Справа № 802/3629/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Гуменюк К.П.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
21 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б. ,
секретар судового засідання: Шемчук Ю.А.,
за участю:
представника позивача: Лірника Івана Івановича
представника третьої особи: Бойка Івана Григоровича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької обласної ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Вінницької міської ради до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницька обласна рада, управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про визнання дій протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
Вінницька міська рада звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницька обласна рада, управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про визнання дій протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Вінницька обласна рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Представник Вінницької обласної ради в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив суд її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші сторони в судове засідання не з'явились. Про час, день та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, відповідно до пункту 2.5. рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1324 від 28 вересня 2000 року управлінню по експлуатації адміністративних будинків обласної ради оформлено право постійного користування землею на земельну ділянку площею 0,2968 га в м. Вінниці по вулиці Хмельницьке шосе, 7 для комерційних потреб (т. 1 а.с. 8).
Розпорядженням Вінницької обласної ради № 116 від 31 серпня 2001 року управління по експлуатації адміністративних будинків обласної ради було перейменовано в управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (т. 1 а.с. 30).
07 липня 2006 року, на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28 грудня 2001 року № 2293 «Про оформлення права користування землею управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області» (т. 1 а.с. 29), було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2968 га в м. Вінниці по вулиці Хмельницьке шосе, 7 для комерційних потреб (серії ЯЯ № 015776), кадастровий номер: 0510100000:02:052:0072 (т. 1 а.с. 9).
10 квітня 2014 року відповідачем було прийнято рішення про внесення запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку розташовану у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе,7, площею 0,2968 га для комерційних потреб, кадастровий номер якої 050100000:02:052:0072, а саме право власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Поняття земельної ділянки як об'єкту права власності визначено в статті 79 Земельного кодексу України (далі -ЗК України), у відповідності до якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Суб'єктами права власності на землю, відповідно до ст. 80 ЗК України, є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Таким чином, законодавчо закріплено три форми власності землі: 1) приватна; 2) комунальна; 3) державна.
Право власності на землю територіальних громад врегульовано статтею 83 ЗК України, у відповідності до частин 1 якої встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. При цьому суд звертає увагу на положення частини 2 даної статті, якою визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Право постійного користування земельною ділянкою передбачено статтею 92 ЗК України, у відповідності до якої право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
01 січня 2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 № 5245-VI (далі - Закон № 5245-VI).
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 5245-VI визначено, що розмежування земель державної та комунальної власності з дня набрання чинності цим Законом відбувається таким чином:
3. землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI, з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Територіальна громада та обласна рада, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), входять до системи місцевого самоврядування.
Поняття територіальної громади визначено у статтях 1 та 6 Закону № 280/97-ВР, за змістом яких територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Ради, в тому числі обласні, є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами (частина 2 статті 10 Закону № 280/97-ВР), тобто, ради - представницькі органи місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 5 Закону № 5245-VI визначено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Статтею 122 Земельного кодексу України № 2768- ІІІ від 25.10.2001 року встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ міст належить : розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.
Згідно ст. 117 вищезазначеного Кодексу, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішенням відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим кодексом.
Так, у рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, їх місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання - передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання - передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, Вінницькою міською радою рішення про передачу земельної ділянки, яка розташована за адресою м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,7 площею 0,2968 га. у власність територіальної громади Вінницької області не приймалось.
Проте, не зважаючи на вищезазначені обставини, представник Вінницької обласної ради Гайдайчук О.П. 04 квітня 2014 року звернувся до реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2968 га по вул. Хмельницьке шосе, 7 в м. Вінниці за територіальними громадами сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради та заявою про державну реєстрацію права постійного користування на вказану земельну ділянку за управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області.
10 квітня 2014 року на підставі поданих документів, державним реєстратором реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Шуляк А.О. були прийняті рішення № 12329224 про державну реєстрацію права власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради на земельну ділянку, що розташована у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 7, кадастровий номер 0510100000:02:052:0072 (т. 1 а.с. 115) та № 12329466 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, що розташована у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 7, кадастровий номер 0510100000:02:052:0072, за управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (т. 1 а.с. 116).
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1952-IV) регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 цього Закону передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
В силу вимог приписів ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Статтею 15 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Водночас згідно з ч. 4 ст. 15 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що земельна ділянка площею 0,2968 га, яка розташована за адресою: вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, Вінницькій обласній раді не передавалась у встановленому Законом порядку, а надавалась лише управлінню по експлуатації адміністративних будинків обласної ради виключно у користування, є такою, що залишена у комунальній власності територіальної громади міста Вінниці, у зв'язку з чим державний реєстратор безпідставно зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку за територіальними громадами сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради, а також право постійного користування цією земельною ділянкою за управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області.
В силу вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Вінницької обласної ради не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької обласної ради залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 27 лютого 2017 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Сапальова Т.В. Матохнюк Д.Б.