Справа № 802/1957/16-а
Головуючий у 1-й інстанції:
Мультян Марина Бондівна
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
24 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Білоуса О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Амск" про стягнення податкового боргу,
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Амск" про стягнення податкового боргу.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
В силу положень частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Для з'ясування питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити фактичну обставину, з настанням якої позивач дізнався або мав би дізнатися про порушення свого права.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, податковий борг у товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК" виник внаслідок несплати узгодженого згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року податкового зобов'язання на підставі податкових повідомлень, винесених Житомирською митницею у 2005 році.
При цьому статусу податкового боргу дане податкове зобов'язання набуло у травні 2013 року після закінчення встановленого пунктом 57.3. статті 57 ПК України десятиденного строку для добровільного погашення грошового зобов'язання після його узгодження.
Отже, до даних правовідносин застосовуються норми Податкового кодексу України і строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України 57.3. у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України в разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнуто протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Калинівською ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області було пропущено встановлений статтею 102 Податкового кодексу України строк тривалістю 1095 днів для звернення до адміністративного суду з вимогою про стягнення податкового боргу, оскільки податковий борг виник у травні 2013 року, а позовна заява подана до суду у листопаді 2016 року.
Щодо тверджень представника позивача, що податковим органом не порушено строк звернення до суду, оскільки позовна заява була передана до відділення поштового зв'язку 16 травня 2016 року, про що свідчить штемпель з відміткою 17 травня 2016 року, суд зазначає наступне.
Як випливає із матеріалів справи, адміністративний позов надійшов на адресу Вінницького окружного адміністративного суду 18 листопада 2016 року, про що свідчить штамп про реєстрацію вхідної кореспонденції (а.с. 2).
Разом з тим, судом апеляційної інстанції оглянуто конверт в якому нібито на адресу суду направлявся позов та встановлено, що на конверті наявний штамп поштового відділення з датою надходження 17 травня 2016 року.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, просте поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки.
Пунктом 73 Правил надання послуг поштового зв'язку визначено, що під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання.
Однак, на конверті у якому направлявся адміністративний позов до суду на одному із штемпелів відсутня календарна дата, що унеможливлює встановити подання/перебування даного конверта на поштовому відділенні зв'язку.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 року зобов'язано Калинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області надати до суду належні та допустимі докази направлення адміністративного позову до Вінницького окружного адміністративного суду саме 16 травня 2016 року
Однак, позивач не зміг надати доказів відправлення кореспонденції з вихідним № 207/10-012 від 16 травня 2016 року. Також, позивач не зміг надати реєстр вихідних поштових відправлень поштової кореспонденції, пояснивши, що такий реєстр у Калинівській ОДПІ не ведеться.
Відтак, суд критично відноситься до зазначених пояснень позивача та зазначає, що останній мав можливість звернутись до суду з адміністративним позовом починаючи з 30 травня 2013 року до 30 травня 2016 року.
Окрім того, жодних заяв чи клопотань про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, як і будь-яких істотних та вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали позивачеві його зверненню або надавали б суду підстави обчислювати даний строк від іншої дати відповідно, як позовна заява та і додані до неї матеріали не містять.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.
Тому, керуючись положеннями статті 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, суд дійшов висновку, що подана заява підлягає залишенню без розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 199 та частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.
Таким чином, в порядку статті 200 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 27 лютого 2017 року.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П. Білоус О.В.