22.02.2017 р.Справа № 540/643/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 19.01.2017р. по справі № 540/643/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Карлівської міської ради треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Карлівський район газопостачання ПАТ по газопостачанню та газифікації " Полтавагаз" НАК " Нафтогаз України"
про визнання рішень 53 позачергової сесії 6 скликання від 23.01.2015 року, 59 позачергової сесії 6 скликання від 12.06. 2015 року, 61 позачергової сесії 6 скликання від 12 серпня 2015 року та 63 позачергової сесії 5 скликання від 15.10.2015 року незаконними,
10 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати незаконними рішення 53 позачергової сесії 6 скликання від 23.01.2015 року, 59 позачергової сесії 6 скликання від 12.06. 2015 року, 61 позачергової сесії 6 скликання від 12 серпня 2015 року та 63 позачергової сесії 5 скликання від 15.10.2015 року Карлівської міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для встановлення тимчасових споруд по вул. 60 річчя Жовтня міста Карлівка, а також зобов'язати відповідача до ухвалення рішення в адміністративній справі утриматися від надання дозволів та вчинення будь-яких дій по встановленню торгівельних точок по вулиці 60 річчя Жовтня - 10-12 міста Карлівка.
5 грудня 2016 року від представника третіх осіб ОСОБА_4 надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
19 січня 2017 року ухвалою Машівського районного суду Полтавської області провадження по справі закрито.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 2 , п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України та Конституції України.
Заперечень на апеляційну скаргу відповідач та треті особи не надали.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір не є публічно - правовим, тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Частиною першою статті 122 ЗК передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).
За правилами частини першої статті 123 ЗК надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК).
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Аналіз наведених норм права у взаємозв'язку дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).
Таким чином, висновок суду першої інстанції по справі, предметом якої є рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, грунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові № 820/3507/15 від 07.06.2016 року (рішення в ЄДРСР № 58928563).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 19.01.2017р. по справі № 540/643/16-а скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Карлівський район газопостачання ПАТ по газопостачанню та газифікації " Полтавагаз" НАК " Нафтогаз України" про визнання рішень 53 позачергової сесії 6 скликання від 23.01.2015 року, 59 позачергової сесії 6 скликання від 12.06. 2015 року, 61 позачергової сесії 6 скликання від 12 серпня 2015 року та 63 позачергової сесії 5 скликання від 15.10.2015 року незаконними направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя Сіренко О.І.
Судді Любчич Л.В. Спаскін О.А.
Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2017 р.