21 лютого 2017 р.Справа № 820/3001/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Вишневського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2016р. по справі № 820/3001/16
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
31 травня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо вилучення у громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 23.10.2008;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні шляхом видачі нової.
09 грудня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо вилучення у громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 23.10.2008.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні шляхом видачі нової.
Стягнено на користь ОСОБА_3 (адреса: 61060, АДРЕСА_1) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (адреса: 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24).
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням чинних норм, зокрема ст.ст. 9, 71, 86, 159 КАС України.
Представник позивача, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.,
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 є громадянином Соціалістичної Республіки В'єтнам.
Позивачу ОСОБА_3 видана посвідка на постійне проживання в України (серія НОМЕР_1)на підставі висновку УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.10.2008 року . Позивача ОСОБА_3 заресєтровано на постійне проживання за адресою : АДРЕСА_1. ( а.с. 11)
04 квітня 2016 року спеціалістом відділу імміграційної роботи ГУДМС України в Харківській області проведено вилучення посвідки на постійне проживання громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 серія НОМЕР_1, що підтверджується протоколом від 04.04.2016 року (а.с. 12).
Підставою для вилучення посвідки на постійне проживання слугував висновок УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.07.2009 про скасування дозволу на імміграцію громадянина В'єтнаму ОСОБА_3.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, здійснюючи вилучення посвідки на постійне проживання в Україні громадянина В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 2 та 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України №2491-ІІІ від 7 червня 2001 року "Про імміграцію" (далі по тексту - Закон України №2491-ІІІ).
Відповідно до частини 1 абзаців першого і четвертого статті 1 Закону України №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно пунктів 2 і 3 частини 1 статті 6 Закону України №2491-ІІІ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.
Стаття 9 Закону України №2491-ІІІ встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:
1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;
2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.
Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Крім зазначених документів, зокрема, подаються: для осіб, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів про призначення їх опікунами чи піклувальниками над громадянами України або про встановлення над ними опіки чи піклування громадянина України.
У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж не надання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як наслідок, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.
Статтями 10, 11 вищезазначеного Закону, у редакції, що діяла на час оформлення посвідки, встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. N1983 (далі по тексту - Порядок).
У відповідності до пп. 2 п. 2 вказаного Порядку, в редакції, яка діяла на час надання посвідки, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.
Згідно п. 12 Порядку, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:
- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;
-здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
Таким чином, прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2008 року позивач, відповідно до рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.10.2008 року про надання дозволу на імміграцію в Україні, отримав посвідку на постійне проживання в Україні для іноземців та осіб без громадянства серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Отже, відповідач, при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні, проводив перевірку законності залишення на постійне проживання на території України позивача, та керуючись пунктом п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу, визначених у ст. 10 Закону України "Про міграцію", не виявив, у зв'язку з чим надав посвідку на постійне місце проживання в Україні.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до п.п. 21-24 Порядку, провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст. 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Таким чином, Законом України "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Проте, відповідачем не надано до суду рішення УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 23.07.2009 року, на підставі якого скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянина В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та вилучено у позивача 04 квітня 2016 року посвідку на постійне проживання в Україні.
В порушення ст. 13 Закону України «Про імміграцію» копія рішення УГІРФО ГУ МВС України в Харківський області від 23.07.2009 року про скасування дозволу на імміграцію позивачу також ніколи не надавалося, зі змістом рішення його не ознайомлено.
Таким чином, відповідачем доказів на підтвердження дотриманння законного порядку скасування раніше виданої посвідки відповідачем до суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем у порядку, визначеному діючим законодавством, правомірно не скасовано дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_3 та не скасовано посвідку на постійне проживання в Україні, то у суб'єкта владних повноважень не було підстав для вилучення посвідки на постійне проживання в ОСОБА_3.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те. що рішення УГІ РФО ГУМВС України в Харківській області від 23 липня 2009 року неможливо надати до суду у зв2язку з тим, що на даний час оригінал особової справи № 348362 громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 вилучено колегія суддів вважає безпідставними, оскільки представником відповідача не надано документального підтвердження вказаного факту.
З пояснень представника відповідача було встановлено, що на підставі того, що слідчим Управління ГУ МВС України в Харківській області 22.07.2009 порушена кримінальна справа № 18090089 за ч.1 ст.358 КК України за фактом підробки документів, слідчим Управління прокуратури Дніпропетровської області, у ВГІГФО ГУМВС України в Харківській області прийнято постанову про проведення виїмки документів від 26.04.2011 року, зокрема здійснено виїмку оригіналів особових справ громадян В'єтнаму, у тому числі і оригіналу особової справи № 348362 громадянина В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З огляду на вказаний факт виїмки, представник відповідача обґрунтовує неможливість надання до суду копії рішення ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.07.2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі якого було проведено вилучення посвідки на постійне проживання в Україні позивача.
Відповідно до листа Прокуратури Дніпропетровської області від 20.09.2016 року № 07/2/2-478-16, повідомлено представника позивача, що кримінальна справа № 18090140 до прокуратури області не надходила та до архіву прокуратури не передавалась (а.с. 88). Доказів на спростування вказаних обставин представником відповідача до суду не надано.
23 вересня 2016 року представник позивача звернулась до Прокуратури Дніпропетровської області із заявою про надання документів, зокрема просила підтвердити або спростувати факт вилучення оригіналів особових справ громадян В'єтнаму (у тому числі і особової справи громадянина В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1) відповідно до постанови слідчого з ОВС СО слідчого Управління прокуратури Дніпропетровської області радника юстиції Орєшина П.П. від 26.04.2011 року.
25 жовтня 2016 року листом № 17/1-6137-16 прокуратура Дніпропетровської області повідомила представника позивача, що 08.04.2010 року старшим інспектором УГІРФО ГУМВС України в Харківській області майором міліції Грязевим А.В. під розписку отримано від слідчого усі документи, які вилучались під час досудового розслідування кримінальної справи, у тому числі особової справи громадян В'єтнаму. Відомості щодо повторного вилучення вказаних документів в УГІРФО ГУМВС України в Харківській області відсутні (а.с. 114).
Поряд з цим, як вбачається з висновку службового розслідування за результатами розгляду доповідної записки начальника УГІРФО ГУМВС України в Харківській області полковника міліції Денисюк О.А. від 03.06.2011 року, за результатами службового розслідування встановлено факт відсутності 38 особових справ громадян В'єтнаму про оформлення дозволів на імміграцію в Україну (у тому числі і особової справи громадянина В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1) (а.с. 122-127). У той же час, будь-які супровідні документи, які б підтверджували повернення вказаних особових справ до УНІРФО ГУМВС України в Харківській області з органів прокуратури відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував доя спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2016р. по справі № 820/3001/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Сіренко О.І.
Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2017 р.