 7) надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, з 19.07.2016 із пенсії позивача здійснюється утримання податку на доходи фізичних осіб та війський збір, що не заперечувалось сторонами у справі.
Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач є інвалідом війни, то призначене їй щомісячне довічне грошове утримання не підлягає оподаткуванню відповідно до абз 2 пп. 164.2.19 п. 164. 2 ст. 164 ПК України.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, спростовуються наявними в матеріаліх справи доказами, у зв'язку із чим відкидаються судом як безпідставні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення за повного з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи при дотримані норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.