23 лютого 2017 року Справа № 876/9466/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання Нефедової А.О.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Свалявської об'єднаної Державної податкової Інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Свалявської об'єднаної Державної податкової Інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, Управління Держгеокадастру у Свалявському районі Закарпатської області про визнання протиправним та скасування висновку, -
03 березня 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Позивач) звернувся з адміністративним позовом до Свалявської об'єднаної Державної податкової Інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Свалявська ОДПІ, Відповідач), Управління Держгеокадастру у Свалявському районі Закарпатської області, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати висновок Свалявської ОДПІ від 29 лютого 2016 року № 80/10/1700.
Позовні вимоги мотивовані тим, що представлена копія боргової розписки підтверджує факт отримання Позивачем від свого знайомого ОСОБА_2, а отже джерело походження доходів є законним.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок Свалявської ОДПІ від 29 лютого 2016 року № 80/10/1700 в частині встановлення недостовірності відомостей, визначених статтею 5 частиною 5 пунктом 2 Закону України «Про очищення влади».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Свалявська ОДПІ подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та неповно встановлено обставини справи. Крім того, судом допущено порушення принципу рівності процесуальних прав та обов'язків сторін, що мало наслідком порушення прав Відповідача та його неможливість належним чином довести обставини, на підставі яких ґрунтуються його заперечення на позов.
Вислухавши суддю-доповідача, Позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на державній службі з 18 травня 2013 року (а.с. 50).
Відповідно до положень Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про запобігання корупції» позивачем за місцем роботи подано декларацію від 17 березня 2015 року про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік (а.с.а.с. 45-49).
Заявою про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», від 31 грудня 2015 року, ОСОБА_1 повідомив про відсутність заборон, що передбачені статтею 1 Закону України «Про очищення влади», та надав згоду про проходження перевірки та оприлюднення відомостей (а.с. 42).
31 грудня 2015 року Начальником управління Держгеокадастру у Свалявському районі Закарпатської області ОСОБА_3 було направлено запит до Свалявської ОДПІ про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (а.с. 41).
Під час проведення перевірки Свалявською ОДПІ встановлено наявність нерухомого майна позивача, у зв'язку з чим надіслано позивачу лист від 01 лютого 2016 року за № 858/10/1700 про надання письмових пояснень та документів, що підтверджують вартість придбаного за час перебування на посадах в органах державної влади та органах місцевого самоврядування нерухомого майна та її відповідність доходам, отриманих із законних джерел (а.с. 54).
12 лютого 2016 року позивачем було надано до Свалявської ОДПІ письмове пояснення щодо походження нерухомого майна, копію договору купівлі-продажу квартири від 05 грудня 2013 року та копію боргової розписки від 25 грудня 2011 року (а.с.а.с. 55-58).
У наданих письмових поясненнях від 12 лютого 2016 року зазначено, що квартиру у м. Одесі Позивачем було придбано 05 грудня 2013 року за кошти, які отримані у борг ще у 2011 році, тобто до того, як він став державним службовцем. Про отримання у борг грошових коштів у розмірі 150000 грн. свідчить розписка від 25 грудня 2011року (а.с.а.с. 16, 55).
Відповідно до розписки, яка датована 25 грудня 2011 року та написана власноручно позивачем, така надана останнім ОСОБА_2, в тому що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у борг гроші у розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень. Позика є безвідсотковою. Позивач зобов'язується повернути позику (частинами або всю суму зразу) в строк до 25 грудня 2025 року (а.с.а.с. 17, 40, 58).
Допитаний як свідок в суді першої інстанції ОСОБА_2 пояснив суду, що ним у грудні 2011 року було надано позику ОСОБА_1 у розмірі 150000 гривень. На підтвердження надання позики ОСОБА_1 було надано відповідну розписку. Кошти у розмірі 150000 гривень були надані ОСОБА_1 в день складання відповідної розписки, а саме 25 грудня 2011 року. Свідок зазначив, що з позивачем перебуває в дружніх стосунках, крім того, вони є кумами. Також на запитання свідком зазначено, що на розписці відсутній його підпис, оскільки такий законодавством не вимагається. Свідком було надано суду для огляду оригінал розписки позивача від 25 грудня 2011 року, копія якої приєднана до матеріалів справи (а.с. 40).
В оскаржуваному висновку від 29 лютого 2016 року № 80/10/1700 Свалявською ОДПІ зазначено, що перевіркою встановлено, що представлена копія боргової розписки не засвідчує, що ОСОБА_2 надана позичка, оскільки не містить підпису вказаної особи.
Суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, дав їм належну оцінку та правильно застосував відповідні норми матеріального права.
Відповідно до частин 1-3 та 8 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону. Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Питання застосування Закону України «Про очищення влади» регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 та Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2014 року за № 1385/26162 (далі по тексту - Порядок № 1100).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1100 загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові: 1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи; 2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка; 3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел; 4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей; 5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку; 6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Відповідно до частини 11 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.
Відповідно до частини 14 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
Таким чином висновок, яким встановлено, зокрема, недостовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», є підставою для звільнення.
Отже оспорюваний висновок напряму впливає на охоронювані законом права та інтереси Позивача.
Відповідно до частини 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Правильно пославшись на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 18 вересня 2013 року по справі № 6-63цс13, суд першої інстанції вірно зазначив, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Також судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що реальності отримання у борг позивачем зазначеної у розписці суми відповідачем не спростовано.
Також правильним є обґрунтування суду попередньої інстанції своїх висновків у справі тим, що в силу статті 1047 частини 2 Цивільного кодексу України розписка надається позичальником і а підтвердження отримання коштів достатньо лише підпису боржника - у даному випадку Позивача. Наявність підпису на розписці лише боржника не свідчить про недійсність такого договору позики.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Порядку № 1100, терміни, зокрема, «податкова інформація» вживаються у значеннях, наведених у Податковому кодексі України.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.171 Податкового кодексу України, поняття податкова інформація - вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».
Відповідно до статті 1 частини 1 абзацу 4 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що дані, які містяться у наданій позивачем відповідачеві розписці щодо отримання 25 грудня 2011 року у борг у громадянина ОСОБА_2 150000 грн. підтверджують, що позивач отримав доходи із законних джерел.
Тобто, з наявних у матеріалах справи та досліджених судом доказів суд робить висновок про те, що дійсно має місце боргове зобов'язання, що в свою чергу не спростовує придбання позивачем квартири у м. Одеса із доходів, отриманих із законних джерел, а саме у борг.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 71 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого висновку.
Відповідно до статті 2 частини 3 пункту 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що при прийнятті оскаржуваного висновку Відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про помилковість висновків Свалявської об'єднаної Державної податкової Інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області за наслідками проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених статтею 5 частиною 5 пунктом 2 Закону України «Про очищення влади» щодо Позивача.
Безпідставними є посилання апелянта на незазначення Позивачем в Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік (далі - Декларація) в пункті Розділу VІ «Відомості про фінансові зобов'язання» боргових зобов'язань, оскільки зазначені пункт і розділ Декларації передбачають їх заповнення лише у випадку понесення відповідних витрат за фінансовими зобов'язаннями.
Проте, як встановлено судом першої інстанції, Позивач на час заповнення Декларації не поніс ніяких витрат з повернення боргу.
Колегія суддів Львівського апеляційного суду відкидає посилання апелянта на положення ст.. 46 Закон України «Про запобігання корупції», оскільки даною законодавчою нормою регулюється порядок заповнення електронної декларації на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Проте Відповідачем здійснювалася перевірка достовірності відомостей, зазначених Позивачем в Декларації, яка заповнювалася ним відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», якою не передбачалося зазначення даних про отримання позики.
Також критично апеляційним судом оцінюється твердження апелянта про нікчемність укладеного договору позики з підстав, наведених вище у мотивувальній частині даного судового рішення, якими підтверджується реальність та відповідність матеріальному закону укладеного Позивачем договору позики.
Посилання Відповідача на порушення судом норм процесуального права, які вплинули на права Відповідача та перешкодили йому довести в судовому засіданні правомірність своїх дій, є безпідставними, оскільки згідно матеріалів справи представник Відповідача належним чином повідомлявся про розгляд справи судом, а отже Відповідач не був позбавлений можливості належним чином обґрунтувати свою правову позицію в суді.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 0, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Свалявської об'єднаної Державної податкової Інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі №807/189/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді З.М. Матковська
Р.М. Шавель
Повний текст складено 27.02.2017