Справа № 127/9587/14-а
24 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про перерахунок та приведення у відповідність пенсії ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі за період з 13.11.2013 року по 31.12.2013 року скасовано та в цій частині в задоволенні позову відмовлено. В решті постанову залишено без змін.
16 травня 2016 року позивачем подано до суду апеляційної інстанції заяву про роз'яснення вищевказаної постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи заяви про роз'яснення судового рішення, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 170 КАС України передбачено, що якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина 2 статті 170 КАС України).
Зазначена норма передбачає підстави для роз'яснення судового рішення в судовому засіданні. Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Роз'яснення судового рішення можливе коли воно нечітке за змістом, є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Стаття 170 КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Як випливає з роз'яснень, що містяться в пункті 21 постанови Пленуму Верхового Суду України № 14 від 18.12.2009 "Про судове рішення у цивільній справі", роз'яснення судового рішення можливе у випадку, коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію; при цьому суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд своєю ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
З огляду на положення статті 170 КАС України роз'яснена може бути постанова або ухвала суду у разі, якщо без такого роз'яснення її неможливо виконати, оскільки високою є ймовірність неясності резолютивної частини рішення. Механізм визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось з осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане КАС України.
14 лютого 2017 року та 22 лютого 2017 року ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного адміністративного суду подано заяви про залишення його заяви про роз'яснення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року без розгляду у зв'язку з тим, що йому рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року є зрозумілим та додаткового роз'яснення не потребує.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив за результатами заяви може прийняти ухвалу про задоволення заява про роз'яснення судового рішення або про відмові у роз'ясненні судового рішення.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки позивачем подано до суду заяву про залишення його заяви про роз'яснення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року без розгляду у зв'язку з тим, що йому рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року є зрозумілим та додаткового роз'яснення не потребує, а тому в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення слід відмовити.
Керуючись статтями 170, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.