21 лютого 2017 р. Справа № 643/14340/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2016р. по справі № 643/14340/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила визнати протиправним рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова від 29.09.2016р. про відмову в проведенні перерахунку пенсії на випадок втрати годувальника відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 22.09.2016р. за №18-678; скасувати рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова від 29.09.2016 р. про відмову в проведенні перерахунку пенсії на випадок втрати годувальника відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії на випадок втрати годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 22.09.2016р. за №18-678, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.12.2015року та в подальшому щомісячно виплачувати пенсію виходячи з розрахунку від суми вказаної в ній місячної заробітної плати.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2016р. по справі № 643/14340/16-а позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся у листопаді 2016 року до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а отже Управління Пенсійного фонду України у Московському районі міста Харкова, на думку суду, не повинно було керуватися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, в редакції чинній на момент призначення пенсії, а тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії є правомірною.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію по втраті годувальника, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Пенсію призначено позивачу з 21.07.2014року в розмірі 60 % від середньомісячного заробітку померлого годувальника.
ОСОБА_1 22.09.2016 року звернулась до Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з письмовою заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату №18-678 від 22.09.2016року.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань від 29.09.2016 року відповідач відмовив в перерахунку пенсії.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами.
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру".
За приписами ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» Членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім'ї.
Приписи частин дванадцятої, сімнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.91р. №1789-XII, які були чинними на момент призначення позивачу пенсії, передбачали, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Положеннями частин тринадцятої, двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року, що діяли на час звернення позивача за перерахунком пенсії, передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
На час спірних правовідносин зазначені умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.
Отже, чинним на момент звернення позивача до уповноваженого органу (територіального органу Пенсійного фонду України) законодавством передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.
Колегія суддів звертає увагу на те, що норми статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (набрав чинності 01 січня 2015 року).
Пунктом 16 розділу III "Прикінцеві положення" цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
За таких обставин, на час спірних правовідносин позивач мала право на перерахунок пенсії відповідно до умов та в порядку, які повинні були бути визначені Кабінетом Міністрів України із січня 2015 року, однак не прийняті ані до моменту її звернення за перерахунком пенсії, ані дотепер, що призвело до оспорюваної відмови у такому перерахунку.
Отже, маючи відповідне право, проте перебуваючи в стані невизначеності внаслідок тривалої бездіяльності компетентного органу, заявник не може його реалізувати.
Враховуючи висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 вересня 2014 року, наведені вище обставини розцінюються колегією суддів як невиправдане втручання у право заявника.
Оскільки Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення позивачу.
При цьому, колегія суддів наголошує, що до перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, що діяла на момент призначення пенсії.
Відтак, зміни, внесені до Закону України "Про прокуратуру" після призначення позивачу пенсії, в частині зменшення відсоткового розміру заробітної плати, з якого обчислюється розмір пенсії, стосуються порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду України, висловленими, зокрема, в постановах від 10 грудня 2013 року №21-348а13 , від 17 грудня 2013 року №21-445а13, в постанові від 01.07.2014р. по справі № 21-244а14.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002).
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно абз.6. п. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону України від 02.03.2015 р. N 213-VIII і Закону України № 911-VIII від 24.12.2015) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Однак, згідно п.2 Прикінцевих Положень Закону України від 02.03.2015 р. N 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом стосується саме працюючих пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.
Згідно із п.п. 1 та 2 Прикінцевих Положень Закону України № 911-VIII від 24.12.2015 цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Враховуючи те, що позивач є непрацюючим пенсіонером і пенсія призначена їй до 01 січня 2016 року, то до розміру пенсії позивача не застосовується обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п'ятнадцятої ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. (в редакції Закону України № 911-VIII від 24.12.2015р. і Закону України від 02.03.2015 р. N 213-VIII).
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII, яка діє з 01.01.2017 року, встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Отже, в період з 01.01.2017 року до розміру пенсії позивача застосовується обмеження максимального розміру пенсії, передбачене ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Окрім того, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач із заявою про перерахунок пенсії звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова 22.09.2016 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Виходячи з того, що заяву про перерахунок пенсії подано позивачем після 22.09.2016 р., перерахунок пенсії повинен бути здійснений з 01.10.2016 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання в подальшому щомісячно виплачувати пенсію виходячи з розрахунку від суми вказаної в довідці заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.
Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин та захищати ще не порушене право.
Пенсія є періодичним платежем, виплата якого не обмежена у часі, тому вирішуючи питання про зобов'язання в подальшому виплачувати пенсію, суд не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення її нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 19.03.2013 (справа № 21-53а13), від 08.07.2014 (справа № 21-222а14).
Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Таким чином, особа може звернутися за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, які, на її думку, порушені існуючою дією, бездіяльністю чи рішенням. На момент звернення до суду оскаржувана виплата пенсії перерахована та виплачена не була, тому позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси. Отже, в даному випадку відсутнє порушення прав позивача.
У відповідності до ст.202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2016р. по справі № 643/14340/16-а підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Позивачем при звернення до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 580,00 грн та при подачі апеляційної скарги - 704 грн., у зв'язку з чим суд присуджує здійснені нею судові витрати в розмірі 642,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2016р. по справі № 643/14340/16-а скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова від 29.09.2016р. про відмову в проведенні перерахунку пенсії на випадок втрати годувальника відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 22.09.2016р. за №18-678.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на випадок втрати годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 22.09.2016р. за №18-678, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на випадок втрати годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 22.09.2016р. за №18-678 за період з 01.01.2017 року з урахуванням положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 642 (шістсот сорок дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М.
Повний текст постанови виготовлений 27.02.2017 р.