Справа: № 826/16693/16 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
23 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губської О. А.
за участю секретаря: Присяжної Д. В.
представника позивача Злобіної Ю. І., представника відповідача Артеменко Є. І., представників третіх осіб Іщенка Р. А., Петручені І. В., Шапошникова О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до Кабінету Міністрів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство соціальної політики України, Національний банк України, Пенсійний фонд України, Державна казначейська служба України, публічне акціонерне товариство «Мегабанк» про визнання незаконною постанову від 22 вересня 2016 року № 662 в частині, -
ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови від 22.09.2016 р. № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ» в частині внесення змін та викладення в новій редакції абз. 1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1231 «Про затвердження Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ»: « 3. До участі в конкурсі допускаються банки, що мають активи, частка яких становить не менше як 1 відсоток активів банківської системи або контрольний пакет акцій яких належить міжнародним фінансовим та банківським установам, які мають міжнародний рейтинг інвестиційного класу від міжнародно визнаних рейтингових агенцій або у яких держава володіє часткою понад 75 відсотків...».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ» в частині внесення змін та викладення в новій редакції абз. 1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1231 «Про затвердження Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ»:
« 3. До участі в конкурсі допускаються банки, що мають активи, частка яких становить не менш як 1 відсоток активів банківської системи або контрольний пакет акцій яких належить міжнародним фінансовим та банківським установам, які мають міжнародний рейтинг інвестиційного класу від міжнародно визнаних рейтингових агенцій або у яких держава володіє часткою понад 75 відсотків…».
Згідно опублікованої на офіційному сайті Міністерства фінансів України інформації за результатами конкурсу, який відбувся 17.11.2015 року у Міністерстві фінансів України, до переліку 48 уповноважених банків України, через які має здійснюватися виплата заробітної плати працівникам бюджетних установ та державної соціальної допомоги (уповноважених банків), під номером 18 було включено позивача.
Станом на звітну дату 01.10.2016 р. позивачем, як уповноваженим банком, укладено 133 договори на розрахунково-касове обслуговування бюджетних установ по виплаті заробітної плати, кількість карток, на які працівники бюджетної сфери отримують через нього заробітну плату становить 17248 штук; 49 договорів укладено з органами соціального захисту, кількість карток, на які перераховується пенсія та державна допомога за цими картковими проектами складає 23 383 штук.
Позивач вважає, що прийняття вказаної постанови запровадило несприятливі та дискримінаційні умови діяльності для нього порівняно з крупними банками, державними банками та банками з іноземним капіталом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 113 та статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
Згідно з частиною 1 статті 117 Конституції України та статтею 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 р. № 794-VII Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 р. № 5207-VI непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Так з матеріалів справи вбачається, що внаслідок внесених змін у постанову Кабінету Міністрів України від 26.01.2001 року № 1231 її було викладено у новій редакції разом з новим Порядком проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ відповідно до п. 3 якого до участі в конкурсі допускаються банки, що мають активи, частка яких становить не менш як 1 відсоток активів банківської системи або контрольний пакет акцій яких належить міжнародним фінансовим та банківським установам, які мають міжнародний рейтинг інвестиційного класу від міжнародно визнаних рейтингових агенцій або у яких держава володіє часткою понад 75 відсотків та які на час проведення конкурсу відповідають таким вимогам:
- протягом останніх шести місяців Національним банком не застосовувалися заходи впливу у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснюваних банком операцій;
- не мають фінансової заборгованості перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо сплати зборів, штрафів, пені;
- не мають заборгованості із сплати податків і зборів;
- протягом останніх 12 місяців щодо яких або до власників істотної участі в яких, або до пов'язаних осіб яких не було застосовано Україною, іноземними державами - членами Організації економічного співробітництва та розвитку чи ЄС санкцій;
- здійснюють емісію електронних платіжних засобів (платіжних карток).
оскаржувана постанова була прийнята за результатами розгляду подання Міністерства фінансів України.
Так відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови від 07.09.2016 року її розроблено з метою забезпечення унеможливлення втрат бюджетних коштів, їх ефективного використання та у зв'язку із необхідністю удосконалення норм окремих актів Кабінету Міністрів України з питань виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках і приведення їх у відповідність із діючим законодавством.
Також, в пояснювальній записці зазначено, що через неплатоспроможність банків, велика їх кількість була позбавлена статусу уповноваженого, що негативно вплинуло на здійснення виплат пенсій, соціальних виплат та заробітної плати працівникам бюджетних установ, що здійснюються з державного та місцевих бюджетів.
До проекту оскаржуваної постанови було подано зауваження Мінсоцполітики, Пенсійного фонду України, Мінекономрозвитку, Мін'юсту та Національного банку України, Антимонопольного комітетом.
Так Антимонопольним комітетом України було висловлено зауваження, що визначення переможцями конкурсу банків, у яких держава володіє часткою понад 75 відсотків, може поставити їх у привілейоване становище порівняно з банківськими установами приватної власності. Відхиляючи вказане зауваження Міністерство фінансів України посилалося на ту обставину, що банки у яких держава володіє часткою понад 75 відсотків, подаватимуть конкурсну документацію на рівні з іншими банками. При цьому до виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ допускаються й інші банки, що відповідають встановленим критеріям.
Судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначено, що станом на даний час в Україні надають банківські послуги 103 банківські установи.
Згідно офіційній інформації на сайті Національного банку України у банківській системі України працюють 3 державні банки, 25 банків іноземних банківських/фінансових груп та 3 банки 1 групи, активи яких перевищують 1 % активів банківської системи.
В свою чергу, у переліку неплатоспроможних банків знаходиться банк з часткою держави у статутному капіталі банку понад 75 відсотків - ПАТ «Держзембанк», який перейшов у стадію ліквідації з 24.09.2016 року.
Також, неплатоспроможними були визнані деякі банки першої та другої групи (найбільш крупні, системні), які на початок звітного року мали активи, що набагато перевищувало 1 відсоток активів банківської системи: ПАТ «Брокбізнесбанк» (28,9 млрд. грн., активів банківської системи - 2,1 %), ПАТ «ВіЕйБі Банк» (21,06 млрд. грн., активів банківської системи - 1,5 %), ПАТ «Дельта Банк» (60,3 млрд. грн., активів банківської системи - 4,9 %), ПАТ «КБ «Надра» (35,8 млрд. грн., активів банківської системи - 2,9 %), АТ «Банк Фінанси та кредит» (34,2 млрд. грн., активів банківської системи - 3,3 %), ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» (17,5 млрд. грн., активів банківської системи - 1,7 %) та ін.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що критерій перевищення 1 % активів банківської системи, так само як і наявності 75 % частки держави у статутному капіталі, не є гарантією уникнення втрат бюджетних коштів.
Аналогічно, відповідно до ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
В той же час, критерій, за яким до участі в конкурсі допускаються банки, контрольний пакет акцій яких належить міжнародним фінансовим та банківським установам, які мають міжнародний рейтинг інвестиційного класу від міжнародно визнаних рейтингових агенцій, є суб'єктивним, позаяк, на відміну від можливості збільшити відсоток активів у співвідношенні до активів банківської системи, вітчизняні банки позбавлені можливості досягнути відповідності критерію міжнародної установи шляхом добросовісної конкуренції.
В свою чергу, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено, за якими саме властивостями міжнародні банки при обслуговуванні бюджетних коштів України мають перевагу над вітчизняними, не наведено недоліків вітчизняних банків.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Вказана норма є імперативною та ставить дві вимоги до суб'єктів банківської діяльності - наявність діючої банківської ліцензії і наявність відомостей в Державному реєстрі банків.
Також даним Законом визначено поняття банківської діяльності: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в 2015 році здійснив обслуговування бюджетних коштів у сумі 957, 5 млн. грн., за 10 місяців 2016 р. - 791, 3 млн. грн. (а. с. 66 Т 1).
Таким чином, прийняття оскаржуваної постанови призведе до значних фінансових втрат у вигляді прибутку, отримання якого є основним видом банківської діяльності.
З огляду на вищенаведене та враховуючи встановлення під час розгляду справи реальних порушень прав позивача, колегія суддів приходить до висновку, що є аналогічним висновку суду першої інстанції: критерії, зазначені в оскаржуваній постанові, не обґрунтовані доцільністю їх застосування до уповноважених банків в сфері виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ.
Також, на думку колегії суддів, при прийнятті оскаржуваної постанови в частині її оскарження відповідачем не було враховано суспільний критерій, що полягає у наступному.
Згідно ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі - Закон № 108) за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Відповідно до ст. 25 Закону № 108 забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
У відповідності до ч. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунку.
В поєднанні вищезазначених та подібних норм права з гарантіями права на соціальний захист та оплату праці, передбаченими Конституцією України, колегія суддів допускає необхідність розумного компромісу між правом особи вільно обирати банк для обслуговування її коштів та обмеження такого вибору банківськими установами, що мають більшу ефективність при обслуговуванні цих коштів.
Проте, розумність такого компромісу, на переконання колегії суддів, не може бути зміщена в бік зайвого звуження кола запропонованих банків, оскільки таке необґрунтоване звуження знівелює своєю суттю право вибору.
Такий висновок узгоджується і з позицією Пенсійного фонду України, який листом від 24.03.2016 р. № 13849/07-20 повідомив Міністерство фінансів України, що запропоновані критерії конкурсного відбору банків суттєво звужують кількість банків, які за результатами конкурсу можуть бути визнані переможцями на право виплати пенсій. Зокрема, в число банків, які не відповідають запропонованим у проекті акту критеріям, можуть входити банки з розгалуженою системою відділень по Україні, що, як наслідок, може призвести до незадоволення з боку одержувачів пенсій. Разом з тим, забезпечення виплати пенсій таким особам, наприклад, через відділення поштового зв'язку, призведе до збільшення невластивих для солідарної системи пенсійного страхування видатків.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Виходячи з суті спору, колегія суддів вважає, що для людини при виборі банківської установи першочерговим критерієм є своєчасність отримання коштів, доступність до банківської установи та банкоматів.
Фактор своєчасності отримання коштів включає і отримання коштів взагалі.
Обслуговування отримувачів бюджетних коштів позивачем протягом кількох років доводить відповідність позивача потребам людей, що ним обслуговуються.
Ситуацію, коли при наданні послуг банк самостійно контролює їх якість з метою отримання максимального прибутку, а клієнт має право обрати більш вигідний з існуючих банків, виходячи з особистих потреб, колегія суддів вважає запорукою справедливого балансу між принципом недискримінації та відступленням від цього принципу за об'єктивно обґрунтованої мети.
В той же час, у спорі, що має місце, відповідач, порушивши принцип недискримінації, не довів необхідності та обґрунтованості своїх дій.
В апеляційній скарзі, крім доводів, що були покладені в основу позиції при розгляді справи судом першої інстанції, третя особа наголошує на погіршенні політичної та економічної ситуації на фоні воєнних дій на сході країни, проте не доводить вплив цієї обставини на виникнення спірних відносин.
Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції на покладення в основу оскаржуваного рішення загальносуспільного інтересу, проте, не спростовує доводи позивача щодо його надуманості.
Відтак, доводи апеляційних скарг не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються за необґрунтованістю.
Щодо доводів апелянтів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 23.02.2017 р. про перебування суддів суду першої інстанції при ухваленні судового рішення у відпустці та на лікарняному колегія суддів зазначає наступне.
З журналу судового засідання вбачається, що 10.01.2017 р. з 17:31 до 18:23 годин відбувалось судове засідання суду першої інстанції по даній справі. В судовому засіданні брали участь судді: Погрібніченко І. М., Іщук І. О., Шулежко В. П., де також були присутніми представники позивача, відповідача та третіх осіб.
Представник третьої особи Шапошников О. О. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 23.02.2017 р. підтвердив, що засідання відбувалось у присутності суддів, якими було ухвалене оскаржуване рішення.
На думку колегії суддів, перебування судді у відпустці чи на лікарняному за умови особистого відправлення ним правосуддя не може бути підставою вважати, що вирішення справи здійснено неповноважним судом.
Щодо доводів третьої особи щодо помилковості зазначення в резолютивній частині оскаржуваного рішення про викладення в новій редакції постанови замість порядку, затвердженого цією постановою, колегія суддів зауважує, що дана описка на правильність вирішення справи судом першої інстанції впливу не має, та може бути виправлена шляхом виправлення описки судом, що першим її допустив.
Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права в межах, достатніх для висновку про відсутність підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 117, 118, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до Кабінету Міністрів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство соціальної політики України, Національний банк України, Пенсійний фонд України, Державна казначейська служба України, публічне акціонерне товариство «Мегабанк» про визнання незаконною постанову від 22 вересня 2016 року № 662 в частині залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя О. А. Губська
(Повний текст ухвали виготовлено 27.02.2017 р.)
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.